Напрямки вдосконалення бухгалтерського та податкового обліку валових доходів і валових витрат у звітності підприємства - Впровадження елементів управлінського обліку на ТОВ "Український автомобільний холдинг"

З введенням в дію Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" з'явилося поняття "податковий облік"

Податковий облік -- це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування та сплати податків та подання інформації про це відповідним державним органам.

З 1.01.2000р. вступив в дію Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який закріпив перехід підприємств і організацій України на систему бухгалтерського обліку і звітність, основану на національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. Виходячи з вимог Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку. Встановивши новий порядок визначення суми оподатковуваного прибутку, законодавці відокремили податковий облік від фінансового. Проте повністю розділити ці види обліку неможливо по-перше, підставою для ведення обох видів обліку є одні й ті ж облікові документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій? по-друге, роботу з організації і ведення податкового обліку виконують в основному одні й ті ж працівники -- бухгалтери по-третє з метою можливості виконання даних бухгалтерського обліку в податкових розрахунках вносять зміни до порядку ведення бухгалтерського обліку деяких господарських операцій.

Податковий облік, правила якого є регламентованими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою по обсягах і структурі обов'язкових податкових платежів.

Мета ведення податкового обліку -- визначення кінцевого результату (прибутку) для цілей оподаткування. Його призначення - за даними бухгалтерського обліку групувати потрібну інформацію у податкових деклараціях із податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, складати розрахунки з акцизного збору і інших платежів до державного та місцевих бюджетів. При веденні податкового обліку велику увагу приділяють визнанню валових доходів і витрат отриманих в процесі діяльності.

Добре поставлена справа з організації бухгалтерського та податкового обліку дозволять підприємству уникнути штрафів, досягти високого рівня прибутковості.

Податкове законодавство в Україні не стійке та майже щодня змінюється і доповнюється. Завдання бухгалтера, також розширюються і доповнюються: це чітке дотримання законів і інших законодавчих актів при визначенні, нарахуванні і сплаті податків у чітко визначені терміни. Часто для цього бухгалтер складає календар, де фіксуються всі терміни сплати і ставки податків, що підлягають сплаті у даному звітному періоді.

Існування податкового обліку -- необхідна умова правильного нарахування податків і зборів, оскільки бухгалтерський облік не повною мірою задовольняє вимоги податкової системи.

Серед особливостей податкового обліку, на нашу думку, можна виділити такі орієнтація лише на одного споживача -- податкові органи, спеціалізовані форми звітності, відсутність обмежених систем обліку, особлива методологія обчислення фінансових результатів, додатковий первинний облік.

Правила ведення бухгалтерського обліку, порядок визначення фінансових результатів передбачають трактування господарських процесів не з податкових позицій, а з економічної суті кожної господарської операції і орієнтований на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а тому не передбачає формування показників, які використовуються для складання податкової звітності на основі чинного податкового законодавства України. Доходи визнані в бухгалтерському обліку, як правило визнаються валовими доходами і в податковому обліку, але різниця може виникнути в результаті не співпадання по звітних періодах, оскільки момент визнання доходу в бухгалтерському і в податковому обліку різні. Крім того встановлено різні підходи по визнанню доходів і валових доходів по окремих операціях, які визнаються валовими доходами і не являються доходами в бухгалтерському обліку. Наприклад: безоплатно одержані необоротні активи включаються до складу валових доходів загальною сумою в момент надходження на підприємство, а в бухгалтерському обліку відображаються в складі додаткового капіталу і визнаються доходом по мірі визнання витрат, тобто по мірі нарахування амортизації.

Сума визнаних витрат в бухгалтерському обліку і визнаних валових витрат в податковому обліку суттєво відрізняється, що показано в таблиці. Бухгалтерський облік витрат грунтується на принципі обачності, згідно з яким методи оцінки витрат мають запобігати їх заниженню, а в податковому обліку підхід протилежний: валові витрати не повинні бути завищені, а тому встановлюються обмеження при визнанні валових витрат. Необхідність уособленого ведення податкового обліку пояснюється тим, що визнання доходів і валових доходів, витрат (валових витрат ), фінансових результатів (прибутку до оподаткування) у податковому занодавстві не відповідає основним принципам визнання доходу в бухгалтерському обліку. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи і витрати визначає П(С)БО 15 "Дохід" і П(С)БО 16 "Витрати". В податковому обліку витрати визнаються згідно норм Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств". В результаті виникають розбіжності в визнанні доходів і витрат, визначенні фінансових результатів в бухгалтерському обліку і визначенні прибутку до оподаткуванні в податковому обліку в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Відмінності у визнанні витрат у бухгалтерському та податковому обліку

