Біографія Василя Барвінського - Життєвий і творчий шлях Василя Барвінського

Барвінський Василь Олександрович (20.02.1888, Тернопіль - 9.06.1963, Львів) - видатний український композитор, піаніст, педагог, музичний критик, організатор музичного життя Галичини. Першою вчителькою музики була мати - Євгенія Любович, співачка і педагог. Професійну музичну освіту В. Барвінський здобув у Львівській консерваторії в класі відомого педагога-піаніста Вілема Курца. Удосконалював свою майстерність у Празькій консерваторії як піаніст (клас професора І. Гольфельда) і композитор (клас професора В. Новака). Навчався на філософському факультеті Празького університету (слухав лекції З. Неєдли). У Празі відбувся перший авторський концерт В. Барвінського.

З 1915 по 1948 рр. творча та педагогічна діяльність В. Барвінського пов'язана зі Львовом. У 1915-1939 рр. - він директор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, у 1936-1939 - голова Союзу українських професійних митців, 1939-1941 - голова Львівської організації Спілки композиторів України, 1937-1939 - член редколегії журналу "Українська музика". Його рецензії та музично-критичні замітки друкувалися у кількох десятках газет і журналів протягом 1914-1958 рр. У 1939-1941 і 1944-1948 рр. - професор і директор Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. У 1948 р. В. Барвінського заарештували, він відбував покарання в одному з концтаборів Мордовської АРСР. Навіть там композитор активно трудився, організовуючи самодіяльні колективи, навчаючи музичної грамоти всіх бажаючих.

До Львова повернувся у 1958 р. без права викладати у навчальних закладах. До останніх днів життя Василь Барвінський активно працював: відновлював по пам'яті свої знищені під час арешту твори, безкоштовно консультував піаністів, брав участь у роботі Спілки композиторів

У 1964 р., вже після смерті, В. Барвінського було реабілітовано.

Творчість Василя Барвінського стала поворотним пунктом від суто вокально-хорового до урівноваженого вокально-інструментального напрямку розвитку української музики. Авторські концерти В. Барвінського відбувалися не лише в Галичині, але й в містах Радянської України - Києві. Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Його музичні твори друкувалися навіть в далекій Японії. Славетна українська піаністка Любка Колесса виконала фортепіанні мініатюри В. Барвінського під час першої трансляції Лондонського телебачення у 1937 р.

У 1993 р. дивом віднайшовся фортепіанний концерт В. Барвінського, який вважався втраченим. Творча і музично-критична спадщина Василя Барвінського поступово повертається до нас. Але сучасне покоління повинно ще багато зробити для того, щоби постать великого сина українського народу посіла гідне місце не лише в українській, а й у світовій музичній культурі.

Основні твори: кантата "Заповіт" (сл. Т. Шевченка, 1917), "Наша пісня, наша туга" (сл. С. Черкасенка, 1933); "Сонет" і "Ноктюрн" для голосу з оркестром (сл. І. Франка, 1933); "Українська рапсодія" для симфонічного оркестру (1911), Концерт для фортепіано з оркестром (1937, рукопис втрачено, копію віднайдено 1993 р. в Аргентині), Фортепіанний секстет (1915), Фортепіанний квінтет (1953-1963), два фортепіанні тріо (1910, 1911), два струнні квартети (1912, 1935); фортепіанні цикли - 8 прелюдій (1908), "Пісня, Серенада, Імпровізація "Любов" (1913-1915); твори для віолончелі і фортепіано - Соната (1926), Концерт (1956).

    2) Віолончельна творчість Василя Барвінського в контексті розвитку жанру в українській музиці першої половини ХХ ст. 1. "Формування стилістики віолончельної музики В. Барвінського на перетині українських (в т. ч.галицьких) та європейських музичних традицій"

Умовно поділяється на 2 частини. В першій проаналізовано процес формування камерних жанрів на Україні у другій пол. ХІХ - на поч. ХХ ст.. При цьому відзначено, що віолончельні твори чи ансамблі з участю віолончелі є рідкістю і носять переважно салонно-аматорський характер. Відзначено характер стрімких змін загальної картини культурного життя в Україні на початку ХХ ст. Визначено великий вплив музикантів з Чехії у становленні професійної інструментальної педагогіки і оркестрово - та ансамблево-виконавської традиції. Вплив представників чеської музичної школи спостерігався, як на Галичині, так і в Києві, і Одесі. Зроблено огляд камерних творів того часу з позицій стилістики, характеру програмного змісту, форми, виразових засобів, що переважно вказують на пізньоромантичну традицію. Окремо розглядаються нечисленні твори для віолончелі. Відзначено вплив на українську професійну музику творчості Миколи Лисенка, розглянуто камерну творчість композиторів - вихованців шкіл РМТ.

Установчим підсумком першої частини першого розділу є висновок, що саме твори В. Барвінського для віолончелі стали першими зразками цього жанру в українській музиці, які своєю професійною та мистецькою вартістю піднесли його до європейського рівня.

В другій частині першого розділу аналізується чеська композиторська школа у контексті европейських впливів і взаємозв'язків, яка в період навчання В. Барвінського у Празькій консерваторії проходила особливий етап стильової орієнтації. Розглядаються найістотніші віолончельні твори відомих європейських композиторів, які звучали у концертних програмах чеських та німецьких товариств камерної музики та гастролюючих колективів і могли мати вплив на формування світогляду і стилістики молодого В. Барвінського. У зв'язку з цим розглядяються взаємовпливи чеської та німецької композиторських шкіл (Й. Брамс, М. Регер, П. Гіндеміт). Окремо виділено надбання французької композиторської школи з її тяжінням до естетизму та імпресіонізму, яка дала світу геніальні зразки таких віолончельних творів як концерт, сюїта та дві сонати К. Сен-Санса, соната та п'єси Г. Форе, соната К. Дебюссі, з іншого боку - широке обгрунтування естетичних засад французької "шістки" ( сонатини для віолончелі та для скрипки і віолончелі А. Онеггера). Згадуються віолончельні твори молодих композиторських шкіл, що проходять стадію самоствердження і становлення з притаманним для них тяжінням до фольклорного начала у поєднанні з пізньоромантичними, неоромантичними, неокласичними та імпресіоністичними стилістичними ознаками. Це стосується насамперед музичного мистецтва Угорщини, Фінляндії, Норвегії, Італії, Іспанії, Росії, Чехії, Польщі, Югославії, Румунії, України.

Чеська композиторська школа цього часу представлена творчістю послідовників Б. Сметани і А. Дворжака - виразників національного романтизму, серед яких найяскравішими є Зденек Фібіх, Йозеф Богуслав Ферстер, Вітезслав Новак і Йозеф Сук. Окремо розглядається творчість Вітезслава Новака, вчителя В. Барвінського, який мав визначальний вплив на формування світогляду композитора. Будучи активним збирачем і дослідником народних пісень, він формував у своїх учнів вміння оперувати фольклорним матеріалом і спиратися у своїй творчості на національні джерела.

Серед чеських композиторів молодшої генерації розглядається творчість Л. Яначека та Богуслава Мартіну. Отже стилістика віолончельної творчості В. Барвінського значною мірою формувалася на поєднанні ознак українських національних традицій і європейських композиторських шкіл, серед яких особливе місце належить чеській школі.

Похожие статьи




Біографія Василя Барвінського - Життєвий і творчий шлях Василя Барвінського

Предыдущая | Следующая