Філософсько-методологічний зміст суспільного розвитку - Державно-управлінська думка у творах Платона та Аристотеля

Філософсько-світоглядні засади аналізу суспільного розвитку "Філософія є спробою шляхом строгого мислення вловити строгість і точність беззовнішньологічних точних визначень. Вловити грамотність мислення, а це і грамотність очікувань, прагнень, вимог, які висуваються до світу. Ця грамотність і є філософія", - писав відомий філософ сучасності Міраб Мамардашвілі.

Цінність філософії для людини - у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу, суспільної практики та витоків суспільного поступу в майбутньому, пробудження до свідомого світосприйняття, у потрясінні свідомості.

Потрясіння - пролог до пробудження духу, до самостійного духовного життя особи, до самосвідомості. У цьому випадку очевидне те, що до чого звикли, перетворюється на проблему, в сумніви, а звідси починається внутрішній діалог людини з самою собою, народжується процес філософствування. Якщо у людини немає пориву до нових горизонтів своєї свідомості, буття, картини світу, то без цього фактично немає філософії, і навчити їй неможливо.

Свого часу Кант писав: "Взагалі не можна назвати філософом того, хто не може філософствувати. Філософствувати можна навчитися лише завдяки самостійному застосуванню розуму". Душа філософії - рефлексія як принцип людського мислення, яке спрямовує його на осмислення і усвідомлення власних форм та посилань. Без цього вона перетворюється у звичайне знання про щось, але тільки не про себе. Роздуми ж є переосмисленням, тобто перетворенням знань у проблему, яка засвідчує межі знання, досвіду, вміння та виявляє нове незнання.

А тому філософія цілком вільна від самовдоволення, вона є втіленням скромності та самокритики. Сократ сформулював два фундаментальні завдання філософії: "Пізнай самого себе" і "Я знаю, що я нічого не знаю". Його ж видатний учень Платон розцінив філософію як такий дарунок богів смертному людському роду, кращого за який не було і не буде. Сказати: "Я не знаю" - означає знайти в собі мужність взяти під сумнів свої судження. Це, за словами Миколи Кузанського, "вчене незнання", а зовсім не невігластво. Отже, філософія вимагає безперервного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою.

Тут основним імперативом філософії є навчити людину мислити творчо, самостійно. Сучасний світ дуже складний, суперечливий, динамічний, і місце людини в цьому світі, її мобільність і творчість завжди вимагатимуть постійного філософського аналізу й осмислення. Філософія як методологія пізнання і соціальної дії окреслює магіст - ральні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції духовно-практичного осягнення світу, постійно актуалізує докорінні проблеми людини і буття на шляхах утвердження високих загальнолюдських цінностей.

Похожие статьи




Філософсько-методологічний зміст суспільного розвитку - Державно-управлінська думка у творах Платона та Аристотеля

Предыдущая | Следующая