Висновок - Література Польщі

У літературі 60 - 80-х рр. в гострій боротьбі спочатку з романтичною концепцією, а потім з різними декадентськими течіями, затверджується реалістичний напрямок. Становлення реалізму відбувалося інтенсивними темпами й мало специфічні національні риси, обумовлені насамперед розчленованістю Польщі на три частини, у кожній з яких були свої умови для культурного розвитку. Широке поширення одержав так званий варшавський позитивізм, що носив, на відміну від західноєвропейського, не стільки філософський, скільки суспільно-ідеологічний характер. Польські позитивісти виходили з уявлення про незмінність існуючих соціальних відносин і апелювали до всіх громадян із закликом співробітничати в ім'я вдосконалювання суспільства через економічне піднесення Польщі. Відповідно до позитивістської програми, ця "органічна праця" повинна була супроводжуватися "роботою у основ" - просвітительською діяльністю польської інтелігенції, її сприянням вихованню й освіті народу. Варшавський позитивізм позначився на творчості багатьох письменників, у тому числі реалістів. Не будучи прямим додатком до позитивізму, добутки Ожешко, Пруса, Сенкевича являють собою той або інший ступінь художньої реалізації його основних положень.

На формування польської літератури цього періоду впливали традиції попередньої літературної епохи (зокрема, романтична поезія А. Міцкевича і Ю. Словацького), а також інші види мистецтва, особливо образотворче (графіка А. Гротгера, Ю. Коссака, М. Е. Андріоллі, живопис Я. Матейко, Ю. Хелмонського, А. Геримського) і театральне (найвизначніші досягнення якого були пов'язані з Краківським театром, під керівництвом С. Козмяна з 1863 по 1893 р.).

Не останню роль у формуванні реалізму відіграли й польсько-закордонні літературні зв'язки. Із західноєвропейських письменників найбільш шановані були Ч. Діккенс, Е. Золя, з росіян - Салтиков-Щедрін, Достоєвський, Л. Толстой і особливо Тургенєв. Дослідники вказують на деяку типологічну подібність творів Сенкевича й Тургенєва, Пруса й Достоєвського, Конопницької і Некрасова.

В 1890 - 1900-ті рр. реалізм продовжував зміцнювати свої позиції, здобуваючи якісно нові риси. Загальна ж картина літературного процесу виглядала набагато більше неоднорідною й динамічною, ніж на попередньому етапі. Декадентські тенденції могли співіснувати в багатьох авторів з реалістичними, от чому не піддається однозначній характеристиці творчість таких талановитих польських письменників, як, наприклад, Габріель Запольська (справжнє прізвище - Корвін-Петровська, 1860 - 1921), Казимеж Тетмайер (1865 - 1940), Станіслав Виспянський (1869 - 1907), Вацлав Берент (1873 -1940) та ін.

В 1898 р. Артур Гурський (1870 - 1959) опублікував цикл статей під загальною назвою "Молода Польща", що послужила найменуванням цілого напрямку (приблизно 1890 - 1918 р.) у польській літературі. Примітною особливістю, творчості письменників "молодопольської" орієнтації виявилося взаємопроникнення, переплетення реалістичних тенденцій з натуралістичними, символістськими, імпресіоністичними й т. п. У цей же час у Польщі формується пролетарська література. Вона була представлена й у поезії, і в прозі, і в публіцистиці.

Похожие статьи




Висновок - Література Польщі

Предыдущая | Следующая