Культурна спадщина вірменської общини, Культурні надбання переселенців - Соціально-економічний та культурний розвиток вірменської громади Кам'янця-Подільського у XIV-XVI століттях
Культурні надбання переселенців
Вірменські переселенці, що знайшли на подільській землі другу батьківщину, мали можливість зберегти та розвивати власну культуру. Вони зберігали і передавали з покоління в покоління привезені з рідного краю витвори мистецтва, реліквії, прикраси, рукописні книги.
Кам'янець був головним центром вірменської рукописної культури. Саме тут, вірменські писарі переписували літописи, словники, судебники, молитовники, Євангеліє. Важливим джерелом історії не лише вірмен, а й українців, поляків, молдаван, є історичні праці, створені в місті над Смотричем, серед яких особливу цінність становить "Кам'янецька хроніка", яку склав Агоп (Акоп), а пізніше відредагував, значно доповнив та продовжив його рідний брат Аксент (Оксент).
Дослідниця Г. Осетрова, зазначає, що "Агоп і Аксент були представниками вірменської аристократичної верхівки Кам'янця. Вони отримали чудову освіту. У Кам'янці особливою повагою за освіченість і розум користувався старший брат Агоп, при чому не тільки у середовищі вірмен, але і серед іншого духовенства міста. Молодший брат Аксент вирізнявся значною літературною обдарованістю" [17,с.213].
"Кам'янецька хроніка" існує в двох списках: короткому і більш повному. Короткий список зберігається у Національній бібліотеці в Парижі, більш повний - у Венеції.
"Хроніка" Агопа і Аксента відображає події, які відбулися на Правобережній та Західній Україні, у Молдавії та Волощині, але головним чином у Кам'янці з 1430 по 1652 роки. У творі містяться відомості про стихійні лиха, що мали місце в нашому краї, описи різних історичних подій, характеристики історичних осіб [24,с.4].
Автори "Хроніки" значну увагу приділяють загостренню польсько - турецьких відносин, кульмінацією яких стане Хотинська війна. У документі переконливо звучить твердження про те, що саме завдяки мужності та військовій майстерності козаків було розгромлено турецьку армію.
Цінним джерелом для відтворення подій Хотинської війни є "Історія Хотинської війни" - праця іншого кам'янчанина, вірменського історика Іоаннеса. У 18 главах автор докладно описує історію битви від її початку до поразки турецьких військ.
У бібліотеці імені Салтикова - Щедріна у Санкт - Петербурзі зберігається багате зібрання рідкісних книг XIV - XVIII ст. з вірменського Миколаївського храму. Серед цих книг багато написано у Кам'янці - Подільському. Найдавніший з цих рукописів "Синаксар" 1635 р. Рукописні книги вірмен художньо оздоблені найрізноманітнішими малюнками, на яких зображені побутові сцени з життя громади міста.
У Єревані знаходиться найбільше книгосховище вірменського народу. В ньому зберігається велика кількість документів і різних спогадів про Кам'янець - Подільський та інші місця Подільської землі. Серед них вірш невідомого автора: "Неприступная крепость, построенная на скале, Да распространится на тебя Благословенье Боже! Да защитит бог племя армянское, Живущее в нем!"
Із середовища кам'янецьких вірмен вийшло багато відомих вчених та громадських діячів. Серед них - доктор філософії та богослов'я Степанос Рошка. Один з найвідоміших вчених того часу народився у 1670 році у місті над Смотричем. Освіту здобув у Римі. Отримавши ступінь доктора філософії та богослов'я, Рошка стає деканом церков Поділя та Покуття. Вчений залишив багату літературну спадщину, серед якої особливу цінність становить його "Хроніка", в якій він викладає історію церкви від початку до свого часу, характеризуючи знаменні події, що відбувалися в тому чи іншому році.
Серед дослідників триває дискусія, щодо походження кам'янецького коменданта XVIII століття, відомого як "знаменитого на цілу Польщу архітектора" Яна де Вітте. Зокрема історики В. Григорян [7,с.215], О. Халпахч'ян [29,с.28], вважають його вірменином. Дослідники О. Завальнюк, О. Комарніцький у праці "Минуле і сучасне Кам'янця - Подільського" вказують на його голландське походження [9,с.143].
