Термінологія валютних операцій - Основи валютних розрахунків

Валюта, або девізи, - це грошові знаки іноземних держав, що використовуються в економічних відносинах на території інших країн.

Усі валюти поділяють на конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані.

Конвертованими є валюти країн, які вільно обмінюються на валюти інших країн і вільно вивозяться та ввозяться через кордон.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна грошова одиниця обмінюється на іноземну валюту з певними обмеженнями. Обмеження може бути таким: для одних осіб обмін валюти дозволений, а для інших не дозволений або для одних видів операцій обмін дозволений, а для інших - ні. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів - внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, то вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу - капітальною [4, с. 272].

Неконвертованими є валюти, які неможливо вільно обміняти на грошові знаки своєї країни, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується.

Валюти країн із найвищими економічними потенціалами, які користуються довірою на світовому ринку та які використовуються як міжнародний платіжний засіб і накопичуються в резервах міжнародної ліквідності країн, називаються резервними валютами. Це долар США, Євро, японська ієна, англійський фунт стерлінгів. Використання вільно конвертованої валюти як резервної надає їй чимало переваг. Насамперед це виявляється у зростанні на неї попиту на світовому ринку, що має можливість уряду відповідної країни розширювати емісію своєї валюти, збільшуючи сеньйораж як джерело фінансування національної економіки, підвищуючи її конкурентоспроможність на світовому ринку; максимально знижуються обмеження на здійснення валютних операцій та на ввіз і вивіз валюти через кордон [4, с. 272-273]. Термін "сеньйораж" походить від англ. seigniorage, дослівно - право сеньйора, а у фінансовому визначенні - емісійний прибуток, податок на право чеканки монет. Отже, що стосується емісії резервної валюти, сеньйораж - прибуток казначейства будь-якої країни, який визначається різницею номінальної вартості грошей (монет) і вартістю їх фізичного виробництва.

Відносини, які виникають із використанням валюти при обслуговуванні зовнішньоекономічних зв'язків, набирають специфічної форми валютних відносин. Валютні відносини - це сукупність економічних відносин, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою.

Для зручності спілкування у сфері валютних відносин використовуються міжнародні стандарти і правила, які пов'язані з міжнародними платежами. Для позначення валют використовуються ISO-коди (ISO - міжнародна організація із стандартизації). Код окремої валюти складається з трьох букв: перші дві букви означають країну, третя - валюту. Наведемо коди і назви валют деяких країн:

    - Аргентина - ARS - аргентинське песо; - Австралія - AUD - австралійський долар; - Азербайджан - AZN - азербайджанський манат; - Білорусь - BYR - білоруський рубль; - Вірменія - AMD - вірменський драм; - Грузія - GEL - ларі; - Єгипет - EGP - єгипетський фунт; - країни Європейського Союзу, а саме: Австрія, Андорра, Бельгія, Болгарія, Ватикан, Голландія (Нідерланди), Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландські острови, Іспанія, Італія, Кіпр, Литва, Латвія, Люксембург, Мальта, Монако, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Французькі південні території, Хорватія, Чехія, Швеція - EUR - євро; - Індія - INR - індійська рупія; - Ізраїль - ILS - новий ізраїльський шекель; - Канада - CAD - канадський долар; - Молдова - MDL - лей; - Нова Зеландія - NZD - новозеландський долар; - Об'єднане Королівство - GBP - фунт стерлінгів; - Російська Федерація - RUB - російський рубль; - США - USD - американський долар; - Туреччина - TRY - турецька ліра; - Туркменістан - ТМТ- манат; - Україна - UAN - гривня; - Японія - JPY - ієна.

Також існують позначки для коштовних металів:

    - золото - XAU; - паладій - XPD; - платина - XPT; - срібло - XAG.

Валюта (девіз) продається і купується, як будь-який інший товар, на підставі попиту та пропозиції. Ціна іноземної валюти, яку отримано в результаті торгів, виражається у валютному курсі.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Установлення курсу валюти називається котируванням і відбувається в результаті торгів валютою між комерційними банками за участі або без участі центробанку чи встановлюється державними органами.

Розрізняють пряме і непряме котирування валюти.

При прямому котируванні курс валюти показує, скільки одиниць національної валюти треба заплатити за одну або за 100 одиниць іноземної валюти.

При непрямому котируванні курс купівлі валюти, яка котирується, більший курсу від її продажу.

При непрямому встановленні курсу валюти він означає: скільки одиниць іноземної валюти можна одержати за одну або 100 одиниць національної валюти.

Найбільш простий спосіб розібратися в котируваннях валютного курсу це визначити "основу" квоти і "валюту" квоти.

Основа квоти - це валюта, стосовно якої проводяться валютні розрахунки. Основою квоти із середини 50-х років ХХ сторіччя, як правило, є долар США.

