Неопозитивізм і проблеми наукового знання - Філософія пізнання і науки
Нові проблеми, що виникли в розвитку науки в 20-30-і роки ХХст., призвели до виникнення нової історичної форми позитивізму - неопозитивізму. Суть цих проблем полягала в необхідності осмислення ролі знаково-символічних засобів наукового мислення в зв'язку з математизацією і формалізацією наукових досліджень, відношень теоретичного апарату науки і її емпіричного базису. Тобто на відміну від махістів, увага яких була зосереджена на аналізі відчуттів і чуттєвого досвіду, неопозитивісти наголошували на дослідженні логічного апарату новітнього природознавства.
Неопозитивізм сформувався майже одночасно в трьох європейських країнах - Австрії ("Віденський гурток"), Англії, Польщі (Львівсько-Варшавська школа).
Історично першим різновидом неопозитивізму був логічний позитивізм, що виник у 20-х роках ХХ століття у "Віденському гуртку", що об'єднав логіків, математиків, філософів, соціологів. Його очолював Моріц Шлік (1882-1976 рр.). Значний вплив на погляди учасників гуртка зробили Людвіг Вітгенштейн (1889-1951 рр.), Бертран Рассел (1872-1970 рр.) і його концепція логічного атомізму, Альфред Айер (1910-1989 рр.), Джордж Мур (1873-1958 рр.) та ін.
Логічний позитивізм продовжив у нових формах традиції емпіризму і феноменалізму перших двох форм позитивізму. Предметом філософії, на думку прихильників логічного позитивізму, повинна бути мова науки як спосіб вираження знання, а також діяльність по аналізу цього знання і можливостей його вираження в мові. Тобто філософія можлива тільки як логічний аналіз мови. Традиційна метафізика розглядається як вчення, позбавлене сенсу, з погляду логічних норм мови. "Ціль філософії - логічне прояснення думок".
Твердження науки (висловлення вчених) логічні позитивісти відносили до двох видів - теоретичного й емпіричного. Логічний аналіз мови науки припускав: 1) зведення, редукцію теоретичного знання до емпіричного і 2) чуттєву, емпіричну перевірку наукових висловлень. Тобто логічний позитивізм прагне піддати все наявне знання критичному аналізу з позицій принципу верифікації (англ. verificare - перевірка, підтвердження).
Принцип верифікації був задуманий, з одного боку, як критерій науковості, з іншого - як критерій істиності або хибності. Відповідно до цього принципу всяке науково осмислене твердження може бути зведене до сукупності протокольних стверджень (стверджень, що утворюють емпіричний базис науки), що фіксують дані "чистого досвіду", чуттєві переживання суб'єкта (напр., "зараз я бачу зелене", "тут я відчуваю тепле" і т. п.). Передбачалося, що дані "чистого досвіду" - абсолютно достовірні і нейтральні стосовно всього іншого знання. Як для Аристотеля, так і для Ньютона, і для Ейнштейна, листя дерев - зелені, а небо блакитне.
У випадку, якщо які-небудь ствердження не піддаються верифікації в досвіді, то вони повинні розглядатися як неосмислені, тобто позбавлені наукового сенсу. Наприклад, такими науково-неосмисленими ствердженнями є: "Існує об'єктивна реальність", "земля існувала до людини", "існує загробне життя". Не можна верифікувати і моральні висловлення - "добро", "зло". Усі вони віднесені до класу висловлень, що позбавлені наукового сенсу з тієї причини, що окремий суб'єкт не може зіставити їх зі своїми відчуттями. Тобто на відміну від позитивізму ХІХ ст., що вважав філософські проблеми нерозв'язними, неопозитивізм стверджував, що це псевдопроблеми, тобто проблеми позбавлені сенсу. Свою задачу логічні позитивісти бачили в тому, щоб усунути з мови науки "псевдонаукові" твердження і сприяти створенню на базі фізики уніфікованої науки.
