РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ - Американська література XX ст

Літературне коріння будь-якої держави зазвичай бере початок там, де починається історія створення, побудови та формування держави. Історія утворення країни Сполучених Штатів Америки є досить не типовою та специфічною. США - це велика та потужна країна, яка почала своє формування з колишніх колоній, поступово приваблюючи велику кількість емігрантів. На сьогоднішній день, США - це найбільша країна світу за чисельністю та різноманітністю емігрантів. Специфічна історія, різнобарвний народ - різний за походженням зі своєю історією створили свою колоритну та дуже цікаву культуру, традицію та літературу відповідно. Специфіка ше полягає у тому, що історія країни та літератури відносно є дуже молодими. Країна почала формуватися лише у XVII ст., а література ще пізніше - у XIX ст.

Тепер докладніше про історичне формування літератури США. Американська література - це англомовна література, яка створена на теренах Сполучених Штатів Америки та колишніх британських колоній. Література США остаточно виокремилася з англійської літератури в XIX ст. Відтоді американська література набула широкого розвитку й самобутнього значення й займає сьогодні одне з провідних місць серед літератур народів світу [5].

Для американської літератури - XX століття було особливо насиченим. Література США розвивалась у стрімкому підйомі і пов'язано це із розквітом реалістичного мистецтва 20-30-х років. Соціальні умови розвитку країни спричинили позицію письменників з критичною переоцінкою буржуазних цінностей [1].

Новела у XX ст. вже не грає важливої ролі в американській літературі як у XIX, їй на зміну приходить реалістичний роман. О. Генрі зробив спробу намітити інший шлях для американської новели, як би "в обхід" вже явно визначився критико-реалістичного напряму. Так само можна назвати О. Генрі засновником американського happy end (що було присутнє в більшості його оповідань), який в наслідок буде дуже успішно використовуватися в американській ходової белетристиці. Іноді не дуже позитивні відгуки про його творчість, та все ж вона є одним з важливих і поворотних моментів у розвитку [2].

Маюче конкретне бачення, письменники-реалісти усвідомили, що приховується за "гарною" оболонкою найбагатшої країни світу. Відповідна назва найбільшого твору Т. Драйзера - "Американська трагедія" влучно виконала роль в якості пояснення прихованої сутності такої оманливої зовнішності.

Література американських письменників "втраченого покоління" так би мовити "з голови до ніг" поглинута внутрішнім трагізмом. У творах, які розкрили цю тему, відобразилася реалістична точність у описах долі покоління, чия юність та молодість пройшли у роки війни. Представниками цього напрямку були: Ернест Хемінгуей, Вільям Фолкнер, Джон Дос Пасос, Френсіс Скотт Фіцджеральд. У творах Д. Ріда, Т. Драйзера, Ф. Боноскі, простежувався метод соціалістичного реалізму. Американська поезія та проза XX-го століття висвітили важливі теми, як становище робітників класу, расова дискримінація, соціальна боротьба, імперіалістична війна, небезпека фашизму та інші. Прогресивні журнали "Лі-берейтор", "Уоркерс манслі", "Нью Мессіз" мали значний вплив на розвиток літератури [1].

В кінці 20-х років відбувався розквіт "масової літератури", центром якої став Голлівуд. Така тенденція відбувалась завдяки американської буржуазії, яка використала засоби масової інформації для реклами модерністських творів і всіляко підтримала розвиток розважальної літератури [5].

Американська національна драматургія розпочала розвиток у 20-х р. Прагнення до реалістичного відображення життя ускладнювалося у американських драматургів модерністськими впливами. Юджин О'Ніл займає одне з перших місць в історії американської драматургії. Він заклав основи американської національної драми, створив яскраві п'єси, і його творчість справила великий вплив на подальший розвиток американської драматургії [2].

Також у ці роки починають з'являтися модерністські групи, які ведуть боротьбу з реалізмом, пропагують культ "чистого мистецтва". Американська школа модернізму найбільш яскраво представлена поетичної практикою та теоретичними поглядами таких метрів модернізму, як Езра Паунд і Томас Стернс Еліот. Езра Паунд став так само одним з основоположників модерністського течії в літературі, що отримав назву імажинізму. Імажизм (від image) відривав літературу від життя, відстоював принцип існування "чистого мистецтва", проголошував примат форми над змістом. Ця ідеалістична концепція в свою чергу поклала початок вортіцізму. Вортіцізм (від vortex) близький до імажизм і футуризму. Появі нових напрямків у модерній літературі сприяли фрейдистські теорії, які стали основою роману "потоку свідомості" та інших шкіл.

