Преса Німеччини - Особливості журналістики Німеччини

Німеччина зіграла важливу роль в розвитку і розповсюдженні друку. Саме тут 550 років тому житель Майнца Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат. Вважається, що першою книгою, запечатаною на ньому, була латинська Біблія. Винахід Гутенберга зробив книгу недорогою, легкою у виготовленні, доступною і підготувало підгрунтя для створення масових дешевих газет.

Перші щотижневі видання в Німеччині "Реляцион" ("Повідомлення") і "Авизо" ("Оголошення") були надруковані в Страсбурзі і Вольфенбютелі в 1609р. Це були чотирьох сторінкові вісники невеликого тиражу.

Перша щотижнева газета "Ляйпцигер цайтунг" ("Ляйпцигська газета") вийшла в 1661р.

Першим робочим партійним органом стала газета "Фольксштаат" ("Народна держава") - орган Соціал-демократичної партії Німеччини. Вона виходила з 1869 по 1876 р., 150 номерів якої містили твори К. Маркса і Ф. Енгельса.

Після Другої світової війни перша німецька газета "Аахенер нахрихтен" ("Аахенскі вісті") вийшла 24 січня 1945р. на території американської зони окупації Німеччини.

Преса, відколи існує, перебуває під тиском держави або певних кіл, які є виразниками державних інтересів. Увесь час робилися спроби перетворити пресу в інструмент збереження влади. І тепер перед сучасною демократичною пресою ставиться завдання зберегти систему, правда, тепер уже демократичну.

Спроби регламентувати й інструменталізувати пресу розпочалися у Німеччині ще в ранньому середньовіччі з привілеїв на друк і дійшли до заборони засобів масової інформації спочатку духовними, а потів і світськими можновладцями. Преса весь час боролася за свободу, і рей законом від 1874р. їй гарантувалася свобода, яка була зведена нанівець військовою цензурою під час Першої Світової війни. Бісмарк дуже швидко зрозумів, що пресу треба "підготувати" потай від громадськості й таким чином зробити її залежною. Однак апогею у найбрутальнішій маніпуляції засобу масової інформації було досягнуто нацистським міністерством з питань інформації і пропаганди Третього рейху, керованим гауляйтером Берліна доктором Йозефом Геббельсом (1933- 1945 рр.). Тоталітарна пропаганда формує простий і ясний світ, який поділяється на своїх і чужих, ворогів і друзів, білих і червоних, німців і росіян, добро і зло. Залишається тільки дійсність привести у відповідність з цим уявленням - згідно насильницьким шляхом, тому що іншого не існує. Гітлер у засобах масової інформації повчав: "Чим для ширших мас вона призначена (пропаганда), тим нижчим повинен бути її інтелектуальний рівень".

Тоталітарна пропаганда, щоб бути по-справжньому дійовою, потребує виконання трьох умов: повна монополія на право висловлювання, охоплення всього населення "привідними поясами", постійне знищення інакомислячих. Гебельс це добре розумів. " Моральний дух нашого народу сьогодні найвищий, - писав він у щоденнику 16 листопада 1943 р. - Частково це результат хорошої роботи нашої пропаганди, а частково - сурових заходів, які ми своєчасно прийняли по відношенню до людей, які натякали на поразку".

Діяльність засобів масової інформації в Німеччині регламентується принципом "свободи друку", закладеним в ст. 5 німецької конституції: "Кожен має право вільно виражати і поширювати свої думки усно, письмово, засобом зображення і безперешкодно черпати знання із загальнодоступних джерел. Свобода друку і свобода інформації за допомогою радіо і кіно гарантується. Цензури не існує".

Правда, є істотні обмеження. У ст. 18 говориться: "Преса служить вільним демократичним інститутам...Той, хто зловживає свободою вираження, особливо свободою друку, з тим, щоб протистояти вільним демократичним інститутам, позбавляється цих прав. Як показує практика, ці обмеження прямують перш за все проти прогресивних журналістів.

Згідно із законодавством, юридичну відповідальність за діяльність друку несе редактор. Всі видання зобов'язані публікувати список відповідально складу редакції. Якщо редакція отримує плату за публікації, то такий матеріал є рекламою.

Закон про друк встановлює певні стосунки між редакцією і читачами. Читачі мають право відповісти на інформацію, що стосується їх, і редакція зобов'язана опублікувати відповідь. Але за нею залишається право супроводжувати відповідь читача своїм коментарем.

Даючи оцінку пресі Німеччини в цілому, можна відзначити наступні особливості:

Друку Німеччини властивий яскраво виражений регіональний характер. Це можна пов'язати з багатовіковою феодальною роздробленістю країни, що об'єдналася лише до кінця ХIХ ст. Більше 400 газет з 420 відносяться до місцевої преси, що об'єктивно відображає звички і стійкі інтереси читачів, зацікавлених в здобутті саме місцевих новин.

