ВИСНОВКИ - Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі інструментальної музики українських і російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.)

У висновках дисертації підсумовуються завдання проведеного дослідження.

На основі аналізу науково-методичної літератури з проблеми варіантності в музиці класико-романтичної традиції зроблено розмежування варіантності і варіаційності як принципів формотворення. Варіантні та варіаційні формотворчі процеси підпорядковані загальному принципу, який називається варіюванням. Водночас варіантність і варіаційність різняться поміж собою, що обумовлено їх відносно самостійними досить специфічними особливостями.

Принцип варіантності може втілюватися на будь-яких рівнях сучасної музичної композиції: синтаксичному, звуковисотному, метро-ритмічному, темброво-фактурному, тембровому тощо. В умовах варіантного формотворення художня досконалість і цілісність музичної форми досягаються завдяки відбору мінімальної кількості матеріалу і його майстерного комбінування. За допомогою варіантної техніки композитор досягає максимальної взаємозумовленості елементів цілого і безперервного оновлення на кожному з чергових етапів варіантного розгортання музичної думки.

У дисертації подані найважливіші критерії варіантності, що складають її умовну універсальну композиційну модель. Відзначені рівні прояву варіантності в сучасній композиторській творчості та в музичній композиції. Все це становить необхідне підгрунтя для визначення варіантної форми як типової композиційної структури для музики другої половини ХХ ст. і розробки методики аналізу варіантних форм.

Особливості варіантного формотворення досліджені в дисертації в контексті стильової еволюції музичної культури другої половини ХХ ст. Адже мислення митця неминуче пов'язане із соціокультурним середовищем, в якому він творить.

Найважливішим висновком аналітичної частини роботи є теза про системний характер проявів варіантного формотворення в сучасній музичній композиції. Виникає особливий композиційний тип, притаманний сучасній музиці - варіантна музична форма.

Проблема композиційної організації варіантних процесів насамперед стосується рівня цілісності та архітектонічної стрункості музичної форми. У варіантних формах композиційні етапи не завжди яскраво виражені, структурно відособлені. Складність виявлення логіки цілого, що, згідно з думкою Арістотеля, включає три складові - "початок", "середину" та "закінчення" - у варіантній формі продиктована властивостями варіантності як інтонаційно "текучого" процесу, при якому один етап органічно переходить у інший. Умовність їх чіткого відмежування є очевидною. Проте використання асаф'євської формули і:m:t, що розвиває у музично-процесуальному, функціональному значеннях зазначену Арістотелем логічну послідовність, надало можливість докладніше визначити відповідні композиційні етапи варіантної форми.

Сформовані в результаті аналізу принципи побудови варіантної форми дозволили зробити класифікацію її типових різновидів.

У процесі створення музики варіантність у кожному випадку виступає конкретним засобом художнього моделювання світу. Отже, варіантність у даному ракурсі слід розуміти як творчий метод. Це у свою чергу зумовлює вибір жанрових, стильових моделей, певної композиційної структури тощо. У варіантній формі цей метод є головним структуроутворюючим чинником, основаним на конкретних прийомах моделювання художнього цілого.

Варіантність подається як творчий метод, певний засіб художньо-творчого моделювання світу Автором, план і механізм конструювання композиційного цілого. Варіантна композиція ХХ ст., є прототипом художньої свідомості за такими параметрами в організації музичного твору, як структурно-логічний, тематичний, драматургічний.

У пізнанні мистецтва на сучасному етапі склався новий категоріальний синтез етико-філософського характеру, що надає особливого значення пошукам цілісної світобудови, повного зв'язків, відповідностей у природних формах. Спроба зв'язати традицію і сучасність через єдність категоріального апарата ставить завдання перед дослідниками знайти й описати такі принципи, що однаково важливі для музики різних стилів і технік композиторського письма. Варіантність, як музична універсалія, допомагає зрозуміти еволюційні процеси музичної мови, закони організації музики як загальні.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Варіантність та її композиційні закономірності (на прикладі інструментальної музики українських і російських композиторів 70-90 рр. ХХ ст.)

Предыдущая | Следующая