Драма. - Європейська література доби Відродження
В останній чверті XVI - на початку XVII ст. провідним і найбільш розвинутим жанром англійської літератури була драма. Вона засвоїла досвід античної та континентальної ренесансної драматургії, але цілком зберегла свій національний народний характер і нерозривний зв'язок з народною театральною традицією. Розвитку драматургії великою мірою сприяло швидке зростання, починаючи з 70-х років, кількості постійних професіональних театрів, які використовували форму середньовічного міського масового театру, удосконалюючи її. Постійні театри стали доступними широким колам глядачів різних суспільних верств і перетворилися на розвагу загальнонародного характеру. Це активізувало творчість драматургів, спонукало до поширення тематики, пошуку нових жанрів, художнього удосконалення драми. Особливо значну роль у цьому процесі відіграли попередники Шекспіра - "університетські уми". Саме вони створили для англійських театрів багатий і різноманітний репертуар і своєю творчістю підготували геніальну драматургію Шекспіра.
Томас Кід (1558-1594) Створив трагедію, в якій орієнтувався на твори Сенеки і водночас на середньовічну англійську драму. У відомому його творі "Іспанська трагедія" зображено придворне середовище, страшні злодіяння і криваві помсти. Персонажі трагедії відзначаються сильними почуттями і переживаннями. Цінність внеску Кіда в англійську драму полягає в тому, що він дав зразок драми з чітко розробленою композицією, поставив характери у тісний зв'язок з розвитком дії.
Роберт Грін (1553-1590) Був різносторонньо обдарованою людиною, творив у різних жанрах, залишив багато драматичних творів. Найцікавішими є його п'єси демократичного й реалістичного характеру - "Історія монаха Бекона і монаха Бенгея" і особливо "Джордж Грін, векфільдський польовий сторож", в якій створено героїчний образ селянина, сміливого, сповненого почуття власної гідності. І зміст, і стиль п'єс Гріна зв'язані з народною літературою, сюжет останньої п'єси заснований на народних баладах про Робін Гуда.
Крістофер Марло (1564-1593) - найвидатніший з драматургів-попередників Шекспіра. Про його життя відомо небагато. Народився він у сім'ї кентерберійського шевця, освіту отримав у Кембріджському університеті, там же здобув ступінь бакалавра, а потім - магістра. В Кембріджі Марло перейнявся вільнодумними настроями, які були поширені в студентському [338] середовищі; тут розпочав свою творчість, зокрема, перекладав з Овідія і Лукана. У 1587 р. Марло оселився в Лондоні, де спочатку був актором, але незабаром цілком зайнявся літературною творчістю. Інтенсивно працював Марло як драматург. Був він людиною пристрасної і незалежної вдачі, активно втручався в тогочасні політичні і релігійні спори, входив у радикальний гуманістичний гурток Уолтера Ролей і мав репутацію людини неблагонадійної, безбожника і вільнодумця. Нагла смерть обірвала творчість Марло у самому розквіті: його було вбито ударом ножа під час сварки в одній таверні в передмісті Лондона. Як установлено дослідниками, це було політичне вбивство, здійснене таємною поліцією.
У лондонський період Марло створив чотири п'єси: "Тамерлан Великий" (1587-1588), "Трагічна історія доктора Фауста" (1589), "Мальтійський єврей" (1590), "Едуард II" (1592). У цей же час він написав поему на античний сюжет "Геро і Леандр", яка мала великий успіх у читачів.
У своїх творах Марло показав титанізм людини доби Відродження. Він створив новий тип драми, в центрі якої поставив героя могутніх пристрастей і великих дерзань. Цей титанічний образ панує в п'єсі, де вся дія концентрується навколо нього. Першою драмою такого типу була трагедія "Тамерлан Великий". Джерелом її сюжету послужила історія життя східного завойовника XIV ст. Тімура, прозваного Тамерланом. Запозичений матеріал Марло підкорив власному задуму - створити, як зазначається у пролозі до трагедії, величну драму, в якій Тамерлан "буде кидати світу виклики в чудесних словах". Образ Тамерлана постає в трагедії як втілення ренесансного індивідуалізму, безмежних можливостей людини. Простий пастух, він став великим полководцем і володарем усього східного світу завдяки непохитній волі, розуму і нездоланній вірі у свої сили. Він відкидає всі соціальні і релігійні догми старого світу, всі авторитети і закликає свої війська навіть на штурм неба, щоб "знищити богів". Тамерлан - людина сильних пристрастей, велична і в доброму, і в лихому. Невситима його жадоба завоювань, безмежна його любов до дружини Зенократи і безмірна його скорбота, викликана її смертю.