Про вірменських художників, які творили на Поділлі, відомостей майже не збереглося, однак, багатий розпис вірменських храмів, наявність у них картин та фресок засвідчує високий рівень розвитку мистецтва.
Перебування вірмен у місті залишило помітний слід і в архітектурі міста. Існуючі споруди, етнографічні дані й писемні джерела свідчать про неабияку будівничу діяльність вірмен на українських землях. Упродовж століть вони зводили як дерев'яні, так і кам'яні громадські, інженерні й культурні споруди.
Вірменська громада мала своєрідні традиції мурованого будівництва. Це особливо виявилося в архітектурі кам'яниць, що дотепер демонструють надзвичайно цікаві конструктивні особливості, а також майстерно виконаний білокам'яний різьблений декор. У якості ілюстрації продемонструємо архітектурне вирішення вірменського торгового будинку, що зберігся до нині (Див:рис.3). Саме тут укладалися важливі торгівельні угоди та відправлялися каравани на захід і схід.
Однією з найдавніших пам'яток архітектури міста є Миколаївська церква (Див:рис.4) розташована в старому місті на мальовничій терасі, укріпленій високими мурами. Існує легенда, що вона побудована чи перебудована у важкому для християн XIII ст. За іншими відомостями, церква споруджена вірменським купцем Сінаном Хутлебеєм 1398 р., архітектура її має багато спільного з давньоруськими каплицями, помітні також деякі елементи фортифікаційної споруди: товсті стіни підпирають потужні контрфорси, а влаштовані під склепінням вікна за формою нагадують бійниці.
В архівних документах церква вперше згадується під назвою Благовіщенська. При ній жили вірменські черниці "девотки".
В середині XVI ст. стіни церкви з двох боків були укріплені контрфорсами, в західній стіні вмонтовано кам'яну плиту з датою "1544 р.", так званий "хачкар", або "хрест - камінь" - елемент, поширений у середньовічній вірменській архітектурі. 1701 р. церква ремонтувалась за кошт вірмена Богдана Лятиновича, він же подарував храму церковне начиння. В цей же період у церкві знаходилась чудодійна ікона Божої Матері, з якою вірмени прийшли до Кам'янця. 1767 р. ікона була перенесена до вірменського костелу. За свідченням Ю. Сіцінського, в церкві є надгробний барельєф, що свідчить про поховання тут Ечміадзинського вірменського патріарха Мелхіседека, що помер у місті в 1627 році [26,с.3].
На початку XIX ст. церква ремонтувалася на кошти вірменської громади, а 1811 р. керівництво вірменсько-католицької єпархії на прохання кам'янецьких уніатів передало їм Благовіщенську церкву, яка була перейменована на честь Св. Миколая. У 1840 р. церква була приєднана до православ'я.
Поруч з Миколаївською церквою знаходився вірменський Миколаївський костел (його було зруйновано у 30 - х роках XX ст.). Побудований наприкінці XV ст. костел був тісно пов'язаний з історією вірменської громади міста. У храмі знаходилася святиня, шанована усіма християнами, давня Ікона Божої Матері. Ікона мала багатовічну історію, деякі дослідники відносять її написання ще до ХХ століття. У Кам'янець вона потрапила у XIV столітті. На жаль, у 20 - х роках ХХ століття вона разом з іншими культовими цінностями була вивезена з міста, і подальша її доля невідома.
Довгий час у костелі зберігалися важливі документи, прапор і печатка громади, грамоти, отримані від польського короля, а також рукописи XIII - XIV століть.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. до храму було прибудовано дзвіницю. Вона має п'ять ярусів, пірамідальний дах з чотирма маленькими баштами на кутах, у кожній з яких містилися бійниці. При дослідженні першого ярусу дзвіниці було виявлено залишки розпису XVI - XVII ст., що присвячені життю Св. Стефана. Вірменська дзвіниця і сьогодні є архітектурною окрасою старої частини міста (Див:рис.5).
Релігія залишалась важливим чинником збереження національної самобутності в умовах діаспори. Саме при культових спорудах міста діяли школи, художні майстерні, писалися та переписувалися хроніки. Вірмени за віросповіданням були православними (вірмено-григоріанське віросповідання), а автокефальність їх церкви була підтверджена у 1364 р. патріаршою грамотою Католікоса всіх вірменів Месропа І, а через три роки було затверджено декретом польського короля Казимира Великого. Однак у XVII столітті потрапили також під вплив католицької віри.
