Сучасне розуміння гносеології - Філософія пізнання (гносеологія)
В умовах сучасного філософського плюралізму харак-терним є прагнення філософів до синтезу найплідніших гносеологічних ідей та концепцій, розроблених різними на-прямами, школами, течіями. При цьому кількість гносео-логічних концепцій, спрямованих на науку, значно перева-жає орієнтованих на позанаукові форми ставлення до сві-ту. В першому випадку йдеться про сцієнтичні течії - неореалізм, постпозитивізм (особливо філософію науки), аналітичну філософію, структуралізм та постструктуралізм, у другому - про антисцієнтичні течії (екзистенціалізм, філософську антропологію, герменевтику, феноменологію, різні філософсько-релігійні течії).
Постпозитивізм - Сучасна форма позитивістської фі-лософії, що прийшла на зміну логічному позитивізму. її представниками є К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейєра-бенд, С. Тулмін та ін. Якщо логічний позитивізм займався здебільшого структурою сформованого знання, вивчав йо-го з позицій символічної логіки, то головним предметом постпозитивістської гносеології є розвиток знання в його цілісності. Аналіз механізмів зростання й зміни знання він здійснює на підставі історії науки, а не її результатів, зафіксованих у певних формальних мовних засобах. Цим зумовлене намагання історично, діалектично усвідомити пізнавальний процес як ідею зростання, розвитку знання (К. Поппер та його послідовники); думку про єдність "но-рмального життя" (кількісне зростання) та "наукових ре-волюцій", стрибків (Т. Кун); положення про взаємопрони-кнення, переходи емпіричного і теоретичного в пізнанні, теорії та практиці тощо.
Аналітична філософі" Охоплю": широке коло гносеоло-гічних ідей, представлена працями В. Рассела, Л. Вітгенш-тейпа, В. Куайна, Дж. Остіна, Р. Карнапа таін. Філософсь-ко гносеологічну проблематику вона розглядає у сфері мови, вирішуючи її на основі аналізу мовних засобів і виразів. Водночас вона наголошує на важливій ролі аналізу в пізна-вальній діяльності, намагається використати його для пере-творення філософії на струнке й аргументоване знання. За-вдяки цьому відбувається певне розмивання меж між філо-софсько-методологічними та логіко-гносеологічними проблемами, з одного боку, і суто науковими - з іншого.
Усе більшу увагу сучасної аналітичної філософії при-вертають такі проблеми, як відношення концептуальних засобів до реальності; перетворення аналізу з мети філо-софсько-гносеологічної діяльності на одне з її пізнаваль-них знарядь; відмова від розуміння аналізу як жорстко пов'язаного з певною парадигмою знання; розширення са-мого поняття "аналіз", предметом якого стають будь-які проблеми; прагнення усвідомити ці проблеми на історич-них, діалектичних засадах.
Структуралізм і постструктуралізм Досліджували фі-лософське та гуманітарне знання. Якщо представники стру-ктуралізму (К. Леві-Строс, Ж. Лакан, М. - П. Фукс) головну увагу приділяли структурі зазначених видів знання, то постструктуралісти (Ж. Дерріда, А. Дельоз та ін) намага-лись усвідомити структуру та все "позаструктурне" у знанні під кутом зору їх генези та історичного розвитку. Обидва підходи вивчали специфіку та методи гуманітарного знан-ня, загальні механізми його функціонування, відмінності від природничого знання, єдність синхронного та діахрон-ного в пізнанні соціокультурних утворень (мова, мистецт-во, література, мода тощо).
Якщо структуралісти вважали, що в дослідженні за-значених явищ структура є об'єктивнішою, важливішою та передує історії, то постструктуралісти схилялись до про-тилежної точки зору. Вони намагались подолати агнос-тицизм, неісторизм своїх попередників, виявити та про-аналізувати парадокси, які виникають у процесі об'єкти-вного пізнання людини і суспільства за допомогою мовних структур.
