Преса новин і преса думок, Новинна журналістика і проблеми репортерства у журналістській діяльності - Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі

У підрозділі 1.3. "Преса новин" і "преса думок" у вітчизняному інформаційному просторі" Зазначається, що у світовій журналістській практиці прийнято розрізняти кілька основних соціокультурних моделей теорії жанроутворення. Головні з них - так звана "острівна" (англо-американська модель) і континентальна (європейська). Відмінності між ними полягають у кількох основних термінологічних визначеннях власне журналістської праці. Якщо, приміром, в англо-американській моделі домінанта спрямована на розвиток теорії репортажів і нарисів, то Французька школа журналістики акцентує на написанні матеріалів у формі текстів як жанру.

На думку дослідника, помилковим є визначення Французькою школою факту як жанру (серед вітчизняних журналістикознавців теорію визначення факту як жанру обстоює О. Чекмишев). Автор дослідження, не погоджуючись з цією теорією, обгрунтовує власну точку зору, що збігається з концепцією журналістикознавця В. Шкляра, вважаючи, що про факт як жанр говорити передчасно, оскільки він як явище не заявив себе в практичній журналістиці.

Новинна журналістика і проблеми репортерства у журналістській діяльності

У підрозділі 1.4. "Новинна журналістика і проблеми репортерства у журналістській діяльності" Розглянуто актуальні питання взаємозв'язку сучасних методів пошуку новинної інформації та її подальшої інтерпретації в журналістських матеріалах, зокрема репортажу, що входить до групи інформаційно-публіцистичних жанрів. Наголошено на переосмисленні в нових соціально-історичних умовах основних методів збирання і опрацювання інформації, серед яких найголовнішим є метод спостереження. Зазначено, що, виходячи з реалій сьогодення, цей метод буває простий і складний, безпосередній та відсторонений і такий, що прямо пов'язаний з експериментом.

Наведено альтернативні точки зору щодо таких відносно нових для української журналістської практики методів збирання новинної інформації, як "метод маски", репрезентований у світовій журналістиці Г. Вальрафом; зроблено слушні зауваження стосовно інновацій у методах опрацювання інформації російського дослідника М. Кіма та ін.

Наголошується на важливості впровадження в журналістську практику таких оригінальних методів збирання новинної інформації, як соціологічне опитування, бліцанкетування, що проводяться в формі короткого інтерв'ю та ін. Водночас творчо осмислюється той факт, що отримання інформації у формі інтерв'ю як методу збирання інформації взагалі - пріоритет суто журналістської роботи.

У процесі роботи залучено та проаналізовано як матеріал, пов'язаний з діяльністю найбільших інформаційних агентств світу, так і оригінальні практичні напрацювання стосовно методів збирання новинної інформації, що з'явилися останнім часом в діяльності українських журналістів. Для оптимізації наукових висновків використано конкретні приклади публікацій таких українських періодичних видань, як "Дзеркало тижня", "Хрещатик", "Студентська газета" тощо.

У підрозділі велику увагу приділено питанням домислу і вимислу в сучасній журналістській діяльності, зазначено, що переосмислення проблеми співвідношення домислу і вимислу є пріоритетним напрямом наукових праць журналістикознавців В. Різуна, Д. Ольшанського. Як приклад прогностики щодо розвитку проблеми, наводяться літературознавчі студії, уривки з праць футурологів (С. Лем), літераторів-журналістів (Р. Бредбері, П'єр Вальо). Проблема домислу та вимислу в практиці журналістської роботи потребує подальшої грунтовної розробки, оскільки інформаційний тиск на індивіда в умовах постіндустріального суспільства значно зростає. Відрізнити домисел від вимислу буває надзвичайно важко за умови існування багатьох альтернативних точок зору на конкретну проблему, окремий факт.

Проблему нестандартних методів збирання журналістської інформації розглянуто певною мірою регламентовано, з урахуванням останніх досліджень у царині таких наук, як етика, соціологія, психологія мас. Зазначається, що про жанрову специфіку слід говорити співвідносно до конкретної теми. У зв'язку з цим творчо аналізуються наукові праці в цій галузі знань відомого журналістикознавця В. Різуна.

Значну увагу приділено аналізу стану культурно-освітнього рівня пересічного журналіста, який має інтерпретувати інформацію, виходячи також із власного розуміння співвідношення домислу та вимислу. Визначено шляхи оптимізації цього процесу з наведенням конкретних фактів із журналістської практики українських друкованих засобів масової інформації, в колективах яких найбільш відповідально поставилися до адекватного вирішення проблеми.

Творчо осмислено основні недоліки, прорахунки, характерні для журналістської практики як під час збирання фактичного матеріалу, так і під час його інтерпретації у вигляді газетно-журнальних публікацій; запропоновано оригінальні методи подолання кризових ситуацій.

Похожие статьи




Преса новин і преса думок, Новинна журналістика і проблеми репортерства у журналістській діяльності - Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі

Предыдущая | Следующая