Шляхи розвитку літератури (у творчості представників гейдельбергського гуртка) - Основні риси романтизму як художнього напряму

В основі другого періоду розвитку романтизму лежить діяльність Гейдельбергського гуртка ( 1805-1806 рр.). Він складає якісно новий етап розвитку німецького романтизму. Повертається щирий інтерес до народної творчості, тому провідною в цей період стає народно-фольклорна течія. ейдельбержці орієнтувалися на суто німецькі інтереси. Учасники гуртка з величезною цікавістю збирають, вивчають та видають памятки народного мистецтва - книжки, пісні, казки. Найбіш видатною збіркою стала збірка народних пісень "Чарівний ріг хлопця" (1805р.), що вула укладена та видана Ахимом фон Арнімом і Клеменсом Брентано. Саме вони разом з Йозефом Герресом та деякими іншими письменниками й сформували у 1806 році Гейдельбергський гурток. Романтики гейдельбержської школи вважали, що сучасне мистецтво, що постало перед лицем соціальних і ідеологічних колізій наполеонівської епохи, отримає нові плідні імпульси від старонімецького мистецтва середньовіччя. Саме у такому сенсі "народні книги", як і взагалі народна поезія, набували для них особливої естетичної цінності, ставали зразком і джерелом для нової естетичної культури. Висунення гейдельбержцями проблеми народності мистецтва навіть в її реакційному аспекті означало, що в естетиці пізнього романтизму здійснився різкий перехід від літературного космополітизму ранніх романтиків, від їх літературної універсальності до національних літературних традицій. Цей перехід був тісно пов'язаний з істотними змінами в розумінні гейдельбержцями суті художньої творчості в порівнянні з ранньоромантичною поетичною концепцією. Поезія була несвідомою творчістю безособового і надкласового "народного духу", якогось народного цілого, що ідеалізується. Національна літературна традиція представляє для гейдельбержцев вищу цінність, ніж всесвітня історія. Вся їх увага направлена на те, щоб розкрити національну своєрідність старонімецької літератури. Піднесення народної поезії знайшло своє віддзеркалення в концепції "природної поезії", висунутої і розробленої братами Якобом (1785--1863) і Вільгельмом (1786--1859) Грімм. Поняття "природньої поезії" використовували в своїй естетиці як Гердер, так і Гете. Також характерним є звернення до загадкових потаємних глибин людської душі, до світу її підсвідомого. В основі періоду лежить діяльність Гейдельбергського гуртка та творчість таких видатних письменників, як Генріх Клейст, Ахим фон Арнім і Клеменс Бертнано, брати Якоб і Вільгельм Грімм.

Похожие статьи




Шляхи розвитку літератури (у творчості представників гейдельбергського гуртка) - Основні риси романтизму як художнього напряму

Предыдущая | Следующая