Однак незабаром з'ясувалося, що "чистий" чуттєвий досвід неможливий, не здатний зберегти свою "чистоту" при вираженні його в мові. Одна з перших проблем, що виникла при цьому, була проблема верифікації загальних положень, з яких складається основний "кістяк" науки, оскільки саме в них формулюються закони природи. Принцип верифікації виявився неспроможним при вирішенні питання про включення в науку стверджень відносно фактів минулого і фактів майбутнього. Неопозитивісти спробували врятувати принцип верифікації, висловивши ідею не прямої, а опосередкованої верифікації. Незважаючи на те, що принцип верифікації згодом усе більш "пом'якшувався", труднощі пояснення теоретичного рівня науки не були переборені. Але вони змушували неопозитивістів усе більш грунтовно і тонко аналізувати різні типи, види наукових стверджень, уточнювати логіко-лінгвістичну проблему змісту і значення стверджень і т. ін. На цьому шляху формальна логіка, лінгвістика і філософія збагатилися багатьма цінними розробками, у тому числі і такими, котрі внесли істотний вклад у розвиток науки ХХ ст.
З критикою принципу верифікації виступив австрійський філософ Карл Поппер (1902-1994 рр.), що запропонував замінити цей принцип - принципом фальсифікації (від лат. falsus - помилковий, fasio - роблю). Він виходив з того, що в основі відділення (демаркації) наукового знання від ненаукового лежить принципове спростування (фальсифікація) будь-якого ствердження, що відноситься до науки.
Ізольовані емпіричні припущення, як правило, можуть бути піддані безпосередній фальсифікації і відхилені на підставі відповідних експериментальних даних або через несумісність з фундаментальними науковими теоріями. Тобто Поппер зводив наукову осмисленість теорій до чіткого визначення тих фактів, що, при своєму виявленні, спростовували б, "фальсифікували" дану теорію і тим самим розчищали б грунт для появи нового сміливого припущення, приреченого у свою чергу впасти під ударами "емпіричної" (або логічної) фальсифікації.
Починаючи з 50-х років, формується новий різновид неопозитивізму - лінгвістична філософія, що відмовилася від твердих логічних вимог до мови науки і вважає, що об'єктом її аналізу повинен бути семіотичний аналіз мови. "Проблеми філософії стосуються не кінцевої природи буття, а семіотичної структури мови науки, включаючи теоретичну частину повсякденної мови" (Карнап).
Тобто на цьому етапі позитивісти відмовляються від розуміння "безпосередньо даної реальності" як сукупності чуттєвих даних і переходять до розуміння реальності як сукупності значень. Реальний світ - це "мовна проекція" (Айер), "нервова конструкція нашого черепа" (Кожибський)," фрагменти наших переживань" (Чейз). Чи існує реальний світ поза свідомістю - питання, що не тільки не можна вирішити, але воно не має сенсу. Часто цю форму позитивізму називають семантичним позитивізмом (Карнап, пізній Вітгенштейн, Тарський, Чейз, Хайякава й ін.).
Представники лінгвістичної філософії продовжили традиції логічного позитивізму в тлумаченні філософських проблем як псевдопроблем, стверджуючи, що вони виникають у силу впливу мови на мислення, що його дезорієнтує. Саму ж мову вони тлумачать як самодостатню силу, як засіб конструювання світу, а не як спосіб його відображення.
Представники семантичного позитивізму вважали, що філософія повинна пояснити явища людського життя, виходячи зі структури мови. Вони припускали, що люди часто не розуміють один одного через невизначеність змісту уживаних слів. У роботі з красномовною назвою "Тиранія слів" Чейз стверджує, що слова самі по собі не мають ніякого значення, вони лише символи. І для того, щоб уникнути більшості конфліктів, необхідно тільки відмовитися від слів, що викликають незгоду.
Лінгвістична філософія, показавши неможливість вичерпним образом виразити багатство природної мови за допомогою "ідеальної мови", зосередила дослідження на емпіричному описі різних видів вживання мовних висловлень ("мовні ігри", правила яких визначені специфічними для них контекстами і не мають позалінгвістичних об'єктивних основ).
У своїй пізній роботі "Філософські дослідження", що вийшла після його смерті в 1953р., Вітгенштейн вимагає шукати не об'єкти, що відповідають словам, а функції слів у людській діяльності. Він стверджує, що значенням слів і висловлень є їх вживання в мові. І в силу того, що зміст висловлень визначається конкретним контекстом, у якому вони вживаються, вважається принципово неможливим знайти загальні риси їх вживання в різних контекстах, тому що останніх безліч.