Водночас вважають, що об'єктивність, метод, науковість не мають значення і не є метою пізнавального процесу. А сам пізнавальний процес неможливий без суб'єкта з його бажаннями, уявою та іншими особистісними якостями, без яких, відповідно, неможливе і пізнання. Тому суб'єкт у постструктуралістів не є носієм та захисником знання у будь-якій його понятійно-концептуальній формі. Су-б'єкт є і митцем, і чаклуном, і дитиною водночас, бо має на меті за будь-яких умов дістатись реальності, справж-нього буття.
Герменевтика Головну увагу приділяє дослідженню особливостей гуманітарного знання, способів його здобут-тя та відмінностей від природознавства, намагається ви-явити спільне й відмінне у пізнанні та розумінні. Предста-вниками цього напряму в гносеології є X. Гадамер, Ю. Га-бермас, М. Гайдеггер, П. Рікьор та ін. Так, Гадамер виходить з того, що реально існують різні способи ставлення люди-ни до світу, серед яких науково-теоретичне його освоєння є лише однією з позицій буття людини. Йдеться про те, що спосіб пізнання, пов'язаний з поняттями "наука", "науко-вий метод", не є єдиним чи універсальним. Істина пізнається не тільки й не стільки за допомогою наукового мето-ду, найважливішими способами її розкриття є філософія, мистецтво та історія. X. Гадамер наголошував, що філо-софська герменевтика центральною своєю проблемою має розуміння як таке. Та й сама вона є універсальним аспек-том філософії, а її головною метою є осягнення "дива ро-зуміння", яке, в свою чергу, є способом існування людини, що пізнає, оцінює та діє. Такий універсальний спосіб ово-лодіння світом невіддільний від саморозуміння інтерпре-татора. За своєю суттю розуміння є пошуком сенсу. Ро-зуміння світу людиною та порозуміння між людьми, на думку Гадамера, відбувається у царині мови, яка є специ-фічною реальністю.
Грунтовною характеристикою людського буття та мис-лення X. Гадамер вважає їх історичність - визначеність щодо місця, часу, конкретної ситуації. Але соціально-гуманітарні науки не можуть механічно користуватись ме-тодологією природознавства. Необхідно брати до уваги своє-рідність їх власного предмета та особливості соціального пізнання. X. Гадамер всіляко акцентував на діалогічному характері герменевтики як логіки питання та відповіді. Він намагався поєднати масштаби філософської герменев-тики з платонівсько-гегелівською раціоналістичною діа-лектикою.
Еволюційна епістемологія - Напрям у західній філо-софсько-гносоологічній думці, головна мета якого - ви-явити генеау та етапи розвитку пізнання, його форм та методів у контексті еволюції живої природи. Еволюційна епістемологія намагається створити узагальнену теорію роз-витку науки, спираючись на принцип історизму і намага-ючись опосередкувати крайнощі раціоналізму та ірраціо-налізму, когнітивного та соціального, природознавства та соціально-гуманітарних наук тощо. Представлена вона в постпозитивістських моделях зростання і розвитку науко-вого знання К. Поппера, Т. Куна та С. Тулміна.
Одним з найплідніших її варіантів є Генетична епі-стемологія Швейцарського філософа Жана Піаже (1896 - 1980). Вона грунтується на принципі розширення інваріа-нтності знання суб'єкта про об'єкт під впливом змін в умовах досвіду. Піаже зазначав, що епістемологія - це теорія достовірного знання, яке завжди є процесом, а не станом. Основним завданням її є визначення шляху, яким пізнання дістається реальності, а також зв'язків та відно-син, які встановлюються між суб'єктом та об'єктом. При цьому суб'єкт у своїй пізнавальній діяльності не може не керуватися певними методологічними нормами й регуля-тивами. Одним з головних правил генетичної епістемоло-гії, на думку Шаже, є "правило співробітництва", згідно з яким, вивчаючи, як зростає людське знання, вона у кожно-му конкретному випадку вдається до поєднання представ-ників філософії, психології, логіки, математики, кібернети-ки та інших наук.
Похожие статьи
-
Гносеологія російської філософії - Філософія пізнання (гносеологія)
Гносеологічна проблематика була на провідних ролях у Російській філософії Наприкінці XIX - першій полови-ні XX ст. Йдеться, передусім, про таких...
