Загальна характеристика роботи - Політична культура як інтегральна характеристика процесу формування і розбудови держави

Актуальність теми дослідження. Проблема даної наукової роботи "Політична культура як інтегральна характеристика процесу формування і розбудови держави" обумовлена соціально-політичними процесами в Україні на стадії соціально-економічних змін і пошуку нових політичних орієнтирів, нестабільністю структур політичних партій і об'єднань, коли відбуваються досить різкі коливання в політичній активності громадян. Варто зазначити, що процес оновлення політичної життєдіяльності народів йде постійно, тому існує об'єктивна закономірність у відповідній зміні методології політичної науки: типу влади, механізмів державотворення, ідеологічних цінностей і символів. Але ці зміни завжди зберігають в собі певні національні традиції, цільові установки, які навіть в єдиному часовому періоді і конкретній державі можуть давати різні наслідки політичної діяльності. Ці процеси пов'язані з поняттям політичної культури, яка є історично детермінованою категорією, що зазнає постійних змін, пов'язаних з політичним розвитком конкретного соціуму.

Вивчення соціально-духовної генези політичної культури дає можливість визначити основи громадянської активності, її історико-національні цінності, які проявляються в соціально-політичній діяльності народу, формуванні і розвитку громадянського суспільства, накопиченні досвіду політичної боротьби, створенні національних символів.

Політична культура тісно поєднана з політичним процесом. Ці категорії знаходяться у взаємообумовленій єдності. Тому важливо прослідкувати закономірності входження політичної культури в політичний процес на етапі формування і розбудови держави. Історія українського народу пов'язана з постійною боротьбою за національну незалежність, про що підтверджує досвід української козацької держави XVII століття, який має логічну завершеність всієї системи формування, розбудови, функціонування і руйнації державних структур, - тому, на нашу думку, саме на цьому досвіді доцільно вивчати основні закономірності входження політичної культури в політичний процес, його розвиток і причини, що спонукають до його послаблення.

Більш глибокого вивчення історичного досвіду нації вимагає сучасна політична ситуація в державі. Ми маємо гірші стартові умови для розвитку, ніж, наприклад, Східна Європа (звужена соціальна база демократичних ринкових змін, підвищена недовіра до влади, переконаність у надмірних масштабах мафії, відчуження громадян як співвітчизників; гальмом лишаються соціально-психологічні стереотипи уяви про суспільство майбутнього).

Ступінь розробленості проблеми. Необхідність грунтовного дослідження взаємовпливу політичної культури і політичного процесу обумовлюється станом вивчення даних категорій у політологічній літературі. Варто відзначити, що глибоке розкриття будь-якого феномену політики передбачає дослідження його в історичному аспекті, що дає можливість не лише прослідкувати закономірності розвитку, а й передбачити певні характеристики досліджуваних категорій у майбутньому. Тому слід виділити дві основні парадигми у вивченні особливостей формування і розвитку політичного процесу і політичної культури.

Перша парадигма передбачає аналіз розгляду категорій політичної культури і процесу розбудови держави в сучасній політології.

Суть політичного процесу в науковій літературі досліджується в основному з позиції його структури і обгрунтування активізації тієї чи іншої складової частини даного процесу: Демидов А. І., Федосеєв А. А. (Основы политологии. - M.: Высшая школа, 1995. - 271 с.), Гаджієв К. С. (Политическая наука. - М.: Международные отношения, 1995. - 400 с.), Белов Г. А. (Политология. - М.: ЧеРо, 1996. - 304 с.), Рябов С. Г. (Державна влада: проблеми авторитету й легітимності: монографія / Національний інститут стратегічних досліджень. - К., 1996. - 117 с.). Поняття політичної культури стало широко досліджуватись у другій половині ХХ-го століття. Політична культура визначається як загальнонаціональна, загальнодержавна цінність у Алмонда Г. А., Верби С. (Гражданская культура и стабильность демократии // Политические исследования. - 1992. - №4. - с. 122-134), Вятра Є. (Социология политических отношений. - М.: Политиздат. - 1979. - 476 с.), Денкена Ж.-М. (Политическая наука. - М.: Высшая школа, 1993. - 257 с.), Бурдьє П. (Социология политики. - М.: Socio-Logos, 1993. - 336 с.).

