Вступ, Сутність ідеології та основні етапи її становлення - Політична ідеологія у діяльності політичних партій

Позитивна чи негативна оцінка ролі партій у житті сучасного суспільства визначається переважно ставленням особи, соціальної верстви, класу, нації до тієї чи іншої ідеології, на основі якої і базує свою політико-практичну діяльність та чи інша політична партія.

Саме ідеологія є основоположною ознакою при визначенні більшості назв партій, загалом її сутності і тих принципів, на основі яких розробляється політична платформа. Тому ідеологія виступає однією із базових характеристик діяльності будь-якої політичної партії.

Сутність ідеології та основні етапи її становлення

Поняття "ідеологія", на перший погляд, зрозуміле кожному, оскільки кожен із нас знає, це він чи ні. Тримається якоїсь ідеології - навіть ті з нас, котрі стверджують, що не тримаються жодної. Кожен із нас має певні упередження - навіть ті, хто твердить, що вільний від будь-яких упереджень. Все це пов'язано з тим, що кожен із нас має ті чи інші погляди на світ і самого себе, тобто має певну сукупність ідей щодо життєдіяльності, за допомогою яких людина намагається певним чином осмислити і виробити своє ставлення (свою ідеологію) сприйняття як світу, так і самого себе.

Сьогодні ідеологія стала ключовим елементом організації суспільного, у тому числі і політичного життя. Глибше з'ясувати сутність цього важливого суспільного феномена можна, звернувшись до джерел його виникнення та розвитку.

У політичній теорії термін "ідеологія" почав вживатися з кінця XVII - поч. XIX ст. Впровадження цього терміну в науковий обіг пов'язується з іменем французького вченого А. Л.К. де Трасі (1754-1836). Утворі "Елементи ідеології"" він визначав ідеологію як науку про ідеї, їх виникнення і функціонування.

Якщо розглядати процес формування ідеології як теорії в історичній ретроспективі, то відтак можна виділити ряд етапів.

Перший етап охоплює період теоретичних пошуків мислителів XVM-xvin ст. У цей час громадсько-політична думка епохи буржуазних революцій, активно розпочала виступати проти феодально-релігійної. ідеології, сподіваючись збудувати суспільство на гуманістичних засадах.

Другий етап пов'язується з появою різного роду ліберальних та комуністичних концепцій. Позаяк ідеологи лібералізму термін "ідеологія" майже не вживають, марксистські ж ним користуються, однак вкладають у нього класовий зміст.

Третій етап становлення і розвитку ідеології пов'язується з XX століттям. Саме в цей час західна наукова думка стала широко вживати термін "ідеологія" для визначення свідомості, яка покликана виражати інтереси класів або соціальних груп. У цей період з'явилося багато концепцій обгрунтування сутності ідеології. Одна із них, наприклад, доводить, що ідеологія - це форма відображення спотвореної свідомості, яку жодним засобом не можна спростувати. "Ідеологія" - це слово "занепадницьке" (Д. Белл), оскільки воно заманює в хащі якихось конструкцій, які уже давно заіржавіли, відтак воно відчужене від життя людини. Інша ж концепція виходить із того, що ідеологія - це наука про ідеї, а тому слід якнайповніше ідеологізувати всі сфери суспільного життя. Позаяк окремі прихильники цієї концепції все ж знаходять аргументи, котрі застерігають від ототожнення ідеології як науки. Ідеологія, на відміну від науки, застерігає Г. Шахназаров, завжди пристрасна, а наука, навпаки, безпристрасна, в усякому разі зобов'язана бути такою. Вона не має права підлаштовуватися під будь-які смаки і настрої. Це закон її існування, порушення його призводить до виродження наукового знання.

У західній політологічній літературі досить поширеною є теза про те, що ідеологія несумісна з наукою. Ще з часів Наполеона Бонапарта прихильників ідеології називають непрактичними фантазерами, тим самим заперечуючи пізнавальні функції в ідеології. Заперечував такі функції і М. Вебер, відносячи ідеологію до сфери віри. Повну підтримку позиції М. Вебера висловлював і визнаний авторитет у цій сфері Мангейм, який розглядав будь-яку ідеологію як неадекватне відображення дійсності, як сукупність ідей, котрі покликані свідомо приховати справжнє призначення ідеології. Звідси і висновок - ідеологію не можна Довести, підтвердити експериментально, але не можна і спростувати. Ідеологія вимагає не віри у свої постулати, а формального визнання або прийняття їх.

Ліберал-позитивісти розглядають ідеологію як надісторичне явище, Що існує поза залежністю соціальних і політичних явищ.

Неомаккіавелісти (Г. Моска, Р. Міхельс, В. Парето) стверджують, До політичні ідеології породжуються потребами легітимації влади. Марксисти виходять із того, що ідеологія зумовлюється матеріальними умовами суспільних груп, насамперед класів, а тому ідеологія є теоретичне уявлення, яке покликане захищати загальні колективні інтереси, котрі щ певних умов можуть виконувати функції наукового знання.

