Конфлікти з церквою - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

У першій половині 40-х років Сльозка підтримував зв'язки і з друкарнею Києво-Печерської лаври. Від неї він одержав дошки для титульної сторінки та ілюстрацій, які використав у своїй Тріоді цвітній 1642 р. Разом з керівниками Львівського братства Костянтином Лангишем і Костянтином Мезапетою Сльозка купив для розповсюдження 1000 примірників київських Тріодей (очевидно, це була Тріодь пісна 1640 р.) за величезну суму -- 10 тис. золотих [7]. Ініціативний друкар зіпсував стосунки з Петром Могилою і порушив свою угоду з братством, взявшись за замовлення львівського православного єпископа Арсенія Желиборського на передрук за київськими виданнями Номоканону й Служебника. Обидві книжки Сльозка випустив у серпні 1646 р., хоч ще в травні митрополит Петро Могила, погрожуючи анафемою, вимагав, "абисте поперестали Служебников от сего часу друковати, нім наші спродадуться" [7]. Наприкінці 1646 р. Петро Могила помер, так і не знявши анафеми зі Сльозки, а в листопаді 1647 р. друкареві вручили позов до королівського суду за друкування польською мовою і розповсюдження "твору, ворожого святій римській церкві" -- "сповненої блюзнірств" книжки "Собраніє короткої науки о артикулах віри православно-католическої християнської".

У грудні 1647 р. намісник київського митрополита Леонтій Шицик-Залеський офіційно підтвердив, що згадану книжку написав покійний митрополит Петро Могила, і її надруковано за його наказом 1645 р. у Києві, "а не в друкарні славетного пана Михайла Сльозки" [10]. Звідси видно, що Сльозка встиг помиритися з адміністрацією київської митрополії. Цікаво, що митрополичий намісник промовчав про перевидання українського тексту "Собранія" в друкарні Арсенія Желиборського. Не виключена можливість, що Сльозка все ж передрукував польське видання "Собранія" (повторивши його вихідні дані) або ж продавав київське видання разом із своїми книжками. Так чи інакше, вже після внесення 8 січня 1648 р. до луцьких гродських актів заяви Шицика-Залеського про непричетність Сльозки до польського видання "Собранія", йому в лютому 1648 р. знову вручили позов до королівського суду за друкування і продаж цієї "блюзнірської" книжки [10].

Похожие статьи




Конфлікти з церквою - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Предыдущая | Следующая