Аналіз операцій Національного банку України, Аналіз грошово-кредитної політики НБУ за 2014-2015рр - Визначення місця і ролі Національного банку України

Аналіз грошово-кредитної політики НБУ за 2014-2015рр

Економіка України знаходиться в кризовому стані, що підтверджують темпи росту реального ВВП без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та частини зони проведення АТО за 2014 р. - 93,2%, 2015 р. - 88,5 % (прогноз). В 2016 році очікується незначне зростання на рівні 3,1% ВВП (згідно розрахунків НБУ). Скорочення обсягів виробництва та валової доданої вартості, яке відбулося через зниження виробничих можливостей країни внаслідок певного порушення промислової бази, інфраструктури та міжгосподарських зв'язків, спровокувало тиск на ціни з боку пропозиції (інфляцію витрат), що враховуватиметься у заходах монетарної політики. У січні-березні падіння обсягів промислового виробництва прискорилося до 21,4%. Найбільше постраждали галузі, підприємства яких розташовані у зоні конфлікту: видобування вугілля скоротилося на 58,5%, виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення - на 51,9%, металургійне виробництво - на 26,8%, та машинобудування - на 25,1%.

Один із головних інструментів державного регулювання економіки є грошово-кредитні політика, яка повинна швидко реагувати на усі зміни. Грошово-кредитна політика (monetarypolicy) - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом "Про Національний банк України" засобів і методів.

Економіка увійшла в стан стагфляційної макроекономічної динаміки, тобто процеси зниження виробництва ВВП поєднуються із значним зростанням цін. Це потребує, з одного боку, заходів щодо зниження інфляції, з іншого - підтримки економічного зростання. Для подолання кризи і забезпечення цінової стабільності Національному банку необхідно проводити стратегічно і тактично виважену монетарну політику (що є підгрунтям стійкої курсової динаміки і зниження інфляції) з поступовим переходом до інфляційного таргетування.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про Національний банк України" основними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

    - визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; - процентну політику; - рефінансування комерційних банків; - управління золотовалютними резервами; - операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), в т. ч. з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку; - регулювання імпорту та експорту капіталу; - емісію власних боргових зобов'язань і операції з ними.

Головним суб'єктом грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк, який відповідно до Конституції України та Закону "Про Національний банк України" визначає та реалізує її. На виконання ст. 100 Конституції України і ст. 8, 9 та 24 Закону України "Про Національний банк України". Виконання Національним банком Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до ст. 100 Конституції України контролюється Радою Національного банку.

Згідно зі ст. 99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Основні засади грошово-кредитної політики містять головну мету та показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі, оцінюють реалізацію грошово-кредитної політики, визначають ключові стратегічні принципи монетарної політики Національного банку, основні завдання і показники, а також окреслюють макроекономічні умови, ризики та тенденції грошово-кредитної і бюджетної сфер, які можуть справляти вплив на монетарну політику.

Основні засади грошово-кредитної політики публікуються на офіційному сайті Національного банку України та в інших офіційних виданнях.

З 2014 р. НБУ змістив акценти грошово-кредитній політиці з утримання курсу національної валюти в бік управління рівнем цін. Відповідно до рішення ради НБУ №28 від 11 вересня 2014 р. "Основи грошово-кредитної політики на 2015 рік", головною метою грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Для її реалізації Національний банк передбачає виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, що включає збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, забезпечення цінової передбачуваності у здійсненні довгострокового планування та прийнятті управлінських рішень щодо економічного та соціального розвитку. Завданням грошово-кредитної політики у середньостроковій перспективі НБУ визначає зниження темпів інфляції до 5% на рік із допустимим відхиленням ±1 процентний пункт.

Прогноз КМУ на 2015 рік (постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2014 р. № 404) містить три сценарії розвитку ситуації, відповідно до яких приріст індексу споживчих цін (у розрахунку грудень до грудня попереднього року) може скласти відповідно 26,7%, 38,1% та 42,8%. Очевидно, що жодне з наведених значень не може бути використане у якості цілі грошово-кредитної політики, оскільки навіть найнижче з них суперечить поняттю цінової стабільності.

За таких умов, основним завданням грошово-кредитної політики на 2015 рік НБУ визначає як максимально можливе зниження темпів інфляції у річному вимірі з метою зламу висхідного тренду в її динаміці та створення підгрунтя для досягнення середньострокової цілі. Як операційні орієнтири грошово-кредитної політики розглядатимуться кількісні критерії ефективності та індикативні цільові показники програми співпраці з МВФ за чистими міжнародними резервами, чистими внутрішніми активами та монетарною базою.