№ п/п	Витрати	Відображення в обліку
Бухгалтерський облік	Податковий облік
1	Благодійна допомога неприбутковим організаціям	Вся сума	Враховується не більше 4% оподатковуваного прибутку за звітний період
2	Податок на прибуток	Відносяться на витрати в розмірі, визначеному від прибутку в бухгалтерському обліку	Не відносяться на витрати
3	Штрафи, пені, неустойки	Відносяться на витрати	Не відносяться на витрати
4	Капітальні витрати на покращення основних засобів	Відносяться на збільшення балансової вартості основних засобів	Враховується в складі валових витрат не більше 5% загальної балансової вартості основних фондів на початок року, решта відноситься на збільшення вартості основних фондів
5	Ремонт основних засобів для підтримки їх в робочому стані без їх покращення	Відносяться на витрати	Враховується в складі валових витрат не більше 10% загальної балансової вартості основних фондів на початок року, решта відноситься на збільшення вартості основних фондів
6	Представницькі витрати	Відносяться на витрати	Відносяться на витрати не більше 2% від прибутку за звітний період
7	Добові	Повністю відносяться на витрати	Відносяться на витрати згідно з встановленими нормами
8	Аванси	Не вважаються витратами	Валові витрати збільшуються на суму авансів постачальникам
9	Безнадійна заборгованість	Відносяться на витрати	Зменшують дохід, якщо мала місце затримка оплати вартості товарів понад 30 днів і платник звернувся до суду
10	Придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів	Відносяться на витрати	Не відносяться на витрати
11	Нестачі	Відображається вся сума	Тільки в межах норм природного убутку відносяться на витрати
12	Професійна підготовка	Відображається вся сума	Відображається до 2% від Фонду оплати праці звітного періоду, крім пов'язаних осіб

З 1.01.2000р. вступив в дію Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який закріпив перехід підприємств і організацій України на систему бухгалтерського обліку і звітність, основану на національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. Виходячи з вимог Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку. Встановивши новий порядок визначення суми оподатковуваного прибутку, законодавці відокремили податковий облік від фінансового. Проте повністю розділити ці види обліку неможливо по-перше, підставою для ведення обох видів обліку є одні й ті ж облікові документи, що фіксують факти здійснення господарських операці по-друге, роботу з організації і ведення податкового обліку виконують в основному одні й ті ж працівники -- бухгалтери по-третє з метою можливості виконання даних бухгалтерського обліку в податкових розрахунках вносять зміни до порядку ведення бухгалтерського обліку деяких господарських операцій.

Порушення у ведення податкового обліку тягнуть за собою виникнення помилок у визначенні бази оподаткування. Відсутність податкової звітності, несвоєчасна її подача, неповна сплата податків до бюджету неправильне визначення розмірів нарахованих податків і зборів, помилки при веденні податкового обліку вважаються правопорушеннями і тягнуть за собою покарання винних осіб, стягнення штрафів, пені за несвоєчасну чи неповну сплату податків. Тому головний бухгалтер повинен забезпечити вивчення нормативних актів з питань оподаткування підприємств, здійснити чіткий розподіл обов'язків між окремими виконавцями є ведення бухгалтерського та податкового обліку, досягти необхідного рівня аналітичності цих видів обліку. Всі незрозумілі питання повинні бути з'ясовані за допомогою консультаційних відділів податкової адміністрації та незалежних аудиторських фірм. Як виправлять виявленні похибки та коли про їх виправлення повідомляти до податкових органів.

Головною рисою сьогоднішнього податкового механізму є, безумовно, його складність.

Сьогодні українські податки виконують сім функцій. Перша -- репресивна (політична); друга -- бюрократична (розмноження чиновників, тих, хто їм опирається, тих, хто опирається тим, хто опирається, тощо); третя -- корупційна (де складно -- там завжди хабарі); четверта -- мафіозна (податкоуникнення незаконне -- з допомогою фіктивних фірм); п'ята -- офшорна (податкоуникнення "законне" -- через використання законодавчих щілин); шоста -- дестимулююча (поки одні уникають, інші платять за себе й "за того хлопця", а в таких умовах щось робити невигідно) і, нарешті, сьома, остання -- соціальна (задля якої, власне, все і затівалося, але її всіма забуто й вона перебуває на заслуженому останньому місці).

Простота оподаткування автоматично прибрала б перші п'ять функцій, як наслідок -- шосту, і залишилася б тільки сьома. Однак...