Якщо зустрічається позначення USD/UAN, тобто долар США/гривня - 8,23, то це означає, що 8,23 гривні можуть бути обмінені на 1 долар США (це пряме встановлення курсу валюти - пряме котирування).

Однак існують винятки з цього стандартного методу котирування. Таким винятком є англійський фунт. Стандартний метод котирування фунта відносно американського долара, наприклад, GBP/USD (фунт/долар США) - 1,5273. Оскільки в цьому випадку фунт є основою квоти, то долар США є валютою квоти, тобто за 1 фунт можна купити 1,5273 долара США (це непряме встановлення курсу валюти). Мовою банкірів подібне котирування (англійський фунт/долар США) називається "телеграфом". Ця традиція йде з тих часів, коли найбільш швидким способом зв'язку був телеграф, а провідною валютою у світі був англійський фунт стерлінгів.

Крім англійського фунта, за "телеграфним" способом котирується грошова одиниця Європейського Союзу - євро. Наприклад, Євро/USD, або євро/долар США, а іноді €/$ - 1,4591. Євро є основою квоти, отже, 1,4591 доларів США можуть бути обмінені на один євро. Якщо ви хочете купити 1 млн євро, то це буде коштувати 1459100 доларів США. Також за "телеграфним" способом котируються долари Австралії та Нової Зеландії.

При розрахунку валютних курсів використовується чотири десятинних розряди, або частки одиниці валюти. Ці останні цифри називаються пунктами.

При котируванні валют наводяться курси, за якими банки даної країни купують іноземну валюту, - курс купівлі (офіційна назва англійською bid rate, скорочено BR), та курс, за яким ці банки продають іноземну валюту, - курс продажу (офіційна назва англійською ask rate, скорочено AR). У той самий час в Англії ці курси називають курс "bid" та курс "offer".

Ціни продажу і купівлі валюти відрізняються за величиною. У різних засобах інформації, що публікують котирування валют, можна знайти величину касових курсів, тобто курси попиту і пропозиції.

Попит на валюту - це курс, за яким банк купує основу квоти (bid). Наприклад, американський долар / євро: 0,6897 - 0,6903, тобто банк купує долари США за євро за курсом 0,6897, а продає за курсом 0,6903.

Пропозиція валюти - це курс, за яким банк продає основу квоти (offer). Наприклад, долар США/ієна: 103,73 - 103,83, тобто банк продає американські долари за ієни за курсом 103,83. Або фунт стерлінгів/долар США: 1,5273 - 1,5283, тобто банк продає "телеграф" за курсом 1,5283.

Загальне правило для квоти дано співвідношенням основа - валюта. У випадку коли:

    А) банк купує основу квоти, то зліва - курс попиту, тобто ціна купівлі; Б) банк продає основу квоти, то справа - курс пропозиції, тобто ціна продажу.

Банківська квота називається подвійним курсом.

Величина, на яку курс "bid" відрізняється від курсу "offer", назвається спредом. В Англії термін "спред" має такий запис: Bid-offer spread, у США: Bid-ask spread.

Отже, різниця між курсом попиту і курсом пропозиції має назву "спред". Розмір спреду змінюється залежно від умов ринку, від котирування валют і розмірів угоди. Банківська різниця може розглядатися як плата за послуги. За рахунок відмінності в курсах попиту і пропозиції банк має можливість покрити витрати щодо здійснення операцій, урахувати можливий ризик, пов'язаний із валютними операціями, та отримати свою частку прибутку. Зазвичай, найменша різниця дорівнює п'яти десятитисячним (наприклад, 1,3225 - 1,3230) і забезпечує найменший кредитний ризик при угодах до 10 мільйонів при купівлі доларів США за ієни, євро і англійські фунти ("телеграф").

Угоди на дуже велику або, навпаки, маленьку суму будуть впливати у бік збільшення спреду. Викликано це тим, що угоди на велику суму втягують банк, по-перше, в більший ризик, а, по-друге, в цей самий час для банку буде важче покривати витрати за операціями із залученням незначних сум. Для валют, що не мають широкого використання, спред завжди збільшений.

У міжнародних торговельних і фінансових операціях широке застосування мають так звані перехресні валютні курси. Їх також називають крос-курсами.

Перехресний курс, або крос-курс (cross-rates), - це курс обміну двох валют без участі найбільш поширених валют - долара США, євро або японської ієни. Наприклад, курс обміну між китайським юанем та канадським доларом або курс обміну між англійським фунтом і австралійським доларом здійснюється за використанням крос-курсу.

Перехресні курси можуть бути легко обчислені через курс долара США для будь-якої валюти, оскільки долар США є не тільки основною резервною валютою, але й валютою операції в більшості валютних операцій. У випадках використання крос-курсу застосовується правило: ліворуч - основа квоти, праворуч - валюта квоти, тобто основа валюти / квота валюти.

Курс валюта форвардний хеджування

Похожие статьи




Термінологія валютних операцій - Основи валютних розрахунків

Предыдущая | Следующая