Значну роль у релігійному житті вірменської громади відігравали церковні братства. Так у джерелах згадується вірменське юначе братство, засноване "для добрих і побожних учинків на славу Бога". Братчики займалися будівельною діяльністю, підтримували храми, сприяли розвитку освіти і культури. Дослідниця О. Пламеницька вважає, що "про дату заснування юначого братства прямих відомостей немає, є лише свідчення, що у 1591 році на зборах братчиків було затверджено воєводу і старосту, котрі обирались на рік... Братчики опікувалися окремими храмами (дзвіницею церкви Святого Нігола, церквами Святого Григора, Святого Аксента й Святого Хреста)... Ними могли стати ще не одружені чоловіки. Упродовж року після одруження вони залишалися членами братства, після чого, за бажанням, могли вийти з нього. Братство мало скарбницю, до якої надходили внески і штрафи його членів. З цієї скарбниці, згідно з рішенням загальних зборів, надавалися грошові допомоги братчикам. Збори були демократичними, питання вирішувалося голосуванням. Відсутність на зборах без поважної причини каралася штрафом. До інших видів покарання належали арешти, у виняткових випадках - виключення з братства. Діяльність братств засновувалася на суворій організації та дисципліні, взаємній повазі та повазі до старших... Юначе братство було воєнізованою організацією. За наказом старійшин виступити в кінний похід братчики були зобов'язані терміново з'явитися верхи та озброєними. Для тих, хто не мав коня, братство мало придбати скакуна. Статут забороняв юнакам під час урочистих трапез сідати до столу з шаблею й пістолетом, з цього випливає, що зазвичай вони ходили при зброї..." [22,с.14 -146].
Як бачимо і вірменську, і українську православні громади міста турбувала спільна проблема - збереження віри предків. А намагалися вони розв'язати її шляхом створення церковних громад, будівництва культових споруд, створення шедеврів літописного письменства.
Похожие статьи
-
Вірменський община середньовічний культурний У 1434 р., коли Поділля було приєднане до Польщі із створенням Подільського воєводства,...
-
Соціально - економічний розвиток общини Вірмени, одні з небагатьох народів світу - в умовах вимушеного масового переселення виявили здатність власного...
-
Актуальність теми. Проголошення незалежності України стало потужним поштовхом для переосмислення власної історії. Цілком логічно, що соціум, який...
-
1. Акти Вірменського суду міста Кам'янця - Подільського XVI століття // Укр. іст. журн. - 1964. - №5. - C. 140 - 152. 2. Бойко І. Правове становище...
-
Переселенці з берегів Арарату демонстрували не лише унікальні зразки самобутньої культури, але й зберегли її на побутовому рівні: у національних стравах,...
-
Культурні здобутки Стародавнього Єгипту - Культура арабських країн
Ще однією з найдавніших світових цивілізацій був Єгипет (назва походить від старогрецької "Айгюптос" - чорна земля). Заснована на поливній іригаційній...
-
Культурна співпраця між київською інтелігенцією та чернігівським селянством на початку ХХ століття
Культурна співпраця між українською міською інтелігенцією та селянством набула особливої актуальності на початку ХХ ст. У цей період для збереження...
-
Архіви виникли з появою писемності й утворення держав. Археологічні дослідження свідчать про існування архівів у рабовласницьких державах - в Китаї,...
-
Культурно-історичний розвиток Росії у XVІІІ столітті: боротьба тенденцій і труднощі прогресу
Автор аналізує специфічні особливості культурно-історичного розвитку Росії XVIII ст. Крізь призму боротьби західницьких і слов'янофільських тенденцій...
-
До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже ригористична...
-
Побут і звичаї - Культура і побут населення України XIX-XX століть
Культура український побут звичай Духовну культуру й побут суспільства визначав принцип корпоративності - належності індивіду до соціальної групи....
-
Висновки - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
Культура Аргентини характеризується великою різноманітністю завдяки мультикультуризму та мультиетнічності населення цієї країни, складеного переважно з...
-
Образотворче мистецтво - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
До приходу європейців на землі сучасної Аргентини на цій території існували індіанські культури, які мали розвинене мистецтво малюнку, кераміки,...
-
Звичаї, обряди, музика - Поділля як етнографічний район України
В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний,...
