Лексика публіцистичного стилю і способи вираження авторського "я" - Особливості авторського стилю редактора газет "Сумчанка плюс" та "Педагогічна трибуна" Ірини Панасенко

Публіцистичний панасенко автор лексичний

Кожен функціональний стиль відповідно до його екстралінгвістичних і інтралінгвістичних особливостей, відповідно до завдань, які стоять перед ним у сфері спілкування, виробляє власну класифікацію, власний перерозподіл лексики літературної мови.

Газетну лексику прийнято поділяти на наступні розряди:

    1. суспільно-політична лексика; 2. газетна оцінна (позитивнооцiнна, негативнооцiнна, модальнооцiнна) лексика; 3. газетна неоцiнна лексика (пов'язана з позначенням місця і часу описуваних подій; стройова).

Висвітлюючи події внутрішнього і міжнародного життя, журналіст, звісно, не може обійтися без суспільно-політичної лексики. Ця лексика дуже мінлива, що пояснюється самою її природою - для аналізованої лексики надзвичайно характерний розвиток емоційно-оцінних елементів.

Г. Я. Солганик докладно розібрав проблему лексики публіциста в роботі "Лексика газети". На його думку "суспільно-політична лексика становить основу газетного словника, термінологію газети, як в якісному відношенні - передає важливість, значимість понять, що виражаються цими словами, їх соціальну оцінку, так і в кількісному відношенні - становить значну частку в лексиці газети".

Газетна оцінна лексика теж є важливим і великим розрядом газетного словника. Ця лексика різноманітна і здатна надавати досить сильний вплив на читача. У газеті вона задовольняє гостру потребу публіцистичної мови у вираженні соціальної оцінки предметів, явищ і понять суспільного життя. Критерієм віднесення слова до соціальнооцінної лексики може служити його здатність виражати оцінку і поза контекстом. Крім властивих слову постійних ("словникових") значень, воно може так само реалізувати так звані ситуативні, або контекстуальні, значення. Регулярне вживання слова в тих чи інших контекстуальних значеннях може привести до формування нового значення або відтінку. Позитивнооціночні слова розрізняються за ступенем, інтенсивності вираження експресії. Велику групу позитивнооціночних слів складають слова, що мають суто книжкове забарвлення і позначає в словниках як книжкові, поетичні або риторичні. Ця група постійно поповнюється за рахунок слів подібною стилістичного забарвлення. Сюди ж можна віднести книжкові оціночні прикметники, а також групу дієприкметників з префіксом "не". Крім того, до оціночної лексики відносяться слова, висхідні до термінів споріднення (в переносному значенні) і спеціалізації множини іменників.

У сфері оціночної газетної лексики прийнято виділяти ядро ??і периферію. Ядро - це власне-газетна лексика, така як, наприклад, "газетізми", висхідні до різних галузей спеціальної лексики (військова справа, медицина, мистецтво та література, спорт, технічна та сільськогосподарська область). Периферія - це різноманітна оцінна лексика, строката по складу, яка потрапляє в газету з тих же джерел, що і лексика "ядра", але використовувана в газеті нерегулярно.

Дуже характерний для газетної мови процес розширення значення і вживання слова. Словотвір оціночної газетної лексики відбувається за допомогою приставок; префіксоідов; слів, що входять до складу складних утворень; складних слів з приставкою або першою частиною "мало", "міні", "нео" і т. д.; слів з оціночними приставками або першими частинами "архі", "лже", "псевдо" і т. п.

Негативнооціночні слова є однорідною в стилістичному відношенні групою оціночної лексики; розрізняються за ступенем інтенсивності вираження негативного ставлення (від слабкої до максимальної).

