Співпраця з А. Скольським, Відносини з братством - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Стосунки між Сльозкою і Скольським були визначені не досить чітко. Підмайстри посвідчили на суді, що вони працювали під керівництвом обох майстрів, які "завідували друкуванням і все робили спільно". Однак Скольський пізніше казав, що він не співвласник друкарні, а найманий працівник. Відомо, що Скольський "коригував" і набирав Апостола. Для друкування його він надав Сльозці п'ять видів кириличного шрифту. Після відходу Скольського від Сльозки останній у березні 1640 р. зобов'язався заплатити орендну платню за користування шрифтом Скольського, потрібним для закінчення друкування "Шостовників", тобто Шестодневів (Октоїхів) та Часовників [7].

Відносини з братством

Скольський, ще коли залишався помічником Сльозки, назвав себе "львівським друкарем" у передмові, яку він надрукував для приєднання до одного краківського видання. Львівське Успенське братство одразу ж подало до суду за порушення прав братської друкарні. Звинувачували його насамперед за друкування Апостола. Дії братства призвели до сварки між Сльозкою і Скольським, після чого братство помирилося зі Скольським і невдовзі знову запросило до себе на роботу. На самого Сльозку братчики спочатку не скаржилися, оскільки він був пов'язаний взаємовигідними діловими стосунками з деякими впливовими членами братства. Тим не менше, 1640 р. на прохання братства константинопольський патріарх Парфеній запропонував митрополитові Петрові Могилі відібрати від Сльозки привілей на ведення друкарні. Коли це не вдалося, братчики почали знову вмовляти майстра повернутися до їхньої друкарні. Нарешті, 1643 року вдалося переконати Сльозку підписати дві угоди, за якими він знову ставав керівником друкарні братства. Кириличні книжки форматом в аркуш і в чверть аркуша він мав друкувати в братській друкарні від імені братства (накладом 1200 примірників кожної, отримуючи за примірник встановлену оплату, і по 15 "прикладків" -- додаткових примірників кожного видання). Від свого імені він міг видавати в друкарні братства малоформатні українські книжки, а латинські та польські у власній друкарні -- незалежно від формату [6].

Сльозка згодом твердив, що не вважав цю угоду за обов'язкову для себе, бо його підпис, мовляв, одержано підступом [9]. Проте, як показує аналіз продукції львівських друкарень, протягом деякого часу угода виконувалася. Від свого імені Михайло Сльозка видав Требник формату вісімки (1644) і декілька латинських книжок, від імені братства надрукував видання аркушевого формату -- Євангеліє та Октоїх 1644 р.

Похожие статьи




Співпраця з А. Скольським, Відносини з братством - Книги-інкунабули та видавнича діяльність М. Сльозки

Предыдущая | Следующая