-
На початку VIII століття нової ери Аравія, яка в ті часи вважалася таким собі ведмежим закутком світової цивілізації, несподівано для тодішньої Ойкумени...
-
Музика - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
З культурою гаучо пов'язують походження багатьох пісень і танців Аргентини. Однак самий відомий аргентинський танець - танго - має міські коріння і...
-
Архітектура - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
Архітектура Аргентини бере свій початок від споруд доколумбової епохи, серед яких слід відзначити Пукара-де-Тілкара та поселення Тафі-дель-Вальє. В епоху...
-
Танго - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
У знаменитому речитативі до однієї з версій знаменитої "Кумпарсита" (La Cumparcita) у виконанні Хуліо Соса (Julio Sosa) є такі слова: "Porque tango es...
-
Релігія, Література - Культурна спадщина і сучасний культурний розвиток Аргентини
Стаття 14 конституції Аргентини проголошує свободу віросповідання. Втім, одночасно основний закон називає державною релігією католицизм. Католицька...
-
У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з...
-
Пам'ятки архітектури Київської Русі
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Окинувши оком збережені до нас пам'ятки архітектури - дерев'яної у мурованої, різьби, малярства й т. зв. ужиткового...
-
Сувора, кам'яниста, малородюча земля Еллади завжди потребувала для обробітку великих зусиль, тяжкої й копіткої праці. Оливки й виноград - це чи не все,...
-
Найбільш давніми вулицями Рівного вважаються вулиці Замкова. Шкільна, Литовська, Пересопницька (колишня вул. Велика Мінська), Гетьмана Мазепи (колишня...
-
Побут і звичаї - Культура та побут населення України
Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності -- належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася...
-
Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва
Благовіщенська церква як громадський та духовно-культурний осередок мешканців м. Києва Досить часто про події минулого нагадують нам не лише меморіальні...
-
Календарні свята та обряди - Традиційна культура українського народу
Найважливіші складові духовного життя народу - свята та обряди. Вони відображають не тільки етнічну своєрідність, але й естетику, моральні цінності,...
-
Здобувач Центру пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури У статті розглянуто основні тенденції...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Культурні цінності Полтавського краю
Серед багатьох і надзвичайно різноманітних виявів української культури народному мистецтву належить одне з провідних місць. Джерела народного мистецтва...
-
Культурні здобутки та втрати в 40-80-х роках XX століття - Українська культура XX століття
Під час Другої світової війни всю територію України було окуповано німцями. Радянській владі, яка повернулась в Україну, необхідно було не тільки...
-
В 1903 р. з інтервалом у півроку були засновані Катеринославська і Полтавська губернські вчені архівні комісії. Ці комісії спільно з Чернігівською склали...
-
Народне мистецтво: ремесла й промисли
Розвиток ремесел та промислів Поряд із землеробством, скотарством та іншими галузями господарства українці здавна займалися різноманітними ремеслами й...
-
Афінське освіта і виховання - Афінська культура освіти і виховання
Афінська демократія вважається найбільш розвинутою формою демократичного ладу античних рабовласницьких держав. Формування системи політичних органів...
-
Перші опери з'явилися в Італії - Основна вокальна специфіка Італійської школи
Перші опери з'явилися в Італії, під Флоренції на рубежі XVI - XVII століть. Їх автори були учасниками невеликого гуртка любителів мистецтва, які...
-
Відродження втрачених святинь Процес відродження української державності поставив на порядок денний проблему відтворення втрачених національних святинь....
-
Наприкінці XVI -- на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження...
-
Традиції дошлюбного спілкування - Обряди та звичаї в українській родині
Український народ протягом століть виробив сталу традицію звеличення шлюбу, сім'ї, домашнього вогнища. У його міфології була навіть божественна пара --...
-
Археологічні знахідки свідчать про те, що на території Тернополя людина проживала ще у VI-VII ст. до Р. Х. На околицях Тернополя були виявлені поселення...
-
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійський музей"
Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійський музей" міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів,...
-
Етносоціальні та демографічні процеси в Луцьку в 1919-1939 рр
Метою даного дослідження є висвітлення етносоціальних та демографічних процесів, що відбувались в Луцьку в 1919--1939рр. При підготовці статті були...
Культурна спадщина вірменської общини, Культурні надбання переселенців - Соціально-економічний та культурний розвиток вірменської громади Кам'янця-Подільського у XIV-XVI століттях