Цілями Національного банку також є сприяння стабільності банківської системи і підтримка економічного зростання, якщо це не перешкоджає забезпеченню цінової стабільності.

Загострення соціально-політичної ситуації протягом минулого року, військова агресія, анексія Криму і бойові дії на сході країни унеможливили ведення керованої економічної діяльності на частині території країни. Накопичений за попередні роки дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, відплив капіталу з країни та депозитів з банківської системи посилили девальваційний тиск на національну валюту. Національний банк в умовах обмеженості міжнародних резервів відмовився від практики утримання валютного курсу, що внаслідок недооцінки системних ризиків та недостатньо виваженої грошово-кредитної політики призвело до валютної і банківської криз.

Таргетування інфляції - (inflationtargeting) - монетарний режим, який передбачає відповідальність центрального банку за дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу. Відповідальність центрального банку обумов­лена можливістю використання усього переліку інструментів монетарної політики, у випадку загрози недотримання визначеного значення таргету.

Основними елементами монетарного режиму таргетування інфляції є:

    1) визначення центральним банком стабільності цін головним завданням монетарної політики та встановлення чітких кількісних показників рівня інфляції; 2) використання центральним банком усіх інструментів монетарної політики для досягнення поставленої цілі; 3) високий рівень операційної незалежності центрального банку; 4) відповідальність центрального банку за досягнення встановленого цільового показника інф­ляції; 5) проведення монетарної політики на основі оцінки інфляційного тиску та інфляційних очікувань.

Параметрами таргетування інфляції визначають:

    1) тривалість таргету, під яким розуміють часовий лаг, протягом якого центральний банк за допомогою інструментів монетарної політики повинен утримувати значеннятаргету. Як правило, горизонт таргетування є комбінацією середньо - та короткострокового періоду, який складається з цільового орієнтиру на середньостроковий період (близько 3 років) у поєднанні з щорічним проголошенням значення таргету; 2) вид таргету - обраний для таргетуванняодин із показників інфляції - індекс споживчих цін або показник "базової" інфляції; 3) числова інтерпретація таргету - вибір точного числового значення або діапазону, в межах якого до­пус­каються коливання таргету; 4) система підзвітності та відпові­дальності центрального банку.

Починаючи з 2000-х років, країни з ринками, що розвиваються, поступово переходять до використання режиму таргетування інфляції або його гнучкого варіанта, який передбачає досягнення цільового показника інфляції в середньостроковій перспективі - 2-3 роки.

Орієнтування монетарної політики на таргетуванні інфляції, відповідає досвіду і традиціям центральних банків країн ЄС. Наприклад, Банк Англії, головною метою визначає встановлення низьких і стабільних цін та зростання інфляції на 2 відсотки порівняно з аналогічним року в індексу споживчих цін. Рішення для досягнення цієї мети приймаються комітетом Банку грошово-кредитної політики. Фінансова криза виявила, що стабільності цін не достатньо для забезпечення загальної економічної стабільність. Фінансова стабільність - суспільна довіра і впевненість у фінансових установах, на ринках, інфраструктури. Тому Банк Англії додав ряд важливих обов'язків для підтримки фінансової стабільності.

Для сприяння безпеки і надійності окремих фінансових фірм, створено орган пруденційного нагляду, який контролює близько 1700 банків, будівельних товариств, кредитних спілок, страховиків та великих інвестиційних фірм.

Для захисту та підвищення стійкості фінансової системи Великобританії в цілому, функціонує Комітет Банку з Фінансової політики (FPC), завданням якого є видалення або зменшення системних ризиків. Банк Англії також виконує ряд інших функцій фінансової стійкості:

    - регулює і контролює ключові оплати, клірингових і розрахункових систем; - виступає як кредитор і маркет-мейкера в останній інстанції в періоди фінансового стресу; - працює, для безпечного усунення невдач фінансових інститутів.

Основним завданням Національного банку Польщі (НБП) є збереження стабільності цін. За підготовлений грошово-кредитної політики стратегії грошово-кредитної політики після 2003 року, має на меті стабілізацію інфляції на рівні 2,5 відсотка. з флуктуаційної смуги +/- 1 процентний пункт.

Польський національний банк несе відповідальність за стабільність національної валюти. Виконання цієї конституційної обов'язки, НБП розробляє і реалізує стратегію грошово-кредитної політики. Через управління валютними резервами забезпечує достатній рівень фінансової безпеки держави.

На Національний банк Польщі покладено обов'язок працювати на стабільність вітчизняної фінансової системи і створення необхідних умов для розвитку банківської системи. Необхідною умовою для безперебійної роботи платіжних систем є стабільне функціонування фінансових інститутів.

