ВИСНОВКИ - Музична моторність як категорія музикознавства

У висновках Підведені підсумки дослідження і сформульовані основні положення, які стали результатом роботи:

    1. У цілому дисертаційне дослідження дозволяє стверджувати, що явище музичної моторності можна розглядати в двох системних площинах - як категорію музикознавства, тобто як теоретичне наукове поняття, що стає засадничим для досить широкого кола інших музикознавчих понять, і як логіко-семантичний прототип художнього образу у музиці, тобто як специфічне музичне поняття, що невід'ємне від властивостей музичної мови, знакового походження музики та її жанрово-стилістичного змісту. 2. Поєднання двох названих системних вимірів є основою концепційного підходу, зумовлює його принципову наукову новизну, зокрема стосовно явища і поняття музичної моторності. Саме концептуалізація музичної моторності у музикознавчому дослідженні дозволяє відкривати значущість цього явища на рівні музики як мовного об'єкту. Проведене дослідження відкриває концепційне поле музичної моторності у його основних складових - від первинно-жанрової сфери до моторності як диригентського феномену. 3. Завдання концептуалізації зумовлює поєднання у річищі провідного підходу роботи таких методів як семіотичний, культурологічний, дискурсивний, феноменологічний, музикознавчий структурно-композиційний та стилістичний, деяких інших методів вивчення предмету дослідження. Внаслідок застосування названих методів музична моторність повинна відповідно визначатись як:
      - система структурно-семантичних, тобто знаково-значущих елементів, який має предметну матеріалізовану та ейдетичну семантичну сторони, що дозволяє характеризувати музичну моторність в цілому як знакову сферу; - діяльнісно-творчий феномен, пов'язаний з формуванням семантичних настанов культури, певна жанрово-стилістична галузь музичної творчості; - інтердисциплінарне поняття, що виступає формою усвідомлення руху всього навколишнього світу і людини, пов'язане з провідними категоріями філософії, естетики, психології, психофізіології, мистецтвознавства, музикознавства, що є здатним стати основою окремої наукової теорії; - самостійне художнє поняття, що існує за власними правилами; загальна якість музичного руху, яка відбивається у його часовій організації як проявах різної пульсації життєвої енергії, тобто енергетична структурність музичного руху; - конструктивно-процесуальне явище, що забезпечує цілісність та завершеність музичної композиції, співіснує з явищем музичного твору, набуваючи разом з ним структурної автономії, сукупність структурно-семантичних одиниць музичного тексту; - внутрішньо-композиційний жанрово-стилістичний тип, структурно-семантична формула; звідси виявлені специфічні та неспецифічні форми музичної моторності; пластичні типи музичної моторності; декларована, недекларована, балетна танцювальність; конкретно-жанрова, узагальнено-жанрова, комбінована поліжанрова танцювальність та їх ієрархічна взаємозалежність.
    4. Окрім запропонованих визначень, семіотичний підхід дає можливість виявляти життєві реальні прообрази музичної моторності, розподіляти семантику її музично-знакових засобів на умовно-фіксовану і нефіксовану, пояснювати моторну семантику не тільки узагальненням безлічі власне музичних асоціацій, але й підсумком взаємодії музики з широким життєвим досвідом людини, тобто вказує на її обумовленість певними жанрами музичного мистецтва, з їх особливостями функціонування у музиці, та ширше, у людському житті. 5. Моторність є суттєвим проявом культурної семантики, формою існування важливих культурних смислів. Саме зв'язок з домінуючими семантичними тенденціями культури забезпечує значущість музичного знаку та його еволюцію. Культурологічний підхід дозволяє зокрема протиставляти та вивчати провідні риси первинної та вторинної жанрових форм існування моторності. Ним пояснюється структура аналітичних розділів роботи та вибір матеріалу, а саме танцю та вальсу, танцювальності та вальсовості, як таких жанрових форм та жанрово-стилістичних прототипів музичного змісту, що переконливо демонструють взаємодію первинних та вторинних властивостей музичного мислення (звісно на жанровому рівні). Зокрема, вальсовість набуває структурно-композиційної та стилістичної автономії, стає окремою жанровою одиницею, тобто "інтонаційною моделлю" музики. 6. Дискурсивний підхід, пов'язаний з вивченням та систематизацією існуючих теоретичних передумов створення концепції музичної моторності, дозволяє визначати провідні риси моторності у її загальнолюдському та специфічно-музичному виразі. Виявляється спорідненість поняття моторності з розгалуженим рядом естетико-філософських, культурологічних та музикознавчих категорій, таких як час, рух, простір, жест, інтонація, ритм, метр, артикуляція, жанрова стилістика, логіко-семантичний прототип, "інтонаційна модель". У контексті дослідження саме дискурсивний підхід забезпечує центральне положення категорії "музична моторність" та розкриття її системоутворюючих можливостей щодо інших музикознавчих та художньо-музичних понять. 7. Музична моторність як художнє поняття спирається на іманентні знакові структури, до яких належать певні структурні елементи. Саме тому, наприклад, стилістичний зміст музичної моторності найбільш адекватно передається ритмічними схемами, наближеними до специфічних музичних знаків. Тобто феномен музичної моторності як такий існує і розвивається у власній художній системі відношень і адекватно оцінюється лише в контексті музично-інтонаційного процесу при опорі на музичний текст як структурно-семантичну цілісність. 8. Стилістичний підхід у його поєднанні з культурологічним дає можливість виокремлювати та аналізувати танець як синкретичний жанр, що перетворює позамузичні чинники моторності у специфічно-художні інтромузичні. Дослідження значної кількості українських танців (більш за 200) дозволило визначити співвідношення танцювальних па із артикуляційно-ритмічними формулами. Запропонований аналіз вперше виявляє генетичне джерело танцювальної музики - танцювальні людські рухи, залежність артикуляційно-ритмічних особливостей танцювальної мелодики від можливостей пластично-рухової лексики. 9. Вивчення та типологія вальсовості спирається на поєднання стилістичного і жанрового структурно-композиційного підходів. В залежності від жанрово-композиційного трактування виділяються типова та нетипова образні сфери вальсовості. Третій суттєвій підхід до відбиття семантики вальсів - виявлення можливостей амбівалентності їх образно-виразної суті. Вальс, як європейська музична моторна універсалія стає загальносвітовим художнім поняттям, об'єднуючи різні етноси єдиною "пульсацією життєвої енергії".

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Музична моторність як категорія музикознавства

Предыдущая | Следующая