Марло звеличує титанізм Тамерлана і водночас показує і його руйнівну силу. Найвищою метою Тамерлана є влада, завоювання світу. Герой підкорив [339] Персію, Сірію, Туреччину, Єгипет, Вавілон. Незмінний успіх, усвідомлення своєї сили і непереможності викликає в ньому і згубне почуття своєї винятковості. Він називає себе "земним божеством", нехтує інтересами інших людей, єдиним законом для нього є тільки власна воля. Це неминуче робить його неймовірно жорстоким і свавільним. Тамерлан безжально карає і знищує не тільки своїх ворогів по зброї, а й населення, дітей, жінок, дощенту руйнує міста, упивається катуванням полонених, власноручно убиває сина, який не захотів стати воїном. Так у складному образі Тамерлана Марло відбив суперечливість гуманістичного індивідуалізму й титанізму.
Велич і трагедія сильної індивідуальності Ренесансу показана в "Трагічній історії доктора Фауста" - першому драматичному творі на сюжет німецької легенди. Марло, скориставшись англійським перекладом народної книги у виданні Шпіса, досить точно відтворив її епізоди, але образ Фауста і твір загалом наповнив зовсім новим змістом.
У центрі всієї драматичної дії стоїть образ Фауста. З перших рядків трагедії він вражає силою думки і почуттів. Фауст глибоко розчарований у пізнаннях, які він здобув, у старій схоластичній науці. Медицину він відкидає, бо вона неспроможна навчити його давати людям безсмертя; юриспруденцію - тому що це рабська наука, "наймитів корисливих юдоль", богослов'я йому огидне, бо(1) "бридке, бездушне, підле і нікчемне". Фауст прагне істинних знань, які розкрили б йому тайни природи і дали б йому могутність; він мріє про знання, завдяки яким він міг би "бути на землі, як в небесах Юпітер - Хазяїном і владарем стихій". У пошуках таких знань Фауст звертається до магії, хоче підкорити собі демонів, щоб вони за його наказом здійснювали "плани відчайдушні".
Я їх пошлю до Індії по злото,
Шукати в океані змушу перли;
З віддалених кутків Нового Світу
Приставити звелю розкішні фрукти;
Вони поможуть осягнути мудрість
Чужих країв і тайни королів;
Німеччину звелю я оточити
Стіною з міді й повернути Рейн;
Народні школи виповню шовками,
Студентів одягну в багаті шати;
Я військо наберу на кошти духів,
І князя Парми вижену з країни,
І стану королем усіх земель!
(Переклад Є. Крижевича) [340]
Фауст укладає з Мефістофелем угоду, за якою демон мусить служити йому 24 роки, виконувати всі його бажання, хоча б для цього довелося "зняти Місяць з неба,// Чи океаном землю затопити". Платою за таку службу повинна бути душа Фауста, і він, не вагаючись, віддає душу за земну могутність.
Було б у мене душ, як зір у небі,
Усі б їх Мефістофелю віддав.
Мені поможе стати він всевладним:
Я перекину міст крізь атмосферу,
Я перетну з ватагою моря,
Іспанію і берег африканський
З'єднаю у єдиний континент,
Який додасть моїй короні блиску.
Мені скорятимуться імператор
І всі князі німецької землі.
