ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ В УКРАЇНІ, ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ - Проблема генезису політичної еліти

ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ

Українська політична думка виникла за часів Київської Русі і розвивалася на рівні політичної думки передових країн світу, оскільки українські політичні мислителі уважно стежили за досягненнями світової суспільно-політичної думки, часто безпосередньо спілкувалися з провідними мислителями зарубіжних країн і досліджували в дусі сучасних їм концепцій і поглядів проблеми як загальнолюдського значення, так і українські.

Конкретні внутрішні і зовнішньополітичні умови, починаючи з Київської Русі, визначали зміст української політичної думки. Цей зміст пронизаний ідеалами демократії, гуманізму, свободи, християнської моралі та доброчинності і, звичайно, пошуків шляхів до єдності всіх частин української землі, єдності народу українського, шляхів відродження української держави.

В історії української політичної думки виділяють 7 етапів її розвитку. Зазначимо, що для періодизації розвитку вітчизняної політичної думки не можна спиратися на хронологічний підхід (від Київської Русі майже 700 років не існувало української держави), до цього можна вдаватися тільки до часу існування Київської Русі, а після цього використовувати змістовий підхід, бо всі наступні етапи, за своєю суттю, виглядають як процес розгортання в українській політичній думці ідей демократії, гуманізму, християнської моралі і доброчинності, започатковані за часів Київської Русі.

    1. Становлення української державності і зародження суспільно-політичної думки збігається з часом виникнення та існування Київської Русі. І саме в цей час українська політична думка почала відсторонюватися від Візантії, започатковано осмислення державності, морально-повчальний характер суспільно-політичної думки у жанрі "Слова...", "Повчання...", "Моління...", "Повісті...". Згадаймо "Повість минулих літ" літописця Нестора (ХІІ ст.), "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, "Повчання дітям" Володимира Мономаха, "Слово про Ігорів похід" (1187 р.), "Руську правду". 2. Зародження і становлення загальнодемократичного напряму в розвитку української суспільно-політичної думки (від часів втрати Україною державності і до кінця ХVIІІ ст.), коли Україна перебувала у стані певної невизначеності, бездержавності. В цей час формуються загальногуманістичні і загальнодемократичні принципи.

Відбувається процес розпаду державності і трансформації Київської Русі в трьох напрямках:

    - західному (Україна); - північно-західному ( Білорусь); - північно-східному (Росія).

Втіленням української державності стає Галицько-Волинське князівство. Формується українське козацтво.

До цього етапу належить спадщина Ю. Котермака-Дрогобича, С. Оріховського, напрямок гостро-полемічної літератури, діяльність церковних братств, праці відомих представників Києво-Могилянської академії, творчість Г. Сковороди, універсали Б. Хмельницького, статті Ю. Немирича, Конституція П. Орлика, "Права, за якими судиться малоросійський народ".

З. Формування і розвиток українського лібералізму: початок ХIХ ст.--60-ті роки ХIХст. В продовження загальнодемократичних ідей виникає ліберальна думка. Починається осмислення місця України в геополітичному просторі Російської держави, що сприяло самоусвідомленню українства, і викладено в книзі невідомого автора "Історія Русів" (1846р.). Але ще не було сформульовано потреб національної само визначеності, швидше висловлювалися побажання щодо них. Для цього етапу характерним було висунення і формування здебільшого загальнолюдських проблем, підходів, ніж вирішення конкретних українських. Не було ще вироблено прагматичного підходу до вирішення існуючих проблем.

В цей період з'являється феномен західноукраїнської політичної думки. Проте вона мала переважно релігійний характер, що засвідчує діяльність заснованого у 1816р. Товариства галицьких греко-католицьких священників. Більше романтично-етнографічний напрям відбирала перша книжка українською народною мовою "Русалка Дністрова", видана у 1837 році студентами-теологами М. Шашкевичем, І. Вагилевичем, Я. Головацьким. Такий характер західноукраїнської політичної Думки пояснюється тим, що Західна Україна, перебуваючи у складі Австро-Угорської Імперії, не зазнавала таких жорстких національних утисків, як це мало місце в Російській Імперії.

4. Утвердження політичної науки в Україні. Пов'язується передусім з Іменем М. Драгоманова, який виховав плеяду науковців, започаткував політичну школу, яка намагалась осмислити місце України в світі. Він справив значний вплив на всю українську політичну науку до часів УНР.

До цього етапу належить спадщина М. Костомарова, С. Подолинського, О. Терлецького, І. Франка, М. Грушевського.

5. Осмислення шляхів національного саморозвитку українства (1900-1918роки). На цьому етапі М. Міхновський започаткував національно-радикальний самостійницький напрям в українській політичній науці, у політичних поглядах М. Грушевського з'являються національно-демократичні ознаки, хоча він і залишається на ліберальних позиціях. Послідовники М. Драгоманова перейшли від автономно-федералістичних поглядів до національно-самостійницьких. На це вплинули національно-визвольні потуги поневолених народів у світі, прагнення до національного відродження.

До цього етапу належить також спадщина Ю. Бачинського, К. Левицького, погляди і діяльність В. Винниченка, В. Антоновича, чотири Універсали Центральної Ради.

6. Пошуки виходу з бездержавного існування українського народу. Від поразки УНР (1919р.) до здобуття Україною національної незалежності і власної державності. В межах цього етапу виділяються: міжвоєнна доба, коли виникає український націонал-комунізм і еміграція, та повоєнна, тобто після Другої світової війни.

Після падіння УНР в українській політичній думці визначаються два напрями:

    - закордонна еміграція (друга хвиля), яка перенесла з собою всі політичні течії, що існували в Україні, - лібералізм, консерватизм, націонал-самостійництво, соціал-демократизм. У такому вигляді еміграційна українська політична думка розвивалася до наших днів. - розвиток політичної думки в підрадянській Україні відбувався в межах однієї ідеологічної течії - націонал-комуністичної, представниками якої були боротьбисти, укапісти, соціалісти-революцінери, а також шумськисти, хвильовисти, волобуєвці в самій КПУ В 1933р. з загибеллю М. Хвильового націонал-комуністична течія зникає і відроджується знову в 60-ті роки в русі дисидентів: І. Дзюба, М. Руденко. Представниками антикомуністичної течії стали В. Чорновіл, Л. Лук'яненка. 7. Український політологічний ренесанс і становлення вітчизняної школи політології. Це пов'язано з виникненням незалежної самостійної держави України, де з 1991р. почалося відновлення політичної науки. Поруч з політологією, політична думка розвивається і в історичних, і в філософських дослідженнях. У Києві, Львові, Харкові, Одесі з'являються наукові політологічні школи, що досліджують історію політичної думки в Україні. У дисертаціях досліджуються теоретична спадщина таких українських політичних мислителів, як Д. Донцов, М. Драгоманов, В. Липинський, М. Грушевський, В. Винниченко, М. Туган-Барановський та ін. Видається ряд наукових журналів і збірників, у матеріалах яких аналізується спадщина відомих, а також малодосліджених вітчизняних мислителів. Це такі видання, як "Віче", "Розбудова держави", "Генеза", "Філософська і соціологічна думка", "Політологічні читання", "Політичний менеджмент", "Нова парадигма" тощо. Нині політична наука досліджує багато важливих проблем політики, політичних відносин, політичної системи, політичного устрою, політичної модернізації, політичного прогнозування, політичного управління [9, с.7].

Похожие статьи




ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ В УКРАЇНІ, ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ - Проблема генезису політичної еліти

Предыдущая | Следующая