Антична філософія - Етапи розвитку філософії

Антична філософія висунувши та зробивши цілу низку ідей, являє собою комиску не лише Європейської філософії, а й культури загалом. Етапи розвитку античної філософії:

    1. Натурфілософський (фізичний) або рання класика ?ІІ - ? ст. до н. е. 2. Висока класика ? - І? ст. до н. е. 3. Пізня класика І? ст. до н. е.

Найважливіші особливості античної філософії:

    1. Набула автономного характеру розвитку 2. Була відкритою та доступною 3. Терпимо ставилась до різних ідей та позицій, крім атеїзму 4. Була надзвичайно пластичною 5. Була динамічною в розвитку

Умови, що сприяли появі феномену античної філософії:

    1. Географічно кліматичні 2. Культурно історичні умови 3. Соціальні умови 4. Відносна зрозумілість античної філософії та її близькість до людини 5. Талановитість, активність, рухливість давніх греків

Розпочалась антична філософія з Мілетської школи в Малій Азії. Перші грецькі філософи займались натурфілософією - філософське мислення природи (з лат. - натура). Філософів цього періоду називали фізиками, тому, що природа в перекладі - фізика.

Архе - початок всього існуючого. Фалес - перший відомий філософ давньої Греції, для нього архе - вода (624-526р. до н. е.)

Аксімандр - учень Фалеса 610-546р. для нього архе - Анейрон - це невизначене та безмежне.

Анаксімен - 585-525р. для нього архе - повітря.

Піфагор - 570-500р. до н. е. - прийшов до ідеї числа, як вихідного виміру всього, що існує. Вперше назвав себе філософом, тобто любителем та шукачем мудрості.

Геракліт Ефейський - 544-483р до н. е. - вважав, що світ слід розуміти як потік, що весь час тече, змінюється. Вважав, що в течії перебувають 4 світові стихії: вогонь, повітря, вода, земля.

Діалектика - вчення про розвиток.

Геракліт є засновником діалектичного мислення, яке намагається різноманітність всього сущого звести до його певної внутрішньої енергетики.

Елейська школа, найвідоміші представники:

Парменід - 540-450р - стверджував, що є лише буття, а небуття взагалі не існує. Вважається засновником метафізики, як стилю мислення, тобто погляди на засади сущого, як на нерухливе, незмінне.

Зенон - 490-430р - продовжує вчення Парменіда через розробку оригінальних задач - головоломок, які доводили несмисленність руху та змін.

Школа атомізму:

Демокріт - 480-390р - ніщо не виникає з нічого, і перетворюється в ніщо.

Основні положення атомістичної теорії.

Вся природа складається з атомів, найважливіша властивість атомів - рух. Атоми мають лише кількісні властивості та не мають якісних

Школа еволюціонізму: ідею школи розробив Емпедокл - 483-423 роки життя.

Школа Нолоалігії - концепція всесвітнього розуму, розроб. Анаксагор (роки життя 500-428)

Період високої класики. Об'єктом осмислення для філософії стають всі сфери людської життєдіяльності.

Сократ - 469-399р до н. е. - вважав, що людина повинна групувати свою поведінку на надійних знаннях, які повинні бути остаточними, незмінними та завершеними. Справжнє знання слід шукати в собі, пізнай себе.

Платон - кращий учень Сократа (427-347р). ідея або ейдос - в пер. - вид, вигляд, позанчає внутрішню неподільну цілісність будь-чого, його одвічно завершену сутність. 386 рік - відкрив в Афінах перший вищий навчальний заклад під назвою Академія.

Арістотель (384-322р. до н. е.) створив логіку, тобто науку про закони та форми правильного мислення.

Філософія завершального циклу була чітко орієнтована на захист окремого індивіда в умовах руйнування тогочасного суспільства. Найновіші школи цього часу.

Епікурейство - головне для людини звільнити себе від страхів та неприємностей, отримати від життя насолоду.

Скептицизм - засновник Піррон.

Стоїцизм - засновник Зенон - Стоїк вважали, що весь світ пронизаний єдиним потоком вогняного дихання, яке несе всьому закон та долю.

Неоплатонізм - представники: Прокл та Плотін.

Похожие статьи




Антична філософія - Етапи розвитку філософії

Предыдущая | Следующая