Одним з офіційних обгрунтувань складності оподаткування є необхідність по-різному оподатковувати різні елементи вартості.

У результаті такого різного оподаткування, з яким пов'язано стільки жертв, найбільш оподатковуваним елементом податкової бази в січні 2005 року виявилася зарплата в межах семи середніх зарплат (конкретніше -- у рамках 4100 грн. на місяць). За ними йшла амортизація (у принципі не оподатковується, але відраховується з оподатковуваного прибутку дуже повільно).

І, нарешті, найменший тягар лягав на матеріали (практично не оподатковувані, якщо все гаразд із податковими накладними і ще з кількома нюансами).

Отже, складність знадобилася, щоб низькі зарплати оподатковувалися більше, аніж прибуток, а індивідуальні над доходи -- менше, аніж прибуток.

Ще однією цікавою рисою сьогоднішнього податкового механізму є те, що наріжним каменем поставлено не законність, а доцільність. Виходячи з неї, наприклад, ніхто не збирається по-чесному відшкодувати підприємствам (експортерам і т. д.) накопичені бюджетні борги з ПДВ.

А ще можемо згадати заборону коректувати оподаткування через закони про держбюджет (вони щорічно струшують-перетрушують всі податі, запроваджуючи черговий тимчасовий варіант чи заборону змінювати податки пізніше, ніж за півроку до початку року, коли зміни наберуть чинності.

Хіба так звана нульова ставка ПДВ (яка передбачає повернення податку експортерам) не стала провокацією, котра викликала цілком прораховувані зловживання?!

А пільгове оподаткування над доходів хіба не стимулює конвертування зарплати через хазяїв, що закабаляє найманців остаточно? Чи це прораховувалося гірше, ніж повернення ПДВ фіктивним фірмам у таких масштабах, що для справжніх підприємств повернень уже не вистачило?

Першим кроком має бути об'єднання соцстрахів. Багатогранність соціальних потреб -- проблема держави, а не підприємств. Їхня справа -- наповнити державний гаманець, а держава вже мусить ділити, не звалюючи пов'язані з цим складності обчислення на платників податків.

А коли ставки будуть для всіх однакові, то що заважатиме ці загальноставкові соцстрахи об'єднати в єдиний соціальний податок, як це всюди й робиться?

Можна було б піти далі і говорити взагалі про єдиний податок із усього обороту. Він ще більше все спростив би, і уникати сплати такого податку було б украй складно через відсутність того, що вираховується з податкової бази.

Однак це викликало б і необхідність диференціації ставок для різних галузей через об'єктивні відмінності в їхній матеріалоємності: при оподаткуванні всього обороту не можна ювелірне виробництво чи кораблебудування оподатковувати за тією ж ставкою, що й послуги, де матеріалів майже немає.

Тоді не було б ніякого податкоуникнення, інфляція підстьобувала б і попит, і експорт, а через них -- виробництво.

Втім, очевидні й мінуси:

-- залежність соціальних гарантій від примх держави -- це, звісно, погано; -- від неминучої інфляції різні галузі страждали б по-різному -- матеріалоємним знову було б найгірше, бо вони змушені продавати не тільки нову вартість, а й минулу працю, що при постійному зростанні цін дуже складно; -- якість продукції, яку візьмуть без варіантів, щоб тільки позбутися грошей, обов'язково знизиться; -- ну а вже про те, наскільки все це незвично, і на додаток скомпрометовано невмілим використанням інфляції --годі й говорити.

Водночас від спрощення оподаткування до рівня єдиного податку з обороту остаточно відмовлятися не варто.

Певне, має бути окремо оподаткування мікробізнесу (скажімо, з оборотом до еквівалента 50 тис. дол. на рік), окремо -- малого бізнесу (від 50 до 500 тис. дол. на рік) і окремо -- інших.

Оподатковувати треба не підприємства (субстанцію досить умовну, котрій особисто взагалі нічого не потрібно), а конкретних людей, підприємства ж просто можуть заміщати їх у ролі платників податків.

Ну а щоб замість зарплати не стали практикувати з метою податкоуникнення безготівкові проплати на сторону за те, що буде кимось спожито індивідуально, то всі витрати, мета яких носить персоніфікований (тобто індивідуальний) характер, мають із ціллю оподаткування прирівнюватися до зарплати.

Складно повірити в те, що Положення бухгалтерського обліку валових доходів і витрат хоча б трохи вирішить проблему нігілістичного існування двох майже незалежних систем збирання й оброблення інформації, якими є бухгалтерський і податковий облік.

Похожие статьи