Стабільність фінансової системи означає, що вся система правильно виконує свої основні функції. Таким чином, можна стабільно працювати, крім проблем окремих інститутів, і навіть всіх його сегментів, якщо вони не призводять до серйозних порушень в безперервності надання фінансових послуг в економіку, або, якщо зміст цих послуг не вимагають значну підтримку фінансового сектора державний сектор.

НБУ в співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ) розробили програму, яка передбачає наступні монетарні цілі в середньострокові перспективі для України: скорочення інфляції до рівня нижче 10 відсотків, моніторинг впровадження планів рекапіталізації банків та проведення актуалізації оцінок для виявлення нових збитків. основним пріоритетом на найближчу перспективу залишається відновлення стабільності та довіри у фінансовому секторі.

НБУ здійснюватиме пильний моніторинг даних, для підтвердження зниження темпів інфляції згідно з прогнозом, і другу хвилю ефекту від зниження обмінного курсу та суттєвого підвищення цін на енергоносії. Якщо інфляційні очікування будуть зменшені, інфляція під контролем, а стабільність валютного ринку посилюватиметься, буде прийнято рішення про можливість послаблення монетарної політики ближче до кінця 2015 р. для сприяння економічній активності. І навпаки, якщо інфляція знову зростатиме або знову виникнуть потужні тиски в напрямку зниження обмінного курсу, політика НБУ стане жорсткішою, наскільки це необхідно, для врегулювання цих негативних змін.

З 18 найбільших банків, які за результатами діагностичного обстеження 2014 року мають потребу в капіталі, 5 не змогли представити достовірні плани рекапіталізації і були виведені з ринку ФГВФО (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб), дванадцять банків виконали власні плани рекапіталізації, погоджені з НБУ, а один великий банк має залучити 2,5 млрд. грн. шляхом продовження позики субординованого боргу, термін дії якого закінчується в вересні 2015 р. В квітні розпочато новий раунд діагностичного обстеження (перегляд якості активів і стрес-тестування) на основі технічного завдання, погодженого із співробітниками МВФ і Світового банку, для визначення втрат від девальвації обмінного курсу, що перевищили очікування, та конфлікту на сході.

Для аналізу взаємозв'язку грошово-кредитної політики НБУ та рівня інфляції, представлено дані, індексу споживчих цін (ІСЦ) і облікової ставки за період з 2008 р. по 2015 р.,

Згідно Положення про процентну політику НБУ облікова ставка (discountrate) - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів на відповідний період. Вона є базовою процентною ставкою щодо інших процентних ставок Національного банку України. Використовується Національним банком України одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші. Динаміка облікової ставки характеризує основні напрями змін грошово-кредитного регулювання. банк валютний кредитний грошовий

З рис. 2.1 видно, що подібність динаміки облікової ставки НБУ та ІСЦ, що доводить їх взаємозв'язок. Кореляція цих показників складає рівень 0,91. Отже, облікова ставка є дієвим інструментом досягнення цілей зниження інфляції.

Наступний інструмент монетарної політики НБУ - норма обов'язкових резервів. Обов'язкові резерви (reserve requirements) - один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком. Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком коштів, залучених від банків-резидентів, міжнародних фінансових організацій та коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Банки України формують резерви, виходячи із встановлених Національним банком України нормативів обов'язкового резервування до зобов'язань щодо залучених банком коштів. Національний банк України може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи залежно від: строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку); виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна, в т. ч. в банківських металах); суб'єктів (юридичні/фізичні особи, резиденти/ нерезиденти).

За досліджуваний період з 2008 р. по 2015 р., змінювались ставки обов'язкового резервування та їх структура. Тому виявити залежність обов'язкових резервів і ІСЦ не можливо. Залежність ІСЦ прослідковується від ставок за строковими депозитами та коштами на поточних рахунках нефінансових корпорацій та домашніх господарств у національній валюті. Кореляція цих показників склала -0,81.

З 2014р. спостерігається стрімке зростання цих активів в балансі НБУ, що поясняється бажанням вплинути на ліквідність банківського сектору.

Отже, НБУ має та використовує всі інструменти впливу на грошово-кредитну політику держави, але вони мають різний рівень впливу. Доведено, що найбільший вплив в короткостроковій та середньостроковій перспективі має облікова ставка. Таким чином, для досягнення завдань грошово-кредитної політики визначених НБУ в консультаціях з МВФ, необхідно задіяти весь інструментарій.

Похожие статьи




Аналіз операцій Національного банку України, Аналіз грошово-кредитної політики НБУ за 2014-2015рр - Визначення місця і ролі Національного банку України

Предыдущая | Следующая