-
Сутність пізнання у філософській традиції - Філософія пізнання (гносеологія)
Пізнання є специфічним різновидом духовної діяльнос-ті людини, процесом осягнення навколишнього світу, отри-мання й нагромадження знань. А знання - це...
-
Пізнання у німецькій класичній філософії - Філософія пізнання (гносеологія)
Німецька класична філософія, передусім її основопо-ложник І. Кант, нперше спробувала пов'язати проблеми гносеології; і дослідженням історичних форм...
-
Пізнання як предмет філософського аналізу - Філософія пізнання (гносеологія)
Філософія, на відміну від інших історичних типів світо-гляду (міфології та релігії), здійснює свою світоглядну функ-цію на основі теоретичного ставлення...
-
8. ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ - Сучасна філософія як наука
Проблема пізнання у філософії Структура знання. Чуттєвий і раціональний рівні пізнання Проблема творчості Вчення про істину. Практика як критерій істини,...
-
Неопозитивізм і проблеми наукового знання - Філософія пізнання і науки
Нові проблеми, що виникли в розвитку науки в 20-30-і роки ХХст., призвели до виникнення нової історичної форми позитивізму - неопозитивізму. Суть цих...
-
До кінця 50-х - початку 60-х років ХХст. вплив неопозитивізму став різко падати. Це зумовлено, з одного боку, кризою внутрішньої логіки розвитку...
-
Сутність пізнання у філософській традиції - Традиції, їх роль у пізнанні та бутті людини
Пізнання є специфічним різновидом духовної діяльності людини, процесом осягнення навколишнього світу, отримання й нагромадження знань. А знання - це...
-
ФІЛОСОФІЯ ПОЗИТИВІЗМУ - Становлення і розвиток некласичних типів філософії
У першій половині ХІХст. експериментально-математичне природознавство, що виникло в XVIIст., досягло величезних успіхів, підсилилася його роль у розвитку...
-
Сучасна філософія науки. Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм - Основи філософії
Філософія науки - напрямок західно-європейської філософської думки, створювалась і розвивалась під гаслом дослідження науки науковими методами. У цій...
-
Концепція пізнання у філософії марксизму. Проблема істини і її критерію - Філософія пізнання і науки
Проблеми гносеології займають важливе місце у філософії марксизму. Діалектико-матеріалістична філософія розглядає пізнання як процес і результат...
-
Філософія історії як галузь пізнання: об'єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання
Філософія історії як галузь пізнання: об'єкт, предмет, співвідношення з іншими галузями знання Історія як об'єкт і предмет філософського осягнення:...
-
Гносеологія: сутність процесу пізнання, можливості і межі пізнавальної діяльності
Гносеологія: сутність процесу пізнання, можливості і межі пізнавальної діяльності Пізнання є необхідною стороною відносин людини і світу. "Чи можна...
-
Філософія Демокріта. Космологія. Теорія пізнання - Антична філософія історії
Демокріт з Абдер - давньогрецький філософ - атоміст і вчений - енциклопедист, народився близько 460 р. до н. е., рік смерті невідомий, за деяким даними...
-
Проблема пізнання історичного процесу - Філософія історії
На гносеологічні проблеми історичного знання вперше звернув увагу німецький історик культури і філософ В. Дільтей (1833-1911 рр.). На його думку,...
-
Питання 1. Що таке світогляд? Як співвідносяться філософія і світогляд? - Основи теорії пізнання
Філософія має органічний зв'язок зі світоглядом. Світогляд - форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює, оцінює світ,...
-
Значення парадигми новітньої науки для розуміння права - Філософія права, її предмет і завдання
Для Глибшого розуміння права необхідно також виходити з парадигми сучасної науки. Взагалі під парадигмою розуміють сукупність стійких і загаль-нозначимих...
-
Філософія, її предмет, функції і місце в сучасній культурі
ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ І МІСЦЕ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ Питання про предмет філософії викликає великі труднощі не тільки у тих, хто починає...