У сучасній політології України підкреслюється національний аспект політичної культури: Рудакевич О. М. (Політична культура України: руйнація та шляхи відродження // Розбудова держави. - 1995. - № 1. - с.15-20, Політична культура української нації // Мандрівець. - 1995. - № 1. - с. 69-80), Михальченко М. І. (Політична культура: сутність поняття, структура явища // Філософська думка. - 1987. - № 3. - с. 88-93).

У межах другої парадигми дослідники концентрують увагу на особливостях політичного процесу і розвитку політичної культури в історичному контексті. Тут доцільно враховувати різні підходи вчених до політичної оцінки історичних процесів. Можна виділити такі напрямки досліджуваної літератури по історії розвитку політичного процесу розбудови держави.

Джерельна база дослідження. Це "Акты, относящиеся къ истории южной и западной России" (собранные и изданные археологической комиссией. - Санкт-Петербург. - 1872. - т.7. - 364 с., 1875. - т.8. - 400 с.), Величко С. (Літопис. - К.: Дніпро, 1991. - 642 с.), Літопис Самовидця (Вид. Підготував Я. І. Дзира / Ред. Комісія А. Д. Скиба та ін. - К.: Наукова думка, 1971. - 270 с.), Документи Богдана Хмельницького (упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. - К.: вид-во АН. УРСР, 1961. - 739 с.).

Історіографічна література, створення якої відбувалося в різних умовах соціально-політичного розвитку суспільства. Це сучасний політичний аналіз української історії: Історія України: Нове бачення (У 2 т. / Ред. В. А. Смолій. - К.: Україна, 1995, - т.1. - 350 с.), Мельник Л. Г. (Боротьба за українську державність. - К.: Освіта, 1995. - 192 с.), Смоляка А. О. (Соціально-економічна думка та політика в Україні XVII - поч. XVIII ст. - К.: тов. "Задруга", 1996 р. - 151 с. та ін.; праці вітчизняних вчених, що боролися за незалежність України: Грушевський М. С., Липинський В., Донцов Д.; дослідження істориків діаспори: Ісаїв П. (Причини упадку української держави в князівські і козацькі часи. - Рим. 1975. - 380 с.), Млиновецький Р. (Історія українського народу. - Мюнхен: Заграва, 1953. - 493 с.), Оглоблин О. (Хмельниччина і українська державність. - Нью-Йорк: Організація оборони чотирьох свобід України, 1954. - 24 с.).

Такий аналіз літератури дає можливість виключити упередженість у політичній оцінці історичних подій і визначити особливості політичного процесу і культури, які можна трансформувати в матрицю сучасного політичного розвитку української держави.

Незважаючи на те, що питання суті і розвитку політичного процесу і політичної культури досить широко висвітлюються у науковій літературі, в даному дослідженні зроблена спроба розглянути політичну культуру в контексті державотворчого процесу, показати його залежність від рівня розвитку культури. Такий підхід недостатньо розкритий в сучасній політологічній літературі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає "Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 1998 рік" Університету внутрішніх справ, зокрема пункту щодо розробки курсу "Політологія".

Наукова новизна дисертації визначається важливістю обраної теми, постановкою та аналізом недостатньо розроблених питань, пов'язаних з визначенням суті та проблеми розвитку політичної культури в контексті державотворчого процесу. Новизна дисертації конкретизована через низку положень і висновків: в ході дослідження процесу формування розвитку держави в Україні XVII століття визначено, що політична культура є інтегральною характеристикою політичного процесу, яка проявляється в сукупності різних ознак (історично обумовленої соціальної активності мас, рівня свідомості, розвитку політичної структури суспільства), політичний процес в свою чергу виступає матрицею її формування;

