Фізичний та психічний вплив колискових пісень на розвиток дитини - Регіональні традиції в народній педагогіці як засоби виховання дітей

Український народ шукав і знаходив зерна педагогічної мудрості, фіксуючи їх у різних народнопоетичних формах.

Так, наприклад, основним засобом виховання дитини в перший рік її життя ставали колискові пісні. їх поетика була підпорядкована особливостям психіки немовляти, яку надзвичайно глибоко розумів народ-педагог Адже в перші місяці життя дитячий організм зайнятий своїм творенням, фізичний та психічний розвиток відбувається надзвичайно швидко. Зовнішні подразники постійно впливають на органи дитини, збуджують життєві імпульси. У дитини дуже рано проявляється інтерес як до активних, так і до пасивних рухів, любов до ритму. Тому уже в перші місяці життя немовля проявляє музичне сприйняття - сприйняття ритму й мелодії, хоча, як зазначають психологи, лише нескладну ритмічну зміну звуків. Фізичний та психічний розвиток дитини викликав до життя появу колискових пісень, зумовивши не тільки їх форму та мелодику, а й зміст. Тільки фольклорна система виховання бере за основу цей "найкритичніший період розвитку дитини" (перші дні та місяці), в який, як стверджують спеціалісти, і "відбуваються вирішальні закладини звукової інформації" /8, - С. З/. Одну з найзначніших змістових груп становлять пісні про саму дитину, її сон та тих, хто виявляє турботу про неї. Образ Матері, її почуття, думки про долю дитини, та й про свою власну, складають не менш важливу змістову групу творів. Особливу роль відіграють пісні з персонажами тваринного світу. Події в таких творах не пов'язані з життям самої дитини і відбуваються в тваринному чи пташиному світі, а вчинки героїв носять повчальний характер, з яких дитина має засвоїти найелементарніші уроки чесності, порядності, одержати перші уявлення про "добре" й "погане", "можна" й "не можна". Уже в таких піснях закладаються найважливіші принципи народної моралі, серед яких "вчися робити" посідає провідне місце. "Народна пісня стає художнім втіленням однієї з найважливіших концепцій народного світогляду - неподільності краси й праці, і у властивій дитячому фольклору формі розшифровує оце "вчися робити", часто підкреслюючи головну думку за допомогою зіставлення різних за характером епізодів" /5, - С.12/. Такі твори орієнтуються на інтелект дитини, що трохи підросла, а незвичність зображуваного розвиває дитячу фантазію. Адже і героями пісень є незвичні Сон і Дрімота, що благодійно впливають на дитину. Іхня персоніфікація розкриває світогляд давніх наших предків, які вважали сон не властивим явищем фізичного стану людини, а привнесеним зовні.

Не менш пізнавальним у цьому плані є й образ Кота - тварини Божої, що, за деякими повір'ями, забезпечувала немовляті спокійний сон, була його оберегом, правила за приклад. Символом добра і чистоти в народній творчості були голуби - "гулі", образ яких посідає визначне місце в колисанках, надаючи їм особливої поетичності, привносячи в їх зміст елементи незвичайності.

Таким чином, колискові пісні несуть дитині інформацію про оточуючий світ в народній уяві. Саме тому твори материнської поезії часто є високохудожніми. Протягом багатьох віків вони не тільки навчають, удосконалюють розум, виховують морально, але й дають естетичну насолоду дітям, яку не можна ні з чим порівняти, оскільки материнський спів, характер її почуттів, турботи й тривоги - все найкраще, що є в душі матері доброго, піднесеного, відбилося в цих піснях. "Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній! Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибинного мелодійного звучання, багатством образів. Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, філософи та мудреці, прості люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя" /13, - С.20/.

Через колискову пісню дитина засвоює первісний словниковий запас, без якого пізнання оточуючого світу, розвиток мислення неможливі. Без маминої колискової оволодіти всіма барвами рідної мови важко, оскільки справжня мова - у творах народних. Вони зберігають "дух української мови, її аромат, її душевно ніжний-ніжний трембітотон, її колискову душу, чебрецеві її пахощі, її тремтіння, її шелестіння, її бриніння... Знати справжню мову можна тільки з материних уст..." /Остап Вишня/.