У тлумаченні пізнього Вітгенштейна філософські проблеми виступають, як результат незаконного переносу слів і стверджень з одних контекстів, де вони є осмисленими, в інший, далекий їм контекст. Через це виникає неприпустима "плутанина". Останню Вітгенштейн уподібнював психічному захворюванню, а як засіб лікування пропонував свій лінгвістичний аналіз. Тобто раціональне філософське знання - "метафізика" - було оголошено мовним захворюванням, що виникає внаслідок порушення правил застосування повсякденної мови.
Потреби логічного моделювання природних мов, що виникають у процесі удосконалювання комп'ютерної техніки, стимулювали розробки формальної техніки для дослідження природної мови (Хомський, Дж. Фодор, Девідсон та ін.).
Як і логічний позитивізм, лінгвістична філософія стверджує, що всі знання про світ дають наука і здоровий глузд; філософія займається не встановленням істин, а аналітичною діяльністю, що прояснює різницю осмисленого і неосмисленого, очищає мову від "висловлень, що систематично вводять в заблудження" (Дж. Райл).
Один з найважливіших напрямків в еволюції аналітичної традиції у філософії науки пов'язаний із синтезом двох форм неопозитивізму - логічного і лінгвістичного аналізу. Нині цей напрямок у західній філософії часто називають аналітичною філософією.
Похожие статьи
-
8. ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ - Сучасна філософія як наука
Проблема пізнання у філософії Структура знання. Чуттєвий і раціональний рівні пізнання Проблема творчості Вчення про істину. Практика як критерій істини,...
-
3. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ - Сучасна філософія як наука
Діалектико-матеріалістична філософія Екзистенціалізм Релігійна філософія Психоаналіз Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм Структуралізм Герменевтика...
-
11. СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ - Сучасна філософія як наука
Майбутнє як предмет наукових досліджень. Сутність соціального прогнозування Науково - технічна революція й альтернативи майбутнього Глобальні проблеми і...
-
ФІЛОСОФІЯ ПОЗИТИВІЗМУ - Становлення і розвиток некласичних типів філософії
У першій половині ХІХст. експериментально-математичне природознавство, що виникло в XVIIст., досягло величезних успіхів, підсилилася його роль у розвитку...
-
2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ - Сучасна філософія як наука
Зародження філософської думки, її культурно - історичні передумови Антична філософія Філософія середньовіччя Філософія Відродження Філософія Нового часу...
-
Філософія у сфері культури Вивчення філософії є важливою частиною загальноосвітньої гуманітарної підготовки вітчизняних фахівців вищої кваліфікації. Так...
-
Життєві коріння і філософський сенс проблеми буття
Життєві коріння і філософський сенс проблеми буття. "Буття" - поняття, що багатьма мислителями минулого і сучасності покладене в основу філософських...
-
Філософське світоуявлення створює те середовище, в якій має місце і розвивається наукова думка. Певною мірою вона її обумовлює, сама, змінюючись в...
-
Основні форми наукового пізнання - Головні питання філософії
У науковому пізнанні в діалектичній єдності чуттєвого та раціонального головна роль належить раціональному мисленню. Проте його основні форми(поняття,...
-
Значення парадигми новітньої науки для розуміння права - Філософія права, її предмет і завдання
Для Глибшого розуміння права необхідно також виходити з парадигми сучасної науки. Взагалі під парадигмою розуміють сукупність стійких і загаль-нозначимих...
-
Концепція пізнання у філософії марксизму. Проблема істини і її критерію - Філософія пізнання і науки
Проблеми гносеології займають важливе місце у філософії марксизму. Діалектико-матеріалістична філософія розглядає пізнання як процес і результат...
-
ВСТУП, Сучасна дискусія про предмет філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
Право філософія суспільство Філософія права -- самостійна галузь теоретичного знання. її предмет не вичерпується жодною філософською чи юридичною...
-
Аврелій Августин: філософія буття
Аврелій Августин: філософія буття Найбільшим християнським мислителем періоду патристики і найбільш видатним з "батьків церкви" був Аврелій Августин...
-
Німецька класична філософія Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за...
-
Становлення і розвиток філософської думки в Україні (XI - XVII ст.) - Вітчизняна філософія
На величезній території, що обмежувалася на заході Верхньою і Середньою Віслою, півночі -- Прип'яттю, північному сході та сході включала пониззя Березини...
-
Система філософії математики Аристотеля - Філософія і математика
Аристотеля (384-322 р. до н. е.) по праву був названий "найбільшим філософом стародавності". Основні питання філософії, логіки, психології,...
