Загальна характеристика роботи - Людський вимір етнонаціональної політики та його реалізація в Україні

Етнополітичний суспільство гуманістичний

Актуальність теми дослідження зумовлена поліетнічним складом населення України і гуманітарними стандартами, яких маємо дотримуватися задля рівноправного входження до світового співтовариства. Процеси національно-державного будівництва вимагають виваженої ефективної етнонаціональної політики на засадах гуманізму і толерантності. Дієвим принципом останньої має стати її людський вимір, який дозволяє гармонійно поєднувати інтереси всіх суб'єктів поліетнічного суспільства та запобігати конфліктам. Актуальним є виявлення фундаментальних засад та основоположних характеристик людського виміру етнонаціональної політики, виходячи з яких політика в етнонаціональній сфері сприятиме зміцненню етнополітичної стабільності українського суспільства. Україна як демократична держава має визначатися передусім забезпеченням прав особи та колективних прав етнонаціональних спільнот в їх органічній єдності.

Стан розробки проблеми. Людський вимір етнонаціональної політики не мав свого висвітлення у фундаментальних наукових дослідженнях. Необхідність формування етнонаціональної політики держави після проголошення незалежності України та загострення національних проблем зумовили інтерес науковців до вивчення етнополітичної сфери суспільства. Проте проведені дослідження торкалися, як правило, її окремих аспектів.

Першу групу репрезентують праці закордонних дослідників: У. Альтерматта, У. Кимлічки, А. Лейпхарта, Дж. Ротшильда, Е. Сміта, Д. Хелда, К. Хюбнера, в яких розглядаються концептуальні основи побудови етнонаціональної політики та можливі критерії її аналізу.

До другої групи можна віднести праці, автори яких заклали теоретико-методологічні підвалини української етнополітології (О. Бочковський, В. Вінниченко, М. Грушевський, Д. Донцов, М. Драгоманов, В. Липинський, І. Лисяк-Рудницький, М. Міхновський).

Третя група представлена фахівцями (О. Антонюк, В. Андрущенко, В. Євтух, О. Картунов, Ю. Калиновський, О. Куць, О. Майборода, О. Маруховська, Л. Нагорна, Л. Півнєва), які з урахуванням як міжнародного, так і вітчизняного досвіду, історичних уроків спрямовують свої зусилля на розробку етнополітичних концепції розвитку сучасної України.

Четверту групу складають роботи авторів, які переосмислюють концептуальні засади етнонаціональної політики і етнонаціональних відносин (І. Варзар, М. Вівчарик, С. Грабовський, В. Горбатенко, І. Дзюба, І. Кресіна, В. Кремінь, М. Пірен, Л. Шкляр).

П'ята група вчених (О. Антонюк, Ю. Римаренко, С. Римаренко, М. Шульга) активно розробляє теоретико-методологічні підходи до трактування особливостей етнополітичного процесу, що містяться в законодавчій базі, створеній з метою регулювання міжнаціональних відносин в Україні. Надбанням дослідників цього напрямку є створення періодизації та характеристики розвитку впродовж останнього десятиліття правового поля України, яке охоплює етнополітичні й етнокультурні відносини.

Шосту групу праць презентують дослідження з прав людини, прав національних та етнічних меншин і корінних народів, які здійснили Є. Захаров, В. Карташкін, В. Кряжков, О. Куць, О. Лукашева, А. Мартиненко, С. Пунжин, В. Пустогаров, М. Смислов, Р. Тузмухамедов, М. Якемчук. Окремо слід виділити авторів, які увагу приділяють проблемам етнічних меншин в Україні: І. Мигович, П. Надолішній, М. Панчук, М. Товт, Р. Чілачава.

Віддаючи належне теоретичному і практичному значенню досліджень вітчизняних та закордонних учених, необхідно зазначити відсутність системного наукового доробку з проблеми людського виміру етнонаціональної політики. Слід відмітити, що у вищезазначеній літературі вивчаються лише окремі її аспекти, які розглядаються відірвано один від одного.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропонована праця пов'язана з комплексною науковою темою кафедри політологіі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна: "Влада та її реалізація в незалежній Україні".

Мета і завдання дослідження. Зважаючи на актуальність проблеми та на відсутність її системного дослідження, автор ставить собі за мету розробку концепції людського виміру етнонаціональної політики. Основою цієї концепції має стати вивчення гуманістичних ідей в історії суспільної думки, аналіз історичного досвіду їх застосування в етнополітичній практиці та узагальнення законодавчого досвіду міжнародних організацій і національних законодавств щодо етнонаціональної сфери суспільства. Метою дисертаційного дослідження є також і вивчення реалізації людського виміру етнонаціональної політики в сучасній Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

Обгрунтувати теоретичні принципи аналізу людського виміру етнонаціональної політики;

Визначити сутність людського виміру етнонаціональної політики;

Проаналізувати етнонаціональну політику, яку здійснює сучасна українська держава, крізь призму її людського виміру;

Розглянути суперечності в етнополітичній термінології та уточнити її;

Розширити документально-інформаційну базу, визначити тенденції і пріоритетні напрямки дослідження етнополітичної проблематики;

Здійснити соціологічне дослідження для уточнення теоретичних положень запропонованої наукової гіпотези.

Дати конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності етнонаціональної політики в сучасній Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є етнонаціональна політика, яка здійснюється українською державою.

Предметом дисертаційного дослідження є людський вимір етнонаціональної політики в Україні.