(Переклад Є. Крижевича)
З допомогою Мефістофеля Фауст оволодіває таємницями наук, відвідує різні міста і країни, творить "чудеса", і голосна слава про його вченість іде по всіх краях. Але "чудеса" Фауста - часто всього-на-всього балаганні фокуси. Ставши невидимим, він проникає в трапезну папи в Римі і дає папі ляпаса; перебуваючи при дворі імператора, приставляє роги до голови рицаря, який його образив; герцогині Ангальтській він взимку приносить грона стиглого винограду; потішається над баришником. Могутність Фауста не дає йому справжнього задоволення, його гнітить відокремленість від людей, мучить сумнів, чи вірно він зробив, зрікшись бога, ним оволодіває розкаяння. Внутрішня боротьба Фауста передана в його монологах і репліках, а також за допомогою традиційного прийому середньовічного театру - введення алегоричних постатей доброго і злого ангелів: добрий ангел умовляє його розкаятись, злий спокушає новими відкриттями і могутністю.
В останніх сценах трагедії показано, як посилюється у Фауста відчуття самотності й приреченості. Незадовго до смерті в розмові з студентами Фауст з болем говорить: "О мій милий співмешканцю! Якби я весь час жив з тобою, тоді жив би й досі. А тепер я засуджений на вічну муку". Студенти співчувають Фаусту і стан його з'ясовують тим, що "через самотність він захворів на якусь дивну хворобу".
Передсмертний монолог Фауста, яким завершується п'єса, глибоко трагічний. У ньому виражене велике страждання героя, який усвідомлює неминучість своєї загибелі. Фауст пристрасно благає всі сили природи спинити час і знає неможливість цього.
О сфери неба, зупиніться, щоб
Спинився час, і північ не настала!
Природи світле око, не заходь,-
Хай буде вічний день чи ця година
Хай стане роком, місяцем,- хоч днем,
Щоб душу врятувати каяттям!
Та рухаються зорі, час біжить...
(Переклад Є. Крижевича)
"Трагічна історія доктора Фауста" - це й апологія ренесансного індивідуалізму, і водночас художнє вираження його трагізму й неминучості його кризи.
Провідною у п'єсі Марло є трагічна дія, разом з тим у ній наявні численні вставні комічні сцени й епізоди, в яких показано побут соціальних низів. Відповідно до цього вживаються й різні форми мови: основний трагічний сюжет написаний білим віршем, смішні сцени - прозою. Вставки є суттєвим компонентом п'єси і мають певне призначення: в основному вони в пародійному плані коментують ідеальну і трагічну дію, відтіняють суперечливість душевного стану Фауста.
У наступній драмі Марло - "Мальтійський єврей"- головним героєм також є титанічна індивідуальність. Це лихвар Варрава, всепоглинаючою пристрастю якого є накопичення багатства і досягнення могутності. Заради цього він готовий іти на які завгодно злодіяння. В образі Варрави розвінчуються принципи маккіавелізму. При всій гіперболізації зловісних рис цього образу Марло зображує Варраву як живу людину, з психологічно складним характером.
Наступним твором Марло була п'єса "Едуард II" - історична хроніка, написана на основі фактів національної історії. В ній Марло відходить від зображення титанічних характерів, більшого значення надає відтворенню дійсності і розвитку драматичної дії, характери тут розкриваються залежно від неї, в розвитку і змінах. Все це робило твір Марло більш реалістичним.
Кристоферу Марло належить видатна роль в англійській драматургії Відродження: він остаточно утвердив у ній драму великих, проблем і глибоко розроблених характерів, визначив її жанрові особливості. Спираючись на традицію середньовічного народного театру, Марло ввів у трагедію велику кількість персонажів, вільно поводився з сценічним [342] часом і простором, поєднував високе і низьке, серйозне і смішне, вірш і прозу. Зображуючи характери сильних пристрастей, він створив і піднесений драматичний стиль, багатий образністю, риторичними прийомами, порівняннями й гіперболами.
Значно вдосконалив драматург і білий вірш. За традицією характерною його особливістю було те, що кожний рядок був обов'язково завершеною фразою, яка виражала закінчену думку. Марло зламав рядок-фразу, широко ввів переноси, підкорив вірш вільному плину думки, надзвичайно збагативши цим його виражальні можливості.
Увесь творчий досвід Кристофера Марло значною мірою підготував повний розквіт драматургії Ренесансу в творчості Шекспіра.