Рідній мові як могутньому засобу загального розвитку дитини надавали особливого значення видатні педагоги. Так, Софія Русова, спираючись на наукову спадщину О. Потебні, розглядає рідне слово, мову як джерело неповторного національного світобачення, як систему, в якій фіксуються особливості сприймання і відображення дійсності, зокрема специфіка її художньо-образного осмислення. Саме тому у вихованні малят такого великого значення надавала фольклорним творам і не випадково у розділі "Практичні поради" з "Теорії і практики дошкільного виховання" наводить цілу низку літературних творів, народних ігор, музичного матеріалу, які вихователі можуть використати в роботі з дошкільнятами та з дітьми шкільного віку. Основна частина творів відібрана зі скарбниці українського фольклору. Водночас тут подано чеські, словацькі казки, тобто фольклорні твори тих народів, серед яких жили українські діти, а значить, потрібно було змалечку привчати їх розуміти і поважати традиції, звичаї тієї країни, яка у скрутну хвилину пригорнула українську еміграцію й дала можливість зберігати свою культуру.

Рідна мова дає дитині "ключ до скарбниці народного духу..." Мова, певним чином, є найповнішим та найправильнішим літописом всього духовного, багатовікового життя народу і в той же час "найвеличнішим народним наставником, який навчав народ тоді, коли не було ще ні книжок, ні шкіл, і продовжує вчити його до кінця народної історії" /20, - С.558/.

Дитина ж, яка тільки-но відкриває очі "на світ Божий... п'є духовне життя і силу з рідних грудей рідного слова. Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити її жоден природодослідник, воно знайомить її з характером оточуючих її людей, з суспільством, серед якого вона живе, з його історією та його устремліннями, як не зміг би познайомити жоден історик; воно вводить її в народні вірування, в народну поезію, як не зміг би ввести жоден естетик; воно, нарешті, дає такі логічні поняття та філософські погляди, яких би, звичайно, не міг повідомити дитині жоден філософ" /20, - С.558/.

Колискова пісня була гнучким інструментом направленого педагогічного впливу на дитину, а для маляти - первісною формою освоєння дійсності, пізнання найпростіших форм взаємозв'язку предметів в оточуючому світі, "першими кроками у світі духовної діяльності" /Ф. Г. Лорка/.

Дослідник колискових пісень, відомий сучасний фольклорист і етнограф В. Скуратівський у своїх працях неодноразово наголошував на "магічності колискових пісень", втрата яких призвела до зміління людської душі, нехтування родовідними традиціями, звичаями: "Цей невибагливий, але надміру поетичний жанр народної творчості таїть у собі ще не до кінця вивчені нами тайники народного досвіду. В гомінкому повсякденні ми, самі того не помічаючи, лишили на обочині кращі зразки традиційної етнопедагогіки, невпинно сипнулися запозичувати імпортні стандарти "прискореного виховання" дітей, позбавляючи цим самим природних, вироблених століттями, найдоцільніших елементів етики та естетики" /13, - С.20/.

Вчений застерігає від такого поспіху, спрощення та "прогресування", що скорочують виховні методи, "визначені самою природою, біологічною доцільністю", не можна забувати, що "попередником цих повчань були колискові пісні". Душа народу живе в пісні. Тому народний досвід з такою заповзятливістю у наймолодшому віці пропонував дитині насамперед пісню. "Виховання, - писав великий знавець дитячої психології В. Сухомли-нський, -- це насамперед людинознавство. Без розуміння дитини - її розумового розвитку, мислення, зацікавлень, захоплень, здібностей, нахилів, мрійливості - немає виховання" /13, - С.22/. Серед багатьох факторів, які особливо впливають на виховання дітей, він у першу чергу ставив колискову пісню.

На жаль, досвід (практика) підтверджує висновки В. Скуратівського. Так, на запитання вчителя "Хто-пам'ятає мамині колискові? молодші школярі не змогли дати відповіді. А завдання записати з уст матері колискову пісню з 57 учнів виконало лише двоє.

Проект нової програми з літератури пропонує учням самостійно прочитати колискові пісні з фольклорних збірників, підготуватися до декламування тієї, що найбільше сподобалася. А вчитель потурбується, щоб діти навчились її співати. Таким чином прагнемо закріпити знання про колискові пісні, набуті в початковій школі, зацікавити учнів тематикою колискових пісень, їх мелодійністю, важливістю для інтелектуального розвитку дитини.

Похожие статьи




Фізичний та психічний вплив колискових пісень на розвиток дитини - Регіональні традиції в народній педагогіці як засоби виховання дітей

Предыдущая | Следующая