-
Датою народження "Критики чистого розуму" прийнято вважати дату написання Кантом листа своєму другу Маркові Герцу (21 лютого 1772 року). Первісна його...
-
Німецька класична філософія Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за...
-
Людиномірність предмета філософії
1. Формування предмету філософії в історії культурно-історичного розвитку суспільства Філософія як певна система знань з'явилася бл. 2,5 тис. років тому....
-
Неопозитивізм та його інтерпретація в трансцендентальній феноменології
Неопозитивізм та його інтерпретація в трансцендентальній феноменології Народження неопозитивізму зв'язане з працями видатних мислителів XX ст. Бертрана...
-
Відношення до розуму, до науки, до знань - одна з вічних проблем теології і релігійної філософії. Багато західних історіографів всю історію Європи...
-
Філософське пізнання - Основне питання філософії
Перше питання, з якого починалося філософське пізнання і який заявляє про себе знову й знову, - це питання: що собою представляє мир, у якому ми живемо?...
-
Нелінійна філософія історії Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає...
-
Єдність і багатоманітність історії - Філософія історії
Питання про єдність світової історії, розмаїття її утворень має характер основоположного для філософського осягнення історії. Відповідь на нього...
-
ВСТУП, Сучасна дискусія про предмет філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
Право філософія суспільство Філософія права -- самостійна галузь теоретичного знання. її предмет не вичерпується жодною філософською чи юридичною...
-
Своєрідність методології суспільствознавчого пізнання - Головні питання філософії
Навіть просте відтворення предметів людської життєдіяльності, а тим більше створення того, чого ще не існує у наявній формі, вимагає певних усвідомлених...
-
Рене Декарт - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Рене Декарт (1596-1650) знаменує сформованість філософії Нового часу. Найбільш відомими його творами є: "Правила для керування розуму", "Міркування про...
-
Філософія у сфері культури Вивчення філософії є важливою частиною загальноосвітньої гуманітарної підготовки вітчизняних фахівців вищої кваліфікації. Так...
-
Демокріт - Філософія і математика
Аргументи Зенона розкрили внутрішні протиріччя, що мали місце в сформованих математичних теоріях. Тим самим факт існування математики був поставлений під...
-
Зарубіжна філософія ХХ ст. - Етапи розвитку філософії
Заруб. Філософія ХХ ст. в багатьох відношеннях являє собою своєрідне та цікаве явище - вона активізує і широко використовує не тільки останні найновіші...
-
Філософія та її роль у суспільстві - Етапи розвитку філософії
Поняття філософії походить від грецьких слів: Філео і Софія, що означає в перекладі: любов до мудрості. У період Київської Русі філософія асоціювалась з...
-
Формування філософії Нового часу, Френсіс Бекон - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Френсіс Бекон Філософія Френсіса Бекона (1561-1626) підкорена свідомій спробі формування науки та наукового пізнання. Трактат у вигляді проекту (який не...
-
Становлення і розвиток філософської думки в Україні (XI - XVII ст.) - Вітчизняна філософія
На величезній території, що обмежувалася на заході Верхньою і Середньою Віслою, півночі -- Прип'яттю, північному сході та сході включала пониззя Березини...
-
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства Філософія - надзвичайне складне, багато в чому таємниче духовне явище, що не...
-
Предмет філософії, її функції. Особливість філософської проблеми - Філософія як наука
Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від конкретно-наукового знання. Річ у тому, що коли наукове знання на певному етапі...
-
Поняття об'єкта пізнання, Філософське розуміння суб'єкта пізнання - Основи філософії
За Декартом об'єкт це протяжна субстанція(природа) Об'єкт пізнання - предмет, явище матеріального або духовного світу або сфера дійсності, на яку...
-
Походження філософії, історичні типи, її національна своєрідність - Філософія як наука
Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється протягом життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з...
-
Філософія перебудови Будь-які суттєві зміни в суспільному житті не відбуваються без їх філософського обгрунтування. Філософія Відродження провістила...
Сучасне розуміння гносеології - Філософія пізнання (гносеологія)