Американські письменники, які перебували в Європі, активно включалися в діяльність різних модерністських угруповань - французьких, англійських і різнонаціональних. Серед "вигнанців" більшість становили письменники молодшого покоління, які втратили віру в буржуазні ідеали, в капіталістичну цивілізацію, але не могли знайти реальної опори в житті.

У 1929 р. в США виник клуб Джона Ріда, який об'єднав пролетарських письменників і виступали за революційне мистецтво і літературу. В подальшому на основі клубу Дж. Ріда та його послідовників була створена Ліга американських письменників, яка проіснувала з 1935 по 1942 р. За час її існування було скликано чотири конгреси, які поклали початок об'єднанню письменників США навколо демократичних суспільних завдань, що відіграло видатну роль в історії американської літератури.

До 1945 року у творах прогресивних письменників, важливе місце займали теми соціального протесту та "втраченого покоління" - саме у 20-ті роки. Через економічну кризу у світі, що розвивалася у 1929 році - призвело до появи нових тенденцій, а саме: активізувалася публіцистична і літературна діяльність письменників соціалістичної орієнтації, твори "жорстокого реалізму". Також антифашистська боротьба посилилася серед прогресивних письменників США.

Певний спад у розвитку літератури відбувається після 2-ї світової війни, але це не відноситься до поезії і драмі, де творчість поетів Роберта Лоуелла і Алана Гінзберга, Грегорі Корсо і Лоренса Ферлінгетті, драматургів Артура Міллера, Теннессі Вільямса і Едварда Олбі отримало всесвітню популярність літературі [1].

У цей період поглиблюється характерна для негритянської літератури антирасистська тема. Про це свідчать вірші та проза Ленгстон Хьюза, романи Джона Кілленза ("Молода кров, і тоді ми почули грім"), і публіцистика Джеймса Болдуіна, і драматургія Лоррейн Хенсберрі. Одним з найяскравіших представників негритянського творчості був Річард Райт ("Син Америки").

Все частіше література створюється "під замовлення" правлячих кіл Америки. Величезними тиражами викидаються на книжковий ринок романи Л. Найсона, Л. Сталлінга, що зображували в героїчному ореолі дії американських військ в роки I світової війни та інші "блага" Америки. А в роки II світової війни правлячі кола США зуміли підпорядкувати собі багатьох письменників. І вперше в такому масштабі література США була поставлена на службу пропагандистської діяльності уряду. І як відзначають багато критики, цей процес зробив згубний вплив на розвиток літератури США, що, на їхню думку, знайшло наочне підтвердження в післявоєнній історії [2].

Великого поширення в США отримує так звана масова белетристика. Книжковий ринок наповнили романи Кетлін Норріс, Темпл Бейлі, Фенні Хьорст та інших постачальників "літератури для жінок", продукували легковагі, скроєні за шаблонами роман, з неодмінним happy end. Крім книг на любовну тему, масова література була так само представлена детективами. Так само стали популярні псевдоісторичні твори. Однак найвідомішим твором у цьому жанрі став американський бестселер - роман Маргарет Мітчелл "Віднесені вітром".

У 60-70-ті р. в США на базі масового негритянського і антивоєнного руху в країні намітився очевидний поворот багатьох письменників до значної, громадської проблематики та повернення до традицій реалістичної творчості. Все значніше стає роль Джона Чівер як лідера прози США. Ще один представник літератури того часу Сол Беллоу був удостоєний Нобелівської премії і завоював широке визнання в Америці і за її межами. Серед письменників-модерністів провідна роль належить "чорним гумористам" Бартелма, Барту, Пінчон, у творчості яких під іронією часто приховується відсутність власного бачення світу і яким властиво трагічне відчуття і нерозуміння життя.

В останні десятиліття багато письменників приходили в літературу з університетів. І тому основними темами ставали: спогади про дитинство, юнацтво та університетських роках, і коли ці теми вичерпувалися, письменники зіткнулися з труднощами. Але далеко не всі з цих письменників залишалися в своєму сприйнятті Америки на рівні університетських вражень. Деякі письменники у своїх творах виходять далеко за рамки цих проблем, хоча це для них не так вже й легко. Серед середнього покоління американських письменників найпопулярніші і значні - Курт Воннегут, Джойс Керол Оутс і Джон Гарднер. Саме цим письменникам і належить майбутнє, хоча вони вже сказали своє особливе і оригінальне слово в американській літературі [2].

Похожие статьи




РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД АМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ - Американська література XX ст

Предыдущая | Следующая