-
Перш за все спробуємо охопити у загальних рисах проблему класифікації наук протягом всієї історії наукового пізнання, що вчинило шлях від старовини через...
-
Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи,...
-
Основною тенденцією в еволюції сучасних класифікацій наук починаючи приблизно з середини XIX в., тобто з моменту повного розгортання науково-технічної...
-
Філософія та її роль у суспільстві - Етапи розвитку філософії
Поняття філософії походить від грецьких слів: Філео і Софія, що означає в перекладі: любов до мудрості. У період Київської Русі філософія асоціювалась з...
-
Антична філософія - Етапи розвитку філософії
Антична філософія висунувши та зробивши цілу низку ідей, являє собою комиску не лише Європейської філософії, а й культури загалом. Етапи розвитку...
-
Вступ - Творчість В. І. Вернадського та філософія
Актуальність теми дослідження . Глибокі та радикальні зміни, які відбулися на теренах України, актуалізують вироблення нової парадигми в поясненні...
-
Платоновський ідеалізм - Філософія і математика
Твори Платона (427-347 р. до н. е.) - унікальне явище у відношенні виділення філософської концепції. Це високохудожній захоплюючий опис самого процесу...
-
Проблема буття є однією з найдавніших тем філософських роздумів і досліджень. "Чому взагалі є сутнє, а не навпаки -- ніщо?" -- це запитання М. Хайдеггер,...
-
Основні особливості античної філософії - Антична філософія історії
Виділимо деякі загальні ознаки, характерні для всієї Античної філософії. Антична філософія відрізняється розмаїтістю шкіл, напрямків, проблем. Це...
-
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства Філософія - надзвичайне складне, багато в чому таємниче духовне явище, що не...
-
Постановка проблеми свідомості у філософії - Свідомість у філософії
Свідомість - це найбільш загальна категорія філософії, яка співвідноситься з такою ж всезагальною категорією як Матерія . Вони виражаються одна через...
-
Після Г. Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Т. Г. Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна,...
-
Специфіка філософії в Стародавньому Китаї - Філософія Стародавнього Китаю
Серед народів, які стояли біля витоків людської цивілізації, чільне місце посідає і китайський народ. Стародавня філософія виникає у період Жаньго -...
-
Ми вже говорили про те, що антична філософія заклала фундамент європейської філософської думки; що в античній філософії розпочали вирішуватися такі та...
-
Філософія України другої половини XIX - початку XX століття - Філософська думка в Україні 16-19 ст
Після Г. Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Т. Г. Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна,...
-
Зарубіжна філософія ХХ ст. - Етапи розвитку філософії
Заруб. Філософія ХХ ст. в багатьох відношеннях являє собою своєрідне та цікаве явище - вона активізує і широко використовує не тільки останні найновіші...
-
Специфіка філософського знання - Основи філософії
Філософія - одна з форм духовної культури, раціонально-теоретичний світогляд що прагне з'ясувати все загального. Філософія дає чіткі відповіді для...
-
15. УМОВИВОДИ - Сучасна філософія як наука
1. Умовивід, його структура, види 2. Безпосередні умовиводи 3. Категоричні силогізми 4. Ентимеми, полісилогізми, сорити, епіхейреми 5. Умовні й...
-
14. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ - Сучасна філософія як наука
1. Поняття закону у формальній логіці 2. Закон тотожності 3. Закон протиріччя 4. Закон виключеного третього 5. Закон достатньої підстави Закон є...
-
В. Х. Лобас як вчений формувався в ідейній атмосфері 1960-х років. Вирішальний вплив на нього мали зміни в Радянському Союзі і передусім в тогочасній...
-
У чому ж абсолютність істини і в чому її відносність? - Абсолютна та відносна істина
Поняття абсолютної істини не однозначне. В одному зі своїх значень -- це "вічна" істина, тобто така, що не може бути спростованою чи запереченою в...
-
Філософія як теоретична форма світогляду - Основи філософії
Філософія - теоретичне ядро світогляду, його теоретична форма, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення...
-
"Філософія" кількісно-якісних відношень
У статті розглядається питання зв'язку мови і мислення на прикладі категорій кількості та якості. Проводиться порівняльне дослідження квантитативності та...
-
Кожен фахівець повинен мати уявлення про методику й організацію науково-дослідницької діяльності, про науку та основні її поняття. Наука - це сфера...
Неопозитивізм і проблеми наукового знання - Філософія пізнання і науки