РОЗДIЛ І. МАЙСТЕРЗАНГ ТА ФАСТНАХТШПIЛЬ - ЖАНРИ БЮРГЕРСЬКОЇ ЛIТЕРАТУРИ, Генезис бюргерської літератури - Майстерзанг та фастнахтшпіль у творчості Ганса Сакса

Генезис бюргерської літератури

Як і інші народи світу, германці на початку історичного розвитку мали свою усну творчість, загалом це були пісні, які оспівували бойове кочове життя, подвиги окремих героїв. Поетичні твори германців в цю ранню епоху побутували лише в усному виконанні і таким чином передавалися із покоління в покоління. По своїй суті вони були "нелітературними", тобто не залежали від засобів їх письмової фіксації. Усно-поетині твори були записані вченими монахами пізніше, в епоху Середньовіччя, але в них зображувалися більш ранні періоди германської історії.

Далі епічні пісні створювалися дружинними співаками-скопами, які також були їх виконавцями. В більш пізню епоху функція скопів перейшла до шпільманів, які були не тільки піснярами, а й скоморохами, акробатами, музикантами, авторами усіляких анекдотів. Церква не приймала ні вільної від язичницьких елементів поезії скопів, ні творчість шпільманів, бо воно не було пов'язане з пропагандою релігійних ідей.

У середньовічному суспільстві епічна творчість була популярною серед народу тому, що народ знаходив у ній моральну опору в боротьбі за віру.

Наприкінці середніх віків істотну роль в літературному розвитку Німеччини суджено було зіграти бюргерству, яке у XII - XIII ст. являло собою велику громадську та моральну силу. Бюргерство - це особливе явище, не тільки соціальне, а й культурно-ідеологічне.

У німецьких містах бюргери усіма зусиллями відстоювали свої права, помірно дивилися у майбутнє. Їх віра у земне життя допомагала творити, діяти рішуче, користуючись природнім метикуванням. Звична справа, що їх забавляли жарти, міцні слова, веселі байки, які раптово виникали серед

Людського натовпу і були взагалі неможливими при куртуазному дворі короля Артура.

Разом із підйомом міст створювався сприятливий грунт для виникнення літератури, сповненої бойовим духом і творчими силами, яка відображала настрій різноманітних соціальних груп, котрі прагнули до активної участі у релігійно-політичній боротьбі того часу. О. Михайлов зазначає, що "городская литература была близка к народной и по своей художественной форме, и по своему содержанию" [8, с. 572]. Ця схожість була особливо помітною в той момент її розвитку, "когда в ней преобладала устная форма передачи ее произведений. По существу, она стала преемницей устной народной литературы, переняв от нее функции выражения народного духа, народного миропонимания, выполнявшиеся ею на более высоком техническом уровне, который можно определить в среднем как полупрофессиональный. Фольклор был важным фактором в развитии городской литературы" [8, с. 572].

Міста швидко розвивалися, життя у них відрізнялося благоустроєм, характерним строгому бюргерському статуту з живописними статуями, красивими колодцями, аптеками, банями, гостинними дворами, в яких нерідко влаштовувалися змагання майстерзингерів у співочій творчості.

Бюргерська література починалась з обробки фольклорних жанрів, стилізації і їх переосмислення при обов'язковому відтворенні національних нравів та звичаїв. Саме усна народна творчість живила фантазію поетів-бюргерів, їх палкий інтерес до внутрішнього світу людини.

Таким чином, у бюргерства створювалась своя поезія, яка спиралася на стійку національну традицію, перш за все пов'язану з побутуванням популярних жанрів - пісні, байки, шпруха, шванка, які отримали нове життя та вражали своєю енергетикою. Ця поезія успадкувала такі фольклорні якості, як оптимізм, гумор, тверезість та стійкість погляду на світ.

Відповідно до загального рівня розвитку німецького бюргерства, бюргерська література, безумовно, була насичена рисами провінціалізму, характерними для вузького ідейного горизонту німецького "вільного міста" (яким був, наприклад, Нюрнберг). Як правило, література носила повчальний, іноді сатиричний характер. За словами В. Жирмунського, "по-прежнему в ней господствует морализм и дидактика, ее художественным методом остается реализм бытовых мелочей, поучительных примеров из повседневнной частной жизни, лишь изредка возвышающихся до обобщений. В то же время ее старомодный, патриархально-демократический характер сближает ее с литературой народной, позволяя лучшим из бюргерских писателей черпать отсюда мотивы и образы и обогатить свой язык" [3, с. 28-29].

З другої половини XV ст. німецька література ступає на шлях підйому, чому є свідчення творчість С. Бранта, І. Паулі, Г. Сакса.

Фастнахтшпілі Сакса написані восьмискладовим силабічним віршем (кнітельферсом). У тому ж розмірі витриманий "Корабель дурнів" Бранта, також інші німецькі поети того часу часто із задоволенням користувалися ним.

Сатирико-дидактична поема "Корабель дурнів" складається з окремих глав, до кожної з яких є своєрідний автоепіграф, який включає ідею глави у вигляді прислів'я, приказки чи іншого сталого виразу. А закінчується глава (як і фастнахтшпіль у Сакса) "назидательным обобщением".

Шванки Паулі - прозаїчні сатиричні твори, матеріалом яких автору послугували реальні життєві історії, фольклорні та античні джерела. Їх персонажі - дяки-обжори, монахи, лицарі-розбійники, селяни та міські жителі - втілення різних людських якостей та пороків, за якими стоїть дурість.

Отже, бюргерська література - особливий пласт німецької літератури XV-XVI ст. Її вплив на розвиток розмовного стилю німецької літературної мови безперечно був викликаний підйомом демократичного руху. Твори вище названних авторів напряму зверталися до демократичного читача. Тому мають рацію ті дослідники, які вважають, що бюргерська література нерідко була народною у широкому розумінні цього слова. Вона і створювалася при безпосередній участі людей із народу, водночас представляля літературну обробку фольклорних творів.

Велика роль бюргерської літератури у формуванні багатьох літературних жанрів і творчих літературних методів. Мова йде в першу чергу про сатиру, гумор та дидактику, про жанр короткої гумористично-сатиричої розповіді, про літературу для театру. Необхідно виділити створення у бюргерській літературі основи для формування реалістичного методу: орієнтацію на життєву правду, конкретність факту, використання образів, які відповідають реаліям життя.

Дидактичні та сатиричні традиції, успадковані бюргерською літературою від народної літератури, породили її, а згодом живили її на протязі всього періоду її існування. На грунті традицій фольклору зміцнів гуманізм бюргерської культури, який представляв визначений етап у розвитку передової для того часу ідеології демократичних кіл німецького суспільства на шляху літератури до гуманізму Відродження. Саме у цьому заключається найбільш вагомий вклад бюргерської літератури у розвиток загальнонаціональної культури в Середньовічній Німечинні.

Похожие статьи




РОЗДIЛ І. МАЙСТЕРЗАНГ ТА ФАСТНАХТШПIЛЬ - ЖАНРИ БЮРГЕРСЬКОЇ ЛIТЕРАТУРИ, Генезис бюргерської літератури - Майстерзанг та фастнахтшпіль у творчості Ганса Сакса

Предыдущая | Следующая