ВИСНОВКИ - Історико-культурна еволюція артикуляційного комплексу

У Висновках Визначені основні наукові наслідки дослідження, накреслені перспективи їх практичного використання і подальшої теоретичної розробки.

Загальним підсумком дисертації є створення комплексної культурологічної концепції артикуляційного комплексу, яка грунтується на засадах антропоцентризму і містить теоретичну концепцію АК як художнього феномену та історичну концепцію генезису і еволюції АК у камерно-вокальних циклах композиторів ХІХ-ХХ ст.

Виявлено семантико-культурологічну специфіку АК як репрезентанта картини світу композиторів ХІХ-ХХ ст. Визначено роль АК у відбитті глобальних змін художніх стилів, історичних концепцій людини, загалом світоглядного вектора в культурі через кодування композиторами у музичному тексті певних концепцій рухової активності, пов'язаних з процесами інтерпретації та комунікації.

Поновлено понятійний апарат музикознавства шляхом термінологічного аналізу поняття "артикуляція", введення до наукового обігу понять "артикуляційний комплекс", "артикуляційний контрапункт", "артикуляційний резонанс" тощо.

Підкреслено роль антропоморфічних засад у кристалізації семантичного шару музичних творів. Висунуто гіпотезу про існування первинного коду АК, запропоновано типізацію його історико-культурних трансформацій та виявлено систему відповідностей між зазначеними типами та характером певних художніх хронотопів.

Здійснено історичну періодизацію процесу еволюції АК у камерно-вокальних циклах, надано загальну характеристику його основних етапів. Визначено основні типи коду АК (нормативний, суб'єктивуючий, екзальтуючий, деформуючий) та історично-стильову специфіку їх втілення: нормативний код АК в класицистських творах (стереотип сприйняття Гармонії і Краси); суб'єктивуючий код АК у творах композиторів-романтиків (стереотип емоції співчуття); екзальтація або деформація первинного коду АК у творах композиторів ХХ ст. (стереотип емоції відчуження).

Виявлено стадіальність еволюції процесу текстологічної АК, яка виражає культурно-історичну динаміку співвідношення "периферія - центр", та його роль в зміні культурних парадигм.

Визначено новий статус АК як композиційного засобу та одного з основних чинників стильо - та формоутворення у музичному мистецтві ХХ ст. Виявлено структуру АК та його основні функції (світоглядну, семантичну, композиційну, комунікативно-психологічну, стильову) у камерно-вокальних циклах ХІХ-ХХ ст.

Важливим результатом дисертації є створення методології дослідження камерно-вокальних творів шляхом виявлення семантичної специфіки їх АК. На основі даної методології здійснено аналіз циклів Бетховена, Шумана, Веберна, Сильвестрова, які репрезентують класицистську, романтичну, модерністську, постмодерністську картини світу.

Практична цінність дисертації полягає в її науковому і методологічному значенні, в можливості використання матеріалів і висновків дослідження у багатьох сферах музичної науки, в практичній діяльності музикантів-виконавців та лекторів-музикознавців.

Перспективним для подальших розробок є розвиток логіко-філософських, лінгвістичних, естетичних, соціокультурних і психологічних аспектів проблематики артикуляційного комплексу.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Історико-культурна еволюція артикуляційного комплексу

Предыдущая | Следующая