На основі аналізу різноманітних концепцій політичної культури, вироблених сучасною політичною думкою, визначена концептуальна основа дослідження політичної культури українського народу, що полягає в системній єдності історико-національної і культурної традиції, які увібрали особливості культур Заходу і Сходу та ступені їх збереження і розвитку в сучасних умовах;

Політична культура розглядається як сукупність типових для даної соціальної групи чи суспільства в цілому політичних знань, ціннісних орієнтацій, настанов, умінь, навичок політичної діяльності і поведінки, що опирається на історичний досвід, має національні і релігійні особливості і проявляється через політичний процес, який одночасно є площиною її творення;

Використання різних параметрів типології політичної культури, аналіз впливу зовнішнього оточення, шляхів її формування дало змогу обгрунтувати, що політична культура українського народу, сформована в XVII столітті як маргінальна, національно-конфесійна культура компромісного типу з елементами демократизму на основі монархічної спрямованості на владу, проявляється і трансформується з усією сукупністю вказаних ознак в сучасному політичному процесі;

Особливості політичної культури України XVII століття дали можливість визначити витоки основних прогресивних тенденцій сучасного політичного процесу (тяжіння до демократизму, прагнення до волі і незалежності як лейтмотивів різних за цілями політичних сил) і тенденцій, які гальмують політичний процес (нерішучість в державотворчих діях, економічних реформах, політична нестабільність);

Завдяки розкриттю шляхів формування політичної культури в XVII столітті (історико-національні традиції в управлінні громадою і державою, складні державотворчі процеси в Україні, конфесійна боротьба) вдалося визначити, що ці шляхи зберегли методологічне значення для сучасних політичних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою нашого дослідження є вивчення категорії політичної культури як інтегральної характеристики процесу формування і розбудови держави на матеріалах боротьби українського народу за створення національної держави в XVII столітті.

Автор ставить такі теоретичні і практичні завдання:

Визначити основні смислові напрямки дефініції понять політичний процес і політична культура, особливості історичної типізації культури і її типізації за ступенем політичної активності, глибиною політичних процесів, вироблених сучасною політологічною думкою;

На основі вивчення першоджерел і аналізу історіографічної літератури визначити основні напрямки впливу культур зовнішнього оточення і політичних процесів у державах різних рівнів розвитку на формування національної політичної культури;

Аналізуючи політичні процеси в Україні XVII cт., співставляючи період повної залежності і протекторату з боку Речі Посполитої та незалежної гетьманської держави визначити шляхи формування політичної культури;

Виділити характерні соціально-психологічні, економічні, політичні, духовні детермінанти, що визначають особливість політичної культури і її залежність від напрямку політичного процесу;

Показати зв'язок розвитку політичних субкультур зі змінами в політичній структурі суспільства;

Довести, що результативність політичних процесів прямо залежить від рівня розвитку політичної культури;

Показати значення політичної культури для розвитку системи політичного процесу сучасної української держави.

Предметом даного дослідження є політична культура українського народу як інтегральна характеристика процесу формування і розбудови держави.

Теоретико-методологічною основою дослідження є методи, що вироблені в ході розвитку світової філософської думки: діалектичні принципи і методи аналізу явищ соціальної дійсності, взаємозв'язку загального, особливого і специфічного, єдності логічного і історичного, системний та порівняльний методи.

Необхідність цілісного висвітлення теми дослідження вимагає залучення фундаментальних положень з філософії, соціології. Особливість методологічного інструментарію полягає в тому, що дослідження постійно іде в поєднанні основних методів політології і історії, використанні конкретно-історичного методу.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати даного дослідження були оприлюднені автором у доповідях на наступних наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції "Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу в освітніх закладах", 27-28 січня 1998 року (м. Черкаси); V Харківських Міжнародних Сковородинівських читаннях "Проблема раціональності наприкінці ХХ століття", 29-30 вересня 1998 року (м. Харків), положення дослідження використовуються в ході викладання курсу "Політологія".

Похожие статьи




Загальна характеристика роботи - Політична культура як інтегральна характеристика процесу формування і розбудови держави

Предыдущая | Следующая