Вступ - Особливості неокласичної поетики Максима Рильського 20-х років ХХ сторіччя

Вивчення лірики М. Рильського - це непочата цілина, справа майбутнього. Сьогодні навіть ще неможливо мати її всю на руках. Передсмертний десятитомник творів Рильського не включає майже половини поезій 20-х років, тобто - найкращої його лірики. А видання 20-х років сьогодні важко, а то й неможливо роздобути. До того ж на перешкоді до вивчення лірики Рильського стоять політичні і літературні пересуди й упередження. В Радянській Україні, на відміну від Радянської Росії, ще не дозволено реабілітувати чисто мистецькі, політично незалежні твори видатних поетів. Коли в Росії видають повного Блока (символіста), на Україні навіть повні Тичина, Бажан і Рильський неможливі. Другий пересуд - суто літературний. Ярлик "неокласики" обмежував письменника. Неокласиків і неоромантиків штучно протиставили, немов яких класових ворогів. Догматизували їх. Тим часом відомо, що київські неокласики і харківські вітаїсти були і літературними, і персональними друзями, що виявилось і в присвятах один одному творів. І саме Максим Рильський був тим неокласиком, що йшов від неокласики до нової синтези, Стильово вони не виключали, а доповнювали один одного, еволюціонуючи собі нового стилю. ("І всі знайшли, а я шукаю...").

Перше, що вражає в ліриці Рильського, - це багатство її мотивів. До традиційних мотивів української поезії Рильський додав запас мотивів поезії античної і західноєвропейської. Плюс нові мотиви, зроджені українською революцією і відродженням 1917-29 років. З цього боку лірику Рильського можна назвати багатозначним пророчим звітом про життя, як воно відбилось у душі цього життєлюба. Від бурлескних мотивів Котляревського до "строф залізних" вісниківців, як ось у вірші "Неопалима купина", де встає державний образ Володимира Великого. Від багатства напруженого життя птиць і звірів і миротворного українського краєвиду - до літературних і філософських ремінісценцій, до ясних і темно-бурливих глибин людської душі, до всіх епох людства...

Муза Рильського позначена надзвичайною відкритістю, а його поетичне мислення - великою здібністю до асоціацій. Ці дві прикмети прислужилися до запису його творчих мотивів. Шлях його поетичної інтуїції і мислення здебільше індуктивний, від часткового до загального. На цьому шляху з'являється в ньому, крім тонкого обсерватора, також філософ.

Саме це є актуальністю обраної нами теми "Неокласична поетика М. Рильського 20-х років ХХ ст.".

Мета курсової роботи - розкрити особливості неокласичної поетики Максима Рильського 20-х років ХХ ст.

Об'єкт даної роботи - поетика М. Рильського 20-х років ХХ ст.

Предмет роботи - творча спадщина поета.

Завдання курсової роботи:

    1) зібрати й проаналізувати науково-методичну літературу з обраної теми; 2) розкрити особливості життєвого й творчого шляху М. Рильського; 3) проаналізувати неокласичну поетику М. Рильського 20-х років ХХ ст.

Похожие статьи




Вступ - Особливості неокласичної поетики Максима Рильського 20-х років ХХ сторіччя

Предыдущая | Следующая