Сучасний німецький філософ Е. Лембергу своїй книзі "Ідеологія та суспільство" визначає поняття "ідеологія" як систему деяких ідей, що, включає також цінності та норми і призначена об'єднувати людей, аби! вони були здатні спільно жити і діяти. Лемберг також звертає увагу на? те, що не можуть існувати політичні рухи, партії, суспільство загалом без ідеології, оскільки ідеологічний вакуум для людини нестерпний", а тому "люди не можуть без тих цінностей і норм, які є основою їхнього способу життя і поведінки".

За гаслом "жодної ідеології", на думку Лемберга, криється лише різновид ідеології. Він розрізняє ідеології першого порядку - це переважно ідеологічні світогляди, які об'єднують великі групи людей (класи, нації): т. ін.), та ідеології другого порядку, що являють собою програми, кодекси, статути, що об'єднують відносно невеликі групи людей (партії, професійні групи, клуби тощо). Як правило, ідеології першого порядку мають одну центральну цінність: Бога, націю, людину, справедливість і т. ін.

Є и інші підходи тлумачення ідеологій.

Неоднозначність підходів до визначення ідеології не означає зменшення її ролі в суспільно-політичному житті.

Саме на третьому етапі своєї еволюції ідеологія стає важливою його частиною, оскільки саме на її основі відбуваються пошуки спільності) поглядів, ідей, цінностей, які і створюють підгрунтя для організації різного роду асоціацій, клубів, спілок, загалом будь-яких громадсько-політичних об'єднань. Це вказує на те, що ідеологія - це сукупність тісно пов'язаних між собою ідей, позицій чи вірувань, властивих для якоїсь групиі1 Чи спільності.

Таким чином, ідеологія - це духовний фундамент, на якому будується свідомість людини. Кожна нація має свою ідеологію і жодні зміни Щ суспільному житті не спроможні знищити те, що закладене в природи людини - потребу в ідеології як усвідомленій меті суспільної діяльності! Ідеологія створює фундаментальну систему цінностей суспільства І держави, формулює стратегічні цілі суспільства, виходячи з корінний інтересів правлячої еліти і тих соціальних сил, на які вона спирається. ^

По-справжньому конструктивна ідеологія повинна відповідати життєвим реаліям і спиратися на досягнення науки. Правильно сформульовані ідеологічні доктрини дають змогу розробити адекватні підходи до соціальних процесів, проблем внутрішньої і зовнішньої політики.

Ідеологія орієнтована на політичні реалії і дії, на політичний процес іі має своєю метою залучити якнайширші верстви суспільства на свій бік. '

Незважаючи на наявність міжідеологічних відмінностей, безсумнівним Є те що всі ідеології мають багато спільних рис: і Вони спрямовані на підкорення особистих переконань груповим

    7. Ідеологія непримирима до неузгоджених з нею дій і вчинків, завжди намагається поглинути багатоманітність духовного життя. 3. Ідеологія спроможна відділитися від свідомості у формі демагогії зі страшенною силою масового навіювання. 4. Ідеологія за сприятливих умов переходить у підсвідомість і. нав'язує людині стереотипи поведінки, одноманітність дій, упереджене ставлення до людей; їх життя і думок.

За допомогою ідеології теоретично усвідомлені інтереси втілюються в ідеалах суспільного розвитку, практичній політиці держави і політичних партій, а також визначаються і реалізуються відносини до інших класів і соціальних груп.

Ідеології можуть виступати як засобом єднання, консолідації соціальної групи, класу, суспільства, так і бути джерелом конфронтації між ними, за умов, коли соціально значущі інтереси цих верств принципово відмінні.

Сьогодні ідеологія - це конституйований елемент політики, тому її не можна відокремити від влади і владних відносин. Саме за допомогою Ідеологічних категорій, зауважує К. Гаджієв, обгрунтовуються або заперечуються ті чи інші політичні інститути, політичні спрямування, соціально-політичні доктрини. Врешті-решт вона покликана надавати значущості інституційним стосункам між людьми, пояснювати політичні реальності в конкретно історичних умовах.

Вплив ідеології проявляється і в тому, що будь-який державний курс до певної міри - це наслідок компромісу політичних сил, які керуються різними ідеологіями. Все це вказує на те, що фундаментальні цілі політики формуються не в її власному лоні, а саме в ідеології. Тому будь-яка політика без орієнтації на ідеологічні цінності приречена на непередбачуваність та нестабільність. Особливо необхідна ідеологія в періоди криз, падіння життєвого рівня тощо.

Похожие статьи




Вступ, Сутність ідеології та основні етапи її становлення - Політична ідеологія у діяльності політичних партій

Предыдущая | Следующая