У негативнооціночній лексиці виділяється великий розряд слів, наділених іронічній забарвленням. Такі слова відіграють важливу роль у групі оцінних засобів. Іронічне забарвлення розвивається у слів, що позначають високий ступінь ознаки, а також у слів, що мають стилістичне забарвлення книжності. До іронічної лексики відносяться історизми, висхідні в своєму значенні до понять і явищ європейського середньовіччя (найбільш впливовий в кількісному відношенні розряд) або російської дореволюційної дійсності, різноманітні архаїзми (російського та іноземного походження) і т. д. Іронічне забарвлення є найсильнішим засобом вираження авторського " я". На відміну від позитивнооціночних і негативнооціночних слів, модальнооціночні слова не виражають прямо оцінки слова, але в той же час вони мають певну оціночну спрямованість, здатність виражати побічну оцінку.

Модальнооціночні слова поділяються на:

    1. модальнооціночні слова позитивної спрямованості; 2. модальнооціночні слова негативної спрямованості; 3. формуються модальнооціночні слова.

Газетна неоціночна лексика включає в себе групу слів, пов'язаних з позначенням місця і часу описуваних подій, а також стройові слова газетно-публіцистичної мови. Перша група нечисленна, а друга - необхідний елемент, категорія будь якого стилю, так як кожен стиль характеризується своїми особливостями. Крім стройових слів як стройових елементів виступають характерні стійкі словосполучення з похідними приводами "в честь", "в пам'ять" і т. д. До неоціночної лексики належать і слова в переносному значенні. У більшості випадків переносне використання лексики в газетно-публіцистичному стилі призводить до того, що слова набувають експресивнооціночного забарвлення. Один з найбільш поширених шляхів розвитку слова - розширення і узагальнення значення. Особливість газетно-публіцистичної метафоризації лексики полягає не у звуженні значення, як, наприклад, при переносному використанні розмовно-побутового слова в науковому стилі, а в закріпленні узагальненого значення. Такі дослідники, як Г. Я. Солганик і К. І. Билінскій, відзначають, що метафоризації піддаються насамперед терміни суспільно значущих і актуальних в той чи інший період наук (метафоризація захворювань, військових слів, розділів медицини тощо). Для газетної публіцистики характерна нова і книжкова лексика.

Крім власне оціночної лексики в газетно-публіцистичному мовленні у функції оцінки використовуються різноманітні лексичні розряди: розмовно-просторічна лексика, книжкові та високі слова, архаїзми, слова в переносному значенні і інші розряди. Активно використовуються в газетно-публіцистичному мовленні і різноманітні словотворчі і граматичні засоби експресивно-оціночного забарвлення: приєднувальні, розмовні конструкції, різні засоби риторичного (емоційного) синтаксису та інші. Все це надає мові виразність. Цю ж функцію в газетній публікації виконує спеціальна лексика.

Вдале використання даної лексики залежить від того, як вона вводиться в текст і тлумачиться. Те, що для слова загальнолітературної мови є "достоїнством" (полісемія, можливість емоційно-експресивного забарвлення, стилістична виразність), для терміна - серйозні недоліки. Терміни можна розділити за їх лексичним ознаками на дві групи: слова, широко відомі в літературній мові і не відомі широким масам читачів (вузькоспеціальні терміни). При введенні в текст нового терміну журналіст стикається з необхідністю пояснення його значення. При цьому використовується три способи тлумачення: за допомогою синонімів (синонімічний); за допомогою опису дії предмета (описовий) і описом синонімів і опису (синонімічно-описовий).

Відбір просторічних, професійних, діалектних слів, архаїзмів, історизмів повинен проводитися з урахуванням тематики, жанру, смислової та естетичної доцільності. Найменше доречна стилістично знижена лексика в інформаційних жанрах, в статтях, і, навпаки, введення такої лексики в репліки персонажів нарисів, фейлетонів допомагає розкриттю теми та формуванню достовірного художнього образу.

Отже, можна зробити висновок, що лексична система сучасного газетно-публіцистичного стилю є складна взаємодія різних лексичних пластів. Вони дозволяють журналісту користуватися всім розмаїттям лексики для вираження авторського началу.

Похожие статьи




Лексика публіцистичного стилю і способи вираження авторського "я" - Особливості авторського стилю редактора газет "Сумчанка плюс" та "Педагогічна трибуна" Ірини Панасенко

Предыдущая | Следующая