Відродження література поезія драма
Похожие статьи
-
Третій період творчості - Європейська література доби Відродження
Шекспір написав п'ять п'єс: чотири трагікомедії, або романтичні драми,- "Перікл" (1609), "Цимбелін" (1610), "Зимова казка" (1611), "Буря" (1612) та...
-
Хроніки. - Європейська література доби Відродження
Шекспір розпочав свою творчість жанром хроніки, до якого наприкінці XVI ст. часто зверталися його попередники і сучасники. Інтерес до цього жанру...
-
Шекспір - Європейська література доби Відродження
Найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження була творчість Вільяма Шекспіра (1564-1616). Спадщина геніального митця...
-
Роман. - Європейська література доби Відродження
Спроби створення жанру прозового роману в англійській літературі припадають на XV ст. Найвизначніші з них - друковані видання Кекстона останньої чверті...
-
"Макбет". - Європейська література доби Відродження
Трагедія "Макбет" - твір соціально-політичної проблематики, в якому засуджено криваву узурпацію і сваволю монарха. Сюжет Шекспір запозичив з "Хронік" Р....
-
"Гамлет". - Європейська література доби Відродження
Скориставшись сюжетом середньовічної легенди про Амлета, записаної вперше Саксоном Граматиком близько 1200 p., а потім відомої в різних літературних...
-
Комедії. - Європейська література доби Відродження
Протягом 90-х років Шекспір написав десять комедій. Сюжети для них він брав з різних джерел: італійських новел, античних і сучасних творів, з реальної...
-
Томас Мор (1478-1535). - Європейська література доби Відродження
Найвидатнішим гуманістом раннього періоду був Томас Мор - великий мислитель, письменник, державний діяч. Він народився в сім'ї судді в Лондоні. У 1492 р....
-
У другій половині XVI ст. в атмосфері швидкого зростання могутності країни й великого національного піднесення гуманістична культура в Англії досягає...
-
"Король Лір". - Європейська література доби Відродження
На сюжет старовинного сказання про короля Ліра, записаного спочатку в середньовічній хроніці, а потім - в "Хроніках" Р. Холіншеда, існувала до Шекспіра...
-
Джефрі Чосер (1340-1400). - Європейська література доби Відродження
Видатним англійським письменником цього перехідного періоду був Джефрі Чосер. Він виховувався на зразках французької і латинської середньовічної...
-
Другий період творчості Шекспіра, Трагедії. - Європейська література доби Відродження
Збігається з поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні. Уже на рубежі XVI-XVII ст. політика королівської влади набувала відверто...
-
Трагедія "Ромео і Джульєтта". - Європейська література доби Відродження
В середню 90-х років у період написання веселих комедій Шекспір створив і трагедію "Ромео і Джульєтта". Сюжет її запозичено з поеми англійського поета...
-
Перший період (1590-1600)., Поезія. - Європейська література доби Відродження
У творах цього періоду переважає оптимістичне, радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєвих,...
-
Томас Уайет - Європейська література доби Відродження
(1503-1542) походив з багатої дворянської родини, одержав освіту в Кембриджському університеті і певний час був визначною постаттю при дворі Генріха...
-
Поезія. - Європейська література доби Відродження
Значного розвитку в період раннього Відродження досягла англійська поезія. П джерелами були і національна поетична традиція (Чосер), і антична...
-
"Отелло". - Європейська література доби Відродження
Джерелом сюжету трагедії послужила новела "Венеціанський мавр" зі збірника італійського письменника Джіральді Чінтіо, в якій у повчальному дусі...
-
Література раннього Відродження. Томас Мор - Європейська література доби Відродження
XV ст. в історії Англії - буремний і жорстокий час, мало сприятливий для розвитку культури. Негативні наслідки Столітньої війни, героїчний період якої...
-
Підготовка Відродження. Чосер - Європейська література доби Відродження
Хронологічні межі англійського Відродження - кінець XV - початок XVII ст. Але підготовка грунту для виникнення гуманістичної культури розпочалася раніше,...
-
Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дійсності,...
-
Вступ - Драма "Шевці" С. Віткевича в контексті польського модернізму
Непересічним явищем у польському науковому житті та літературному процесі є творчість відомого філософа, художника, автора теорії Чистої Форми,...
