Образ автора і героя, Поетикальні особливості - Критичний матеріал І. Франка під назвою "Куліш Олелькович Панько. Дзвін, староруські думи і співи"

Автор, як на мене, у цьому творі виступає у ролі справжнього друга, який завжди скаже правду. Правдиво зазначить недоліки, скаже з чим згоден, із чим ні, скаже, що сподобалось, а що зовсім не поділяє. Франко не ображає автора збірки, в жодному рядку не принижує його талант, не закликає кидати літературу, він закликає переосмислити свою позицію, розібратись у собі, у власних поглядах. І врешті дає рекомендацію як вчинив би він сам. Франко нічого не вимагає, він висловлює своє ставлення до змісту вже згаданої збірки "Дзвони", а вже чи прислухатись до його слів чи ні вирішувати лише адресату.

Як на мене, образ головного героя тут не прослідковується, адже матеріал написаний у формі звернення, монологу. Автор звертається до Куліша спочатку гнівно, гостро, емоційно, потім напруга змінюється схвальним відгуком на користь ліриці, а на сам кінець автор дає пораду і ніби залишає свого адресата наодинці із думками, які повинні з'явитись у нього після прочитання критики.

Поетикальні особливості

В матеріалі "Куліш Олелькович Панько. Дзвін, староруські думи і співи." особливість полягає у манері написання. На початку автор звертається від свого імені, а потім від імені усієї громади, усіх обізнаних українців, яких би мали зачепити слова Куліша. Франко без лайки, конструктивно виражає свою опозицію поглядам Куліша на минувшину України та на сучасний стан речей. Як на мене, такий тверезий погляд зі сторони, а тим паче це не просто сторона, а поважний письменник і громадський діяч Іван Франко, змушує замислитись і переглянути як своє світобачення, так і тематичну спрямованість своєї творчості.

Похожие статьи




Образ автора і героя, Поетикальні особливості - Критичний матеріал І. Франка під назвою "Куліш Олелькович Панько. Дзвін, староруські думи і співи"

Предыдущая | Следующая