Висновки - Слов'янство та його історична доля

    1. Християнство здійснювало зовнішній тиск і зовнішнє втручання у внутрішні справи язичницьких держав, підкоряючи їх духовно і політично і було насамперед засобом політичної експансії. 2. У слов?янських країнах християнізація проходила досить повільно в порівняні з германським світом, завдяки чому збереглося більше етнічних народних звичаїв і знань. 3. Питання про те, чи була необхідність у прийнятті нової релігії, досі в науці залишається спірним і майже недослідженим, особливо щодо причин і тенденцій світового етнотворчого процесу, які не достатньо пов?язувати лише зі зміною суспільної формації. 4. Існує прямий зв?язок між прийняттям християнства і втратою самостійності держав, їхнім політичним ослабленням (пор.: у свідомості народу таторо-монгольське нашестя в Русі розглядалося як покарання за зраду Рідних Богів). 5. Християнство, всупереч існуючому в науці стереотипу, не сприяло розвитку писемності, а навпаки - загальмувало розвиток етнічних мов та роз?єднало єдину колись слов?янську людність не тільки за релігійними конфесіями, а ще й за типом писемності. 6. Етногенез та еволюція етнокультури відображає ті здобутки матеріальної й духовної діяльності етносів, які накопичені за всю історію людства. Етнокультура несе в собі культурний досвід багатьох поколінь своїх етнічних Предків і становить собою основу історичної й генетичної пам?яті етносу. 7. Повернення етнічної пам?яті - складний і тривалий процес; одиницям (навіть найбільшим патріотам і будителям суспільства) таке завдання не під силу, тому необхідна спеціальна державна програма щодо збереження етнічності із широким залученням засобів масової інформації, культурно-мистецьких творів, тобто всього того, що пробуджує маси народу до активного мислення, та емоційного співпереживання.

Похожие статьи




Висновки - Слов'янство та його історична доля

Предыдущая | Следующая