Михайло Сльозка та його друкарня, Біографія, Початок кар'єри - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Біографія

Одним з найталановитіших друкарів першої половини 17 ст. був Михайло Сльозка -- білоруський майстер, який пов'язав свою долю з книговиданням і друкарством України.

Про перший період його діяльності збереглися лише скупі відомості. В одному з документів сказано про походження Сльозки з Вільнюса, в іншому згадано дві ятки на ринковій площі в Новогрудку, які належали його батькам [6]. У цьому місті мешкали й родичі Сльозки. Однак спадкове майно загинуло під час пожежі Новогрудка 1616 р., і Михайлові довелося, за його словами, з дитинства заробляти на хліб "при знаменитом ділі типографськом" [7].

Сльозка працював у одній із друкарень Вільнюса, ймовірно, також у друкарні Києво-Печерської лаври. На користь цього припущення говорить передмова до його першого великого видання, де Михайло із знанням справи розповідав про книговидання в Києві. 1630 р. "типоназирателем" Києво-Печерської друкарні був ієродиякон Ісая [8].

Початок кар'єри

До Львова Сльозка прибув пішки, "з однією торбиною". За сприяння впливового братчика Костянтина Мезапети, з вихованкою якого Мариною (за іншими даними, Варварою) Волосовичівною він одружився, молодий друкар влаштувався на працю в друкарню братства. В 1633 р. його прийняли до числа членів львівського Успенського Ставропігійського братства, а невдовзі доручили керувати братською друкарнею [9].

Тут Сльозка випустив 1634 р. Канони Богородиці (для приєднання до Октоїха 1630 р.), Псалтир 1634 р., Євангеліє 1636 р., Служебник 1637 р.

Рамки братського друкарства були тісними для ініціативного майстра. Вирішивши створити власне підприємство, він купив обладнання від спадкоємців польського друкаря Яна Шеліги і домовився з римсько-католицьким львівським архиєпископом Станіславом Гроховським, що друкуватиме на його замовлення польські та латинські книжки. Гроховський грамотою від 5 серпня 1638 р. дозволив Сльозці називати себе архиєпископським друкарем. Це допомогло майстрові одержати і королівський привілей на право друкувати не лише латинські й польські книжки, а й видання кириличного шрифту церковнослов'янські та українські. В 1639 р. Сльозці вдалося отримати також грамоти константинопольського патріарха (з підписами 12 митрополитів), львівського єпископа Єремії Тисаровського і київського митрополита Петра Могили (останній дозволяв "друкованьє в друкарні своєй вшеляких церковних і учительних книг грецьким, словенським і руським діалектом") [9].

1638 р. Сльозка видрукував "Поученіє ієреєві новосвященному" (на замовлення луцького єпископа Афанасія Пузини), два невеликих панегірики латинською мовою і один польською. Одночасно він почав друкувати церковнослов'янського Апостола, якого вважав "першим овочем" своєї друкарні. Помічником Сльозки в той час був Андрій Скольський. Покинувши друкарню Львівського братства, Скольський за сприяння мешканця Галицького передмістя Петра Черкавського вирішив відкрити українську друкарню. Довідавшись про це, Сльозка "попросив пана Андрія, щоб той допоміг йому працювати" [7]. Разом із Сльозкою Скольський керував друкуванням Псалтиря й Апостола 1639 р.

Похожие статьи




Михайло Сльозка та його друкарня, Біографія, Початок кар'єри - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Предыдущая | Следующая