Методи дослідження. У дисертації використані історичний, нормативно-ціннісний, структурно-функціональний, порівняльний методи, а також вторинний аналіз емпіричної соціологічної інформації. Історичний метод дав змогу дослідити генезу концепції прав людини, виявити закономірності і суперечності цього процесу. Нормативно-ціннісний метод аналізу законодавчої бази етнонаціональної політики України та міжнародних організацій використовується задля розробки оптимальних законодавчих норм у цій сфері. Функціональний метод використовується для вивчення залежності між рівнем реалізації прав людини, захистом національних меншин та рівнем етнополітичної напруженості або стабільності в суспільстві.

Теоретична основа дослідження складається з документальної бази етнонаціональної політики: Конституції України, "Декларації прав національностей України", "Закону України про національні меншини", "Декларації про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин" (ООН,1992), "Рамкової конвенції про захист національних меншин" (ОБСЄ,1996), законопроектів, що знаходяться на розгляді у Верховній Раді України. У роботі автор звертався до ідей і концепцій вітчизняних і закордонних політологів, соціологів, філософів, етнодержавознавців, етнографів. Особливе значення для аналізу теми мають роботи О. Антонюка, У. Альтерматта, Ю. Бромлея, І. Варзара, В. Євтуха, А. Здравомислова, І. Кресіної, О. Картунова, В. Кременя, О. Куця, В. Кимлічки, П. Надолішнього, Л. Нагорної, Ю. Римаренка, С. Римаренка, Л. Шкляра.

Емпіричною основою дослідження стали підсумки соціологічних досліджень, проведених Інститутом соціології НАН України, дослідно-навчальним центром "Демократичні ініціативи", аналітичні матеріали Національного інституту стратегічних досліджень при Раді національної безпеки і оборони України, а також результати власного соціологічного дослідження.

Наукова новизна полягає в тому, що дисертація є першим в Україні політологічним дослідженням, в якому системно розкриті теоретичні й практичні питання людського виміру етнонаціональної політики.

Уперше: уведено в науковий обіг поняття "людський вимір етнонаціональної політики", під яким розуміється реалізація органічного поєднання прав людини і колективних прав етноспільнот, гуманізм і толерантність в етнонаціональних відносинах; обгрунтовано сутність і зміст поняття "людський вимір етнонаціональної політики", у контексті якого здійснено аналіз етнонаціональної політики української держави.

Вдосконалено: характеристику форм і рівнів етнонаціонального самовизначення (від національної держави до національно-культурних товариств), зроблено висновок, що жодна з форм етнонаціонального самовизначення не може розглядатися як самоціль, а має розв'язувати конкретні проблеми певної етноспільноти; механізм аналізу етнонаціональної політики із залученням усього комплексу показників людського виміру (інституціоналізованих: права людини, права націй і національних меншин; і таких нетипових з політологічного погляду, що виходять за формально-юридичні межі, як гуманізм і толерантність).

Дістало подальшого розвитку: дослідження суперечностей в етнополітичній термінології на основі аналізу та співставлення чинних міжнародних документів і національних законодавств, а також існуючого доробку вітчизняних та закордонних науковців; висвітлення функціональної ролі існуючих механізмів людського виміру етнонаціональної політики в нових незалежних посткомуністичних державах; розгляд реалізації принципу толерантності етнонаціональних відносин як чинника людського виміру етнонаціональної політики, виявлення конкретних шляхів оптимізації етнонаціональної політики в Україні за умови застосування її людського виміру.

Практичне та теоретичне значення одержаних результатів. Реферована робота розширює можливості підвищення ефективності етнонаціональної політики. Матеріали дисертації можуть бути використані при вивченні політології, етнополітології, етнодержавознавства, українознавства, соціальної філософії та філософії права. Результати дослідження мають практичне значення для вироблення концепції розвитку етнонаціональної політики в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені автором та обговорювалися на таких конференціях: Міжнародна наукова конференція пам'яті П. І. Новгородцева "Ідея правової держави: історія і сучасність"(2000 р., м. Луганськ); Міжнародна науково-практична конференція "Університетська освіта України ХХІ ст.: проблеми, перспективи, тенденції розвитку" (2000 р., м. Харків); Міжнародна наукова конференція "Проблеми права на зламі тисячоліть" (2001 р., м. Дніпропетровськ); Х1 Харківські політологічні читання "Конфлікти у суспільствах, що трансформуються" (2001 р.); 3-я Всеукраїнська наукова конференція "Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави" (2001 р., м. Київ); Міжнародна наукова конференція до 10 роковин проголошення незалежної Української держави "Україна у ХХ ст.: уроки, проблеми, перспективи" (2001 р., м. Київ); Перша науково-практична конференція "Сучасні проблеми управління" (2001 р., м. Київ); Дванадцяті Харківські політологічні читання "Українська державність: становлення, досвід, проблеми" (2001 р.); Друга Всеукраїнська наукова конференція "Інтелігенція і влада" (2002 р., м. Одеса); Друга Всеукраїнська науково-практична конференція "Українська національна ідея - проблема відповідальності" (2002 р., м. Львів); Друга Всеукраїнська конференція "Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства" (2003 р., м. Суми). Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри політології філософського факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, під час читання лекцій і проведення семінарських занять зі студентами Сумського державного педуніверситету ім. А. С. Макаренка.

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційної роботи відображені у 17 публікаціях, із яких 7 - у виданнях, які входять до переліку спеціалізованих видань з політичних наук, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 165 найменувань і додатків. В основному тексті дисертації міститься 1 таблиця. Загальний обсяг дисертації - 195 сторінок, з яких 174 сторінки основного тексту.

Загальна характеристика роботи - Людський вимір етнонаціональної політики та його реалізація в Україні

Похожие статьи