Для газетного ландшафту характерне переважання ранкових газет. Серед нечисленних вечірніх виділяється "Гамбургер абендблат" ("Гамбургський вечірній листок", заснований в 1948 р., наклад 280 тис. прим.).

Стабільне зниження впливу партійного друку, об'єм якого складає менше 10% всього накладу.

Продовжується широке і масоване настання приватного капіталу на електронні засоби масової інформації, в першу чергу на телебачення.

Високий рівень концентрації преси, початок якого належав кінцю минулого століття, коли стали з'являтися видавництва Рудольфа Моссе, Леопольда Ульштейна, Августа Гука, Августа Шерля. Після капітуляції всі видання, що підтримують нацистів, були заборонені. Незабаром союзницька Контрольна рада дала дозвіл на відтворення німецької преси. Перед проголошенням двох німецьких держав в 1949 р. на території Західної Німеччини виходило 165 газет, через три місяці число їх досягло 587 (240 на території американської окупаційної зони, 150 - французькою, 197 - англійською).

Одночасно з процесом створення нових газет намітилася тенденція, яка характерна і для теперішнього часу, - об'єднання і концентрація преси. У 1950 р. 175 з 240 нових газет на території американської зони вже видавалися 16 об'єднаннями і синдикатами.

З багатьох післявоєнних газет до наших днів дожили одиниці. Маса дрібних проіснувала декілька місяців. Одна з причин, через яку невеликим газетах було важко вижити, була залежність видань від реклами і платних оголошень. Доходи від реклами складають 2/3 і лише 1/3 виручки дає продаж самих газет.

Дрібним газетам доводиться важко в період модернізації устаткування, зокрема зараз, коли редакції переходять на нові технології. Багато хто вважав раніше, що нова техніка якщо не зупинить, то, принаймні, загальмує тенденцію до злиття, адже комп'ютери забезпечують зниження витрат. Це відбувається тому, що журналісти самі готують до друку тексти і потреба в наборі з його високими матеріальними витратами і витратами на персонал відпадає.

Незважаючи на деякі побоювання, видавці не зменшили випуск книг, газет і журналів, і вони користуються в Німеччині великою популярністю. За густотою газет (кількістю газет на 1000 жителів) Німеччина займає четверте місце в світі після Японії, Великої Британії і Швейцарії, випереджаючи Австралію, США та Нідерланди. У 1950 р. у ФРН видавалося 22,4 млн. щоденних і тижневих газет. Нині видається 30,8 млн. щоденних і 2,1 млн. тижневих газет. Понад дві третіх газет переплачується, а решта йде в роздрібну торгівлю. Це ринок для таких бульварних газет, як "Більд" ("Гамбург"), що є найбільшою за тиражем (4,5 млн. прим.) німецькою газетою.

Не дивлячись на реальні небезпеки, які несе подальша концентрація ЗМІ, в Німеччині існує певна різноманітність газет і журналів, в чому переконує будь-який кіоск. Проте переважаюче число видань (більше 75%) випускається п'ятьма найбільшими концернами.

Лідируюче положення серед них займає "Бертельсман". При річному звороті близько 8 млрд. марок він займав в 1986 р. 68 місце серед найбільших монополій Німеччини. На його 240 підприємствах, розташованих в 20 країнах, працювали більше 32 тис. робітників і службовців.

Дочірня фірма "Бертельсмана" "Грунер унд Яр" з річним збором 2,44 млрд. марок видає декілька газет і журналів, серед яких можна виділити тижневики "Цайт" ("Час", заснований в 1946 р., тир. 460 тис. прим.) і "Штерн" ("Зірка", один з найпоширеніших в Німеччині, заснований в 1948 р., тир. 2 млн. прим.), щомісячний ілюстрований науково-популярний журнал "Гео" ("Земля", заснований в 1976 р., тир. 500 тис. прим.) і ін.

Концерн "Шпрінгер ферлаг" при річному зборі 2,47 млрд. марок займає 159 місце серед підприємств-гігантів Німеччини. Лідируюче положення у видавництві займає щоденна газета "Білд-цайтунг" ("Ілюстрована газета", заснована в 1952 р., тир. близько 5 млн. прим.), що має найбільший наклад серед газет Західної Європи. Інші щоденний газети: "Вельт" ("Світ", заснований в 1946 р., тир. 245 тис. прим.), "Берлінер моргенпост" ("Берлінська вранішня пошта", заснована в 1877 р., тир. 170 тис. прим.), "Бе-Цет" ("Берлінська газета", заснована в 1877 р., тир. 300 тис. прим.), "Більд-Берлін" ("Ілюстрована газета Берліна", тир. 300 тис. прим.). У 1988 р. до головних видань додався "Шпорт-більд" ("Спортивна ілюстрована газета", тир. 1 млн. прим.). Доля шпрінгеровських газет в загальному об'ємі всіх щоденних і недільних газет Німеччини перевищує 80%.

