Роль науки у художній літературі та вплив історії на світогляд творчості, Наукова фантастика. Художня література та наука - Відповідальність вченого перед суспільством в англійській літературі

Наукова фантастика. Художня література та наука

Існує багато суперечок серед критиків і літературознавців про те, що таке наукова фантастика. Тим не менше, більшість з них сходиться на тому, що науковою фантастикою є література, заснована на якомусь допущенні в області науки: появі нового винаходу, відкриття нових законів природи, іноді навіть побудові нових моделей суспільства ( соціальна фантастика).

У вузькому розумінні, - наукова фантастика базується на технології та наукових відкриттях (тільки передбачуваних або вже вчинених), їх захоплюючих можливостей, їх позитивному або негативному впливі, про парадокси, які можуть виникнути. Наукова фантастика в такому вузькому розумінні будить наукову уяву, змушує думати про майбутнє і про можливості науки.

У більш загальному розумінні, наукова фантастика - це фантастика без казкового і містичного, де будуються гіпотези про світи, не засновані на потойбічних силах, імітується реальний світ.

Автором терміну "науково-фантастична" є, ймовірно, Яків Перельман, який в 1914 році написав і опублікував додаткову главу "Сніданок у невагомою кухні" до роману Жюля Верна "З гармати на Місяць", якій дав термін "науково-фантастична". До цього схожий термін - "фантастично наукові подорожі" - щодо Веллса і інших авторів ужив Олександр Купрін у своїй статті "Редіард Кіплінг" (1908).

У 1970 році W. Atheling писав: " Веллс спочатку використовував цей термін для позначення того, що ми сьогодні назвали б науковою фантастикою, в якій підставою для розповіді виступає свідоме прагнення спиратися на вже відомі (у момент написання) факти, і вже якщо в оповіданні також зустрічалося якесь диво, то принаймні мова не мала йти про цілий арсеналі чудес ".

Література другої половини 19 століття -- умовний період в історії літератури від середини 19 століття до 1890-х років. В естетичному аспекті період позначений художньо-зображальною системою реалізму у Західній Європі та Росії, подальшим розвитком романтизму, складним комплексом змішаних романтично-реалістичних систем у країнах Центральної і Південно-Східної Європи, у США, а також течією натуралізму. В більшості країнах Сходу і Африки домінують ідеї просвітництва, але в найрозвиненіших літературах (японська, турецька) проявляються і нові течії романтизму та реалізму. В ідейному вимірі на західну літературу цього періоду значний вплив справила філософія позитивізму, а також тогочасні наукові відкриття, а на літератури Сходу -- нові течії ісламу.

Період характеризується продовженням нерівномірності світового літературного процесу і водночас поглибленням міжлітературних зв'язків, особливо між Заходом і Сходом.

Зазвичай до цього періоду не зараховують перед модерністські течії, що виникали у Західній Європі ще з 1870-х років (символізм), хоч хронологічно вони відносяться до нього.

Період позначений продовженням різноманітних революційних рухів. Завершувались європейські буржуазні революції, назріла революційна ситуація в Росії наприкінці 1850-х років, відбулась громадянська війна в США, національне повстання в Індії, тайпінське повстання в Китаї та багато інших антимонархічних та антиколоніальних виступів. У Західній Європі період буржуазних революцій закінчився на початку 1870-х років, але у Центральній та Східній Європі питання буржуазних та національних перетворень продовжували залишатись актуальними. На Сході спроби якихось реформ завершувались нічим, окрім Японії. Наприкінці періоду починають формуватись нові імперії (США, Німеччина, Японія), які вступають у боротьбу зі старими. Розвиток транспорту зближує колись дуже віддалені частини земної кулі. Зближенню сприяє також активний розвиток світової торгівлі.

У цей період було зроблено багато відкриттів, що спричинили свій вплив і на літературу. На зміну "доби пари" прийшла "доба електрики". Відбулось багато відкриттів у галузі природничих наук (Дарвін, Менделєєв, Пастер, Едісон, Кох), на хвилі яких виникли настрої сподівання швидкого розкриття наукою усіх таємниць природи.

Для розвинених літератур Сходу характерні більш чи менш виражені просвітницькі тенденції, що набули тут ряд специфічних особливостей, відмінних від західного Просвітництва. Одним з основних стимулів східної просвіти було усвідомлення необхідності протистояти Європі, що нерідко поєднувалось з антиколоніальними тенденціями. У той же час східні просвітителі намагались вивести свої країни з відсталості, внести в життя останні досягнення європейської науки і техніки. Антифеодальна і, тим більше, антиклерикальна гострота європейського Просвітництва на Сході переважно стиралась, а в пропаганді просвітництва брали активну участь і традиціоналістські кола. Це породжувало такі парадоксальні з європейської точки зору явища, як "королівське просвітництво" в Сіамі, просвітницька діяльність еміра Афганістану тощо. Східна просвіта поєднувалось з релігійним реформаторством, що набирало силу у багатьох країнах. Модернізований іслам розглядався як опора просвітництва у боротьбі проти духовної експансії Заходу.

У творчості натуралістів принцип детермінованості особистості носить переважно фізіологічний характер: нездоланний вплив соціального середовища ускладнюється таким же нездоланним впливом спадковості. Детальне зображення огидного і патологічного іноді перетворюється на самоціль, як і ставка на факти.

Самі натуралісти вважали себе продовжувачами реалістичної традиції, але, як вважають окремі літературознавці, "правовірний" натуралізм, по суті, пориває з реалізмом. Творчість основоположника та теоретика натуралізму Е. Золя, як і ряду інших крупних письменників, що вважали себе натуралістами, часто не вміщується у жорсткі рамки натуралістичних теорій.

Похожие статьи




Роль науки у художній літературі та вплив історії на світогляд творчості, Наукова фантастика. Художня література та наука - Відповідальність вченого перед суспільством в англійській літературі

Предыдущая | Следующая