Організаційна діяльність та педагогічна концепція В. Барвінського, її вплив на розвиток віолончельної педагогіки у ВМІ ім. Лисенка і створення віолончельного та камерного педагогічного репертуару - Життєвий і творчий шлях Василя Барвінського

На початку розділу відстежується виникнення і формуваня традицій виконавства і викладання гри на віолончелі у Львові. Першопрохідцями у цій галузі були Йозеф Вольманн (1854-1855 рр., 1858-1860 рр.) і Данієль Де Лянге (1860-1862 рр., 1872-1885 рр.) Від 1886 року і протягом 54 років у консерваторії ГМТ працював знаний чеський віолончеліст-педагог Алоїз Слядек. Пізніше до викладання приступає Арнольд Вольфсталь, а потім Роман Пуліковський. Віолончель майже до початку 20-х рр. ХХ ст., залишається раритетною спеціальністю, про що свідчить такий факт: якщо в консерваторії ГМТ у 1916/1917 н. р. на спеціальності фортепіано навчався 331 студент, на скрипці - 120, то за фахом "віолончель" - 7".3 В даному розділі розглядаються зміни і новації, яких зазнала організація викладання гри на віолончелі у ВМІ ім. М. Лисенка у важкий післявоєнний період. Завдяки В. Барвінському у 1917 році до Львова приїхав високопрофесійний віолончеліст-виконавець з європейською освітою Богдан Бережницький. Відновлення та реорганізація навчання дали помітні результати вже у 20-30-ті роки і підготували грунт для великих якісних змін у музичному житті Галичини, у яке вливається нове покоління - музиканти з високою і різноплановою європейською професійною освітою. Від 1932 року спеціальний клас віолончелі і курс камерного ансамблю у ВМІ ім. М.Лисенка провадить ще один учень А. Слядека - П. Пшеничка, блискучий ансамбліст-виконавець та аранжувальник. Активний ріст потреб концертної практики, що реорганізується насамперед у ділянці камерної музики, послужив поштовхом для інтенсивного розвитку фахової музичної освіти. Зокрема, спостерігаємо значне зростання популярності віолончелі і, як наслідок, розвиток віолончельної професійної освіти середньої ланки в Галичині.

Центральна частина розділу присвячена педагогічній концепції В. Барвінського. Засновник знаної та конкурентноспроможної у світі, фортепіанної школи, мистець вважає за обов'язок забезпечення якісного сучасного національного педагогічного репертуару для музичного шкільництва різних рівнів. Саме для навчальних потреб віолончельних класів ВМІ ім. М. Лисенка Барвінський створив "Думку" і "Мелодію", зробив переклади фортепіанних мініатюр "Елегія" і "Мрія" М. Лисенка для віолончелі і фортепіано та "Колискової" Людкевича для струнного квартету.

"Значення Барвінського в історії розвитку української музики величезне не тільки тому, що він в рішучий спосіб повернув західноукраїнську музику на новий шлях, не тільки з огляду на високу мистецьку вартість і якість його творів, з яких багато були першими цього роду в музичній літературі, але й з огляду на його безпосередній вплив на цілу генерацію західноукраїнських композиторів і піаністів, з яких усі, без винятку були або безпосередніми учнями Барвінського - як З. Лисько, М. Колесса, Ст. Туркевич-Лукіянович, Р. Савицький, Д. Каранович, Б. П'юрко та автор цих рядків - або були з ним в постійнім особистім контакті, як товариші по праці та приятелі, що теж не могло не відбитися на їх творчості чи діяльності, як у випадку С. Людкевича та Н. Нижанківського"- писав про нього А. Рудницький.

Похожие статьи




Організаційна діяльність та педагогічна концепція В. Барвінського, її вплив на розвиток віолончельної педагогіки у ВМІ ім. Лисенка і створення віолончельного та камерного педагогічного репертуару - Життєвий і творчий шлях Василя Барвінського

Предыдущая | Следующая