Мета досліджень, Короткий зміст роботи - Політико-правові засади становлення державності України

Комплексне й системне дослідження суспільно-політичних процесів, що мають визначальний вплив на формування Української державності з урахуванням дедалі зростаючої взаємозалежності між політичною та правовою сферами; переосмислення місця й ролі держави, її суверенітету в глобалізованому світі, особливостей адаптації Української держави до викликів сучасності; аналіз генези та політико-правових засад конституціоналізму й парламентаризму в Україні; визначення чинників, що впливають на державотворчі процеси; концептуалізація моделей взаємодії між державою та громадянським суспільством, реформування публічної влади, адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування для забезпечення потреб і реалізації прав людини і громадянина, досягнення сталого розвитку, соціальних гарантій, ефективних механізмів удосконалення та реалізації законодавства, громадянської та етнокультурної консолідації українського суспільства.

Короткий зміст роботи

Суверенітет конституціоналізм влада самоврядування

Визначено теоретико-методологічні засади, поняття та сутнісні ознаки державного суверенітету, сучасні концепції державного суверенітету в контексті глобалізаційних процесів, його особливості в умовах європейської інтеграції України. Запропоновано класифікацію правових гарантій державного суверенітету та охарактеризовано основні види його забезпечення. Показано місце прав людини і громадянина у системі правових гарантій державного суверенітету.

В умовах демократії дедалі очевиднішим є взаємозв'язок між політикою та правом, що зумовлюється не лише тим, що законодавчий орган держави є виразником інтересів народу, а й появою нових сфер суспільних відносин, що потребують ефективного управління та нормативно-правового регулювання. Особливого значення набуває законодавче закріплення нових правил взаємодії між усіма складовими політичної системи, визначення чітких рамок взаємовідносин як між різними гілками влади, так і між державою та громадянським суспільством, між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування тощо.

Сучасна теорія та методологія політології і права виходять з ідеї органічного зв'язку держави, права, політики, управління, проте це не причинно-наслідкова залежність даних соціальних категорій, а їхній взаємозв'язок, що не заперечує, а передбачає збереження самостійних інтересів, власних закономірностей функціонування і розвитку. Концептуально їх об'єднують проблеми демократії, юридичної і соціальної захищеності особи як основоположні принципи функціонування політики і управління в демократичній, правовій, соціальній державі.

На основі аналізу співвідношення свободи (через осмислення ролі особистості у громадянському суспільстві та громадянина як основної дійової особи державно організованого суспільства) і необхідності (через аналіз трансформаційних процесів у сфері державного управління) у представлених наукових працях робиться висновок, що громадянське суспільство і держава не є дихотомічними категоріями, антагоністичними феноменами, а являють собою політичні інститути, які взаємодіють і самореалізуються один через одного.

Висвітлення взаємодії між правовою, соціальною державою та громадянським суспільством зумовлює теоретичний висновок, що взаємозв'язок між ними має бути визначний як діалектичний синтез: громадянське суспільство потребує демократичної, правової, соціальної держави як своєї передумови, хоча тільки розвинене громадянське суспільство, широке й активне залучення мас до державно-політичних процесів уможливлює створення правової, соціальної держави, що є основою стабільності, демократичного правового режиму, міцної авторитетної державної влади.

Становлення суверенної державності є складним і подекуди болючим процесом переходу від колишніх негромадянських суспільств у нову демократичну якість. Тому суспільна трансформація, так званий транзит, проходить певні етапи й може набувати певних моделей. Так виникла теорія розчленованості процесу демократизації на декілька етапів з власною логікою і специфічними особливостями: 1) вихід з авторитарного режиму; 2) створення демократичного режиму. Перший етап, перехід до демократії, закінчується встановленням демократичного уряду і супроводжується формуванням інституціональних основ демократичної системи, що забезпечують змінюваність політичних лідерів шляхом демократичних процедур. Другий етап, зміцнення демократичної системи, означає утвердження демократії, ефективного функціонування демократичного режиму. Україна переживає перший етап, тривалість якого залежатиме від темпів формування інституціональних основ демократії. А це актуалізує діяльність суб'єктивного фактора, яким є насамперед державне управління. Підвищення ефективності державного управління визначається авторами як одна з найважливіших закономірностей становлення Української державності.

Ще однією найважливішою передумовою становлення Української державності є висока національна свідомість. Вона як складна модернізована система духовних феноменів сформувалася в процесі історичного розвитку української нації і зумовила особливості державотворчих процесів на кожному з етапів. В її основі - ідея створення і розбудови суверенної, соборної Української держави. Доведено, що ідея української нації як спільноти політичної, консолідованої інститутом громадянства, приналежністю до України як спільної Батьківщини є консолідаційним чинником становлення модерної державності. Виходячи із цієї основоположної тези розроблено Концепцію державної етнонаціональної політики в Україні, доведено, що ця політика має вирішувати проблему гармонійного співіснування нації в цілому, титульного етносу та національних меншин. Це передбачає чітку регламентацію прав національних меншин, які забезпечують сприятливі умови для збереження їх самобутності та гармонійного співіснування.

Розроблено Концепцію конституційно­правового статусу територіальних громад в сучасних умовах та підготовлено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України про місцеве самоврядування. Встановлено, що провідним чинником становлення конституційно-правового статусу територіальних громад є їх роль у формуванні системи органів публічної влади: від вищих до місцевих. Установчий характер діяльності територіальних громад особливо рельєфно проявляється в процесах утворення та функціонування системи суб'єктів місцевого самоврядування (місцевих рад, органів самоорганізації тощо).

Визначено основи теорії муніципальної влади як виду публічної влади, запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо конституційно-правових аспектів організації та функціонування муніципальної влади. Показано, що влада пов'язана із суспільною організацією, є її іманентною ознакою. Водночас влада тісно пов'язана з політикою, виступає її організаційною та контрольно-регулятивною засадою.

Розглянуто політико-правовий вимір трансформації виконавчої влади в Україні, обгрунтовано необхідність та запропоновано концептуальні засади адміністративної та адміністративно-територіальної реформ, удосконалення механізмів державного контролю.

Досліджено особливості функціонування правової системи в контексті формування в Україні соціальної, правової держави, громадянського суспільства. Проблеми модернізації правової системи в умовах становлення громадянського суспільства розкрито в контексті реалізації принципу пріоритету прав та інтересів людини, вдосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед особою.

Поглиблено концептуальні основи теорії джерел права та вироблено їх теоретико-методологічні засади з позиції модернізації правової системи. Встановлено, що характер модернізації правової системи в умовах становлення громадянського суспільства визначається змінами міжнародного правопорядку, світовими глобалізаційними процесами, що вимагають творчого розвитку концепції панування та верховенства закону, визнання множинності джерел права, утвердження загальносоціальних цінностей, розгляду джерел права як системно пов'язаних елементів.

Похожие статьи




Мета досліджень, Короткий зміст роботи - Політико-правові засади становлення державності України

Предыдущая | Следующая