Після смерті в 1986 р. засновника четвертого найбільшого концерну "Бурда-група" Франца Бурда, керівництво перейшло до трьох його синів: Францу, Фрідеру і Губерту. Річний збір видавництва, в якому працює 4, 5 тис. чол., складає близько 2 млрд. марок. Основними виданнями "Бурда" є журнали "Бунті іллюстрірте" ("Строкатий ілюстрований журнал", заснований в 1948 р., тир. 1,7 млн. прим.), "Дас хаус" ("Будинок", тир. 2,5 млн. прим.).

Річний збір видавничого концерну "Бауер-ферлаг" складає 2,23 млрд. марок. Займаючи 358-е місце серед монопольних об'єднань Німеччини, "Бауєр" грає провідну роль у випуску ілюстрованих журналів. Він видає тижневики "Квік" ("Швидкий", заснований в 1948 р., тир. 1,2 млн. прим.), "Нойе ревю" ("Новий огляд", заснований в 1946 р., тир. 1,5 млн. прим.), "Нойе пост" (" Нова пошта", заснований в 1948 р., тир. 2,34 млн. прим.). Окрім журналів концерн видає щотижневу газету "Нойе блат" ("Новий листок", заснований в 1950 р., тир. 1,48 млн. прим.).

З середини 70-х років тираж спеціальних журналів знизився з 19,5 млн. прим. У 1975 р. до 16,9 млн. у 1994 р. Сьогодні німецький журнальний ринок налічує понад 20 тис. видань. Основну масу складають близько 600 журналів, розрахованих на широке коло читачів, загальним тиражем понад 117 млн. кожен номер.

Великою, але з малими тиражами, є групами вузькоспеціалізованих журналів. Існує також значна кількість політичних щотижневиків, конфесійних газет, журналів для клієнтів, рекламних оголошень, офіційних повідомлень. Одну третину журнального ринку складають публікації організацій і спілок.

Сектор партійного друку незначний. Причому видання найбільших партій виходять незначними накладами і призначені, головним чином, для партійного активу.

Християнсько-демократичний союз видає журнал "Уніон ін Дойчланд" ("Союз в Німеччині", заснований в 1946г.), який виходить один раз в 10 днів.

Християнсько-соціальний союз в якості свого центрального органу випускає щотижневу газету "Байернкурір" ("Баварський кур'єр", заснований в 1950 р., тир. 186, 6 тис. прим.).Спільно з ХДС видає "Дойчланд-уніон-дінст" ("Служба німецького союзу", заснований в 1947 р., виходить п'ять раз на тиждень).

"Фрайе демократіше корреспонденц" ("Вільна демократична кореспонденція", заснована в 1950 р.) - прес-бюлетень Вільної демократичної партії, що виходить двічі в тиждень.

Стара щотижнева газета "Форвертс" ("Вперед", заснована в 1876 р., тир. 57,6 тис. прим.) - орган Соціал-демократичної партії Німеччини із-за фінансових труднощів припинила своє існування в 1989 р.

Газета німецьких комуністів "Унзере цайт" ("Наш час", заснована в 1969 р., тир. 40 тис. прим.) - одне із молодих світових комуністичних видань, перевершує наклад щоденної газети Німеччини ( 20 тис. прим.). Вона є єдиною щоденною партійною газетою на території колишньої Західної Німеччини (інші партії видають тижневики).

Журнал "Шпитель" ("Зеркало") - інформаційний журнал, засновником і видавцем якого був Рудольф Аугштейн, займає особливе місце в системі ЗМІ Німеччини.

Перший номер "Шпителя" вийшов 4 січня 1947 р. в Ганновере на 25 шпальтах тиражем в 20 тис. Прим. В перший рік існування тираж досягнув 100 тис. прим., т. ч. збільшився в п'ять разів, основне кредо видавців якого було нейтральність інформації, повна відсутність коментарів і передових статей.

В 1960 р., коли штат журналу налічував 66 журналістів і 37 співробітників довідкового відділу, він переступив півмільйонну відмітку. Середній об'єм складав 80-85 сторінок.

За 30 років число журналістів збільшилось до 214, а відділ документації до 114 чол. Журнал видається в Гамбурзі, має 10 філіалів і 19 зарубіжних відділів. Весь штат налічує до 760 людей. Одна сторінка кольорової реклами більше ніж міліонного видання (1,2 млн. прим.) коштує 67 тис. марок.

Основними читачами, а їх по підрахунках редакції більше п'яти млн., з яких переважна більшість чоловіки (60%). Вік основної групи цільової аудиторії складає від 30 до 49 років.

Похожие статьи




Преса Німеччини - Особливості журналістики Німеччини

Предыдущая | Следующая