-
Польське барокко, Література нового часу - Література Польщі
Період бароко у польській літературі триває з 1620 по 1764 рік. У цей час на польську літературну традицію великий вплив справляє єзуїтські навчальні...
-
Проблема патріотизму і зрадництва в драмі Івана Карпенка - Карого "Сава Чалий"
Проблема патріотизму і зрадництва в драмі Івана Карпенка - Карого "Сава Чалий" Постановка проблеми у загальному вигляді... В умовах становлення України...
-
Романтизм, Позитивізм, Натуралізм, Молода Польща, Міжвоєнне двадцятиліття - Література Польщі
Польський Романтизм розпочинається в 1822 році з виходом збірки Адама Міцкевича "Балади і романси". Розвивається на еміграції і на території Польщі, тому...
-
Часть. "Герой - подросток", Список использованной литературы - Современный герой "Новой драмы"
Список пьес и драматургов: Василий Сигарев "Пластилин" Юрий Клавдиев "Собиратель пуль" Александр Архипов "Дембельский поезд" Гульнара Ахметзянова "Выхода...
-
Раннее творчество - "Новая драма" Генриха Ибсена
Начиная с 1844 года, Генрик Ибсен работал аптекарем. Тогда он написал первые стихи и драму из древнеримской истории "Катилина" (1850 г.), мотивы которых...
-
Першою частиною трилогії про українське село 1919-1930 pp. і є за своїм характером трагічним описом загибелі українського села після голодної зими стала...
-
Наукова фантастика. Художня література та наука Існує багато суперечок серед критиків і літературознавців про те, що таке наукова фантастика. Тим не...
-
Драма Макса Фріша "Санта Круз" - Творчість Макса Фріша
Проблема людини, яка втратила себе, або ж поривається стати іншою, виглядати інакше, жити по-іншому, стала центральною у його п'єсах. В епіграфі до...
-
Огляд польської літератури: Історія, Середньовіччя - Література Польщі
Польська література (пол. Literatura polska ) -- літературні традиції Польщі. Хоча більша частина польської літератури написана польською мовою, до...
-
Яскравими представниками літератури модернізму можна вважати Станіслава Виспянського та Станіслава Віткевича, чиї твори увійшли до скарбниці світової...
-
Література кінця ХIX - початку ХХ ст. - Література Польщі
Польська література на рубежі століть збагачується в жанровому відношенні. У першу чергу це стосується прози, що тяжіла до масштабних, епічних форм...
-
Модернізм у польській літературі - Драма "Шевці" С. Віткевича в контексті польського модернізму
Ключовою проблемою пояснення модернізму в Польщі є реконструкція визначників сучасності як парадигми, яка охоплює не тільки різноманітні і відмінні...
-
Драма, мелодрама, водевиль, фарс - Теория литературы
ВОДЕВИЛЬ. Водевилем называют драматическое столкновение в комедийном плане (см. комедия). Если в комедии драматическая борьба не должна быть жестокой, то...
-
Часть. "Новая драма" - Современный герой "Новой драмы"
Как только произносится словосочетание "новая драма", адресуемое не Ибсену и Чехову, а ныне живущим и здравствующим драматургам и их творениям, сразу...
-
Герой "новой драмы" как "герой времени"
Проблема драматического героя -- один из вопросов, имеющих давнюю историю. Он всякий раз возникает при попытке описать литературный процесс и найти в нем...
-
Ибсен четверть века провел за границей, жил в Риме, Дрездене, Мюнхене. Первыми всемирно известными его пьесами стали стихотворные драмы "Бранд" (1865 г.)...
-
Драма (греч. drama, букв. - дія) - літературний рід, у творах якого, призначених для вистави на сцені, явища життя й характери розкриваються в розмовах...
-
Введение - "Новая драма" Генриха Ибсена
Рубеж XX столетия в истории западноевропейской литературы отмечен мощным подъемом драматического искусства. Драматургию этого периода современники...
-
Література - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
1. Подорожна Н. "Шекспірівське слово у вічність летить" (Художні особливості побудови трагедії Шекспіра "Гамлет") //Зарубіжна література в школі. - 2007....
Драма. - Європейська література доби Відродження