Вступ - Рукописна книга та друкарство XVI-XVII століть в історіографічній спадщині

Актуальність даної теми полягає в ознайомленні з наявними друкованими аналітико-історичним матеріалом, який дає історіографічна література, монографічні твори, журнали, періодична преса, публіцистика наукових праць. Науково опрацьований матеріал становить основну джерельну базу вітчизняної історіографії, що формулює суть актуальності теми в залежності від ступеня спрацьованості. Тема охоплює важливий період в культурному, духовному, політичному, суспільному житті української держави у XVI --XVII ст. Вивчення історико-культурного аспекту переорієнтації пріоритетного розвитку писемного мистецтва з рукописного в друковане, що зумовлене появою просвітницько-культурної праці братств, заснуванням перших папірень в Україні, відкриття при братських школах бібліотек та друкарень у XVII ст., є актуальним завданням сучасної історичної науки. Актуальність проблеми зумовлюється відсутністю у вітчизняній науково-дослідній літературі комплексного узагальненого видання з даної теми, де б підсумовувались всі попередні дослідження наукового знання.

Стан наукового дослідження теми. Історіографічні джерела вітчизняних істориків про рукописні та друковані книжки базуються архівними документами, що зберігаються в державних бібліотеках і музеях України (Національна бібліотека ім. В. Вернадського НАН України в Києві, Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, Національний музей у Львові, Львівський державний історичний музей, Харківська державна наукова бібліотека). Розвитку друкарства та діяльності перших друкарень в Україні присвячена праця професора Київської духовної академії Федора Титова "Типография Киево-Печерской Лавры". Дослідженням стародруків у контексті літературознавчих студій займалися на Галичині Іван Франко, Кирило Студинський, Василь Щурат, Михайло Возняк. Початковий період розвитку друкарства вивчали у наукових статтях "Бібліологічних вістей" Сергій Маслов, Павло Попов. Соціальні передумови виникнення друкованої книги розглядає Григорій Саливон "Початок друкарства на Україні". Важливу частину історіографії становить комплекс робіт про Львівську, Острозьку друкарні. Дослідження історії книги активізувалось на західноукраїнських землях у 20-30-ті р. р., свідченням цього є публікація Юзефом Скочеком і Анною Єнджейовською рукописних інвентарів книг львівських міщан і книгарів. Важливою подією дослідження рукописної писемності є фундаментальна праця Я. Запаска "Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга" (Львів 1995).

Мета і завдання дослідження обумовлені актуальністю обраної теми. Метою даного дослідження є висвітлення та аналіз опрацьованої літератури, вивчення специфіки та історичного підтексту розвитку рукописання та виникнення друкарства в Україні XVI --XVII ст.

Поставлена мета дослідження обумовлює необхідність розв'язання наступних завдань: вивчити ступінь спрацьованості та вивченості рукописних та друкованих пам'яток XVI --XVII ст. в українській історіографії у проблемно-хронологічній послідовності; проаналізувати специфіку вітчизняної історіографічної літератури про історію української рукописної книги; визначити основні друковані джерела XVI --XVII ст. українських друкарень в історіографії; охарактеризувати постать відомого майстра Львівської друкарні Івана Федорова та його вплив на подальший розвиток друкарства православної та навчальної літератури у працях історіографів; розкрити соціальну та культурну роль Острозької друкарні як релігійно-просвітницького та культурно-освітнього осередку суспільного життя Волині XVI --XVII ст. в історіографії місцевих та національних істориків; визначити сутність, державницьку та релігійну спрямованість видавничої діяльності Львівської друкарні на Галичині XVI --XVII ст. в історіографії.

Об'єктом наукового дослідження є стан розвитку рукописної книги та друкарства в Україні XVI --XVII ст. в історіографічній спадщині.

Предметом дослідження є комплекс рукописних та книговидавничих процесів, пов'язаний з гуманістичною спрямованістю культурного руху в українському громадянському суспільстві XVI --XVII ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період XVI --XVII ст., а саме період розквіту рукописання та зародження книгодрукування в Україні, зумовлене діяльністю братських та монастирських бібліотек та друкарень.

Наукова новизна роботи полягає у комплексному науково узагальненому дослідженні проблеми дослідження. Взаємообумовлені методи систематизації та узагальнення історіографічної літератури в результаті утворюють систему достовірних, підтверджених та науково обгрунтованих фактологічних даних доступних матеріалів.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури, загальним обсягом сторінок 58, основного тексту 54 сторінки.

У вступі висловлена актуальність обраної теми, поставлені мета та завдання, об'єкт та предмет дослідження, хронологічні межі та наукова новизна, структура курсової роботи.

У Розділі 1. Рукописні та друковані пам'ятки XVI --XVII ст. в історіографії аналізуються історіографічні джерела присвячені друкованим та рукописним матеріалам.

У Розділі 2. Осередки та головні постаті друкарства XVI --XVII ст. розглядаються в історіографічному контексті основні осередки друкарства.

У висновках аналізується уся історіографічна література про рукописні та друковані книги, основні віхи у процесі історичного утворення друкарства.

Список використаної літератури являє собою джерельну та історіографічну базу.

Похожие статьи




Вступ - Рукописна книга та друкарство XVI-XVII століть в історіографічній спадщині

Предыдущая | Следующая