Походження філософії, історичні типи, її національна своєрідність - Філософія як наука

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється протягом життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з поступом людства.

Протягом історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологічний, релігійний і філософський.

Міфологія (грецькою ""міф" - переказ, оповідь, "логос" - учення) - це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персонофікації цих явищ, наділенні їх людським характером, але з фантастичними і спотвореними властивостями. Міфологія є джерелом універсального типу світогляду первісних суспільств. Тому першим формується світогляд міфологічний. Для його філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) ідентичність цієї тематики у різних народів.

Для міфологічного світогляду характерні наступні особливості:

    § емоційно-образна форма; § олюднення природи; § відсутність рефлексії; § утилітарна спрямованість.

Емоційно-образна форма виявляється при показі і характеризуванні образів героїв, богів, духів. Наприклад, усім відомий образ підземного царства Померлих - Аїда (Пекла), де Харон (човняр) переправляє душі померлих через річку Стікс [7, 12].

Олюднення природи в міфах виявляється у перенесенні людських рис на навколишній світ, природні сили або живі істоти.

Рефлексія у міфологічному світогляді відсутня. Рефлексія - це робота свідомості, думка людини про власну свідомість; міркування над своїми поглядами, психічним станом, їх оцінювання.

Утилітарний напрям міфології виявляється в тому, що світоглядні проблеми, які вона вирішує, тісно пов'язані з практичними завданнями: на вдачу, щасливе життя, а також на захист від холоду, хвороб, злиднів. У міфології практично реалізувалася система цінностей, яка прийнята в даному суспільстві, здійснювався пошук єдиної основи природи та людини, природи та суспільства. Через міфи старі покоління передають власні правила життя молоді.

Релігія (латиною "релігіо" - набожність, святиня) є основою такої форми світогляду, в якій засвоєння людиною світу відбувається через його поділ на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо зрозуміти, що найважливішою ознакою релігії є віра в існування надприродної сили - бога, неба, брахмана, чорта, домовика та ін. Тому суттю релігійного світогляду є віра в надприродне. При вивченні особливостей зазначеного типу світогляду варто мати на увазі, що сучасні світові релігії виникають внаслідок тривалого розвитку попередніх релігійних уявлень (тотемізму, фетишизму, анімізму тощо). Слід також уявляти, які регулятивні функції виконує релігія в житті соціуму, як вона сприяє консолідації суспільства або розколює його, як вона впливає на всі сфери буття.

Релігія спирається на образно-емоційну, чуттєво-наочну форму сприйняття оточуючого світу. Віруюча людина - суб'єкт релігійної свідомості. Така людина переживає в реальних емоціях своє бачення Бога, різних картин життя, пов'язаних з особливостями того чи іншого релігійного напряму. Найважливішими атрибутами релігії є віра і культ.

Існує три світові релігії: буддизм, християнство й іслам, а також значна кількість національних релігій: індуїзм, іудаїзм, синтоїзм тощо. У межах різних релігійних систем релігійній свідомості великого значення набувають етичні уявлення, норми, ідеали, цінності. У релігійній свідомості культивуються почуття любові до людини, терпимості, співчуття, сумління, милосердя. Тим самим релігія формує відповідний духовний світ людини.

Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який намагається вирішити всі світоглядні питання перш за все раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т. п. феномени. Але є значна кількість філософських систем, учень, шкіл і течій, які використовують основи цих ненаукових типів світогляду (ідеалізм, позитивізм, релігійна філософія тощо). Які особливості філософського світогляду? Як філософія впливає на світогляд та світовідношення людини?

    1. Філософія є відображенням світу в теоретичній, раціонально зрозумілій формі. 2. У філософії сформулювався чіткий категоріальний апарат, система найширших понять: логос, причинність, закон, ідеал, необхідність тощо. 3. Мова філософії - це не образи, не картини об'єктів, а категорії, поняття. Філософія зазвичай зводить справу до логічності, до доказу. Положення філософії не просто затверджуються, а виводяться, висвітлюються у відповідній систематизованій формі. 4. Філософія належить до рефлексивного типу світогляду, такого, в якому наявне міркування над власними уявленнями про світ та місце людини в ньому. Погляд на своє мислення з боку - одна з рис філософської свідомості. 5. Вільнодумство - об'єктивний принцип філософії. За своєю природою філософія потребує міркування, сумніву, допускає критику ідей, відмову від віри в ті догмати та постулати, які стверджуються масовою практикою здорового глузду чи віри.

Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом. Варто також зазначити, що світогляд у певній своїй формі притаманний будь-якій людині. Причому формування вищого типу світогляду не приводить до повного зникнення попередніх його форм: вони співіснують, хоча історично попередній тип світогляду й відсувається на задній план і виконує підпорядковуючу роль у порівнянні з домінуючою формою. Так, міфологія не зникає з утворенням релігії і філософії і почасти виконує в першій з них чи не найголовнішу роль. Відомо, наприклад, наскільки міфологічним був світогляд радянських людей стосовно проблем "світлого майбутнього", ролі вождів у його створенні і у відношенні до власного народу. Це ж стосується, хоча і в меншій мірі, й інших сучасних суспільств [9, 14].

Похожие статьи




Походження філософії, історичні типи, її національна своєрідність - Філософія як наука

Предыдущая | Следующая