ВИСНОВКИ - Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ століття

    - Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ ст. вирізняється надзвичайним різнобарв'ям художнього трактування. В більшій мірі це стосується першої половини століття - періоду найінтенсивнішого пошуку художньо-естетичної характеристики нового інструмента. - Перші факти, щодо використання кларнета в європейській музичній культурі стосуються насамперед ансамблевого та оркестрового видів музичного мистецтва (перша чверть ХVІІІ століття), та надалі концертного (сольного) виконавства (друга чверть ХVІІІ століття). - У витоків становлення кларнета як концертного інструмента існувала традиція сольного використання шалюмо. В першій чверті ХVІІІ ст. удосконалений шалюмо (з діапазоном у півтори октави) мав значні мелодійно-виразні, динамічні, артикуляційні можливості. Відзначимо його віртуозні якості, що позначались мілким типом техніки. Старовинному інструменту з густим, оксамитово-затемненим звучанням був більш притаманний ламентозний характер письма, з типовою для музики бароко величчю. - В другій чверті ХVІІІ ст. з'являється перший концерт для кларнета (Й. М. Мольтер). Використовується лише верхній регістр (та частина звукоряду інструмента, яка постала основою для народження кларнета). Становлення виразності верхнього регістру відбувається насамперед в утвердженні кантиленних, артикуляційних, віртуозних (мілка техніка) можливостей. Набуває чітких ознак ліричність характеру письма для кларнета. Але ж динамічні якості верхнього регістру інструмента зостаються ще не розкритими. - В третій чверті ХVІІІ ст. виразові можливості кларнета чітко позначені яскравим використанням всього діапазону інструмента. Поряд з мелодійними, артикуляційними, тембральними, віртуозними можливостями суттєво виявляються й динамічні якості кларнета. - Остання чверть ХVІІІ ст. позначена повним розкриттям та винятковою довершеністю використання всього арсеналу виразових можливостей кларнета. - Становлення кларнета у камерному ансамблі Європи ХVІІІ ст. носить характер поступового переймання положення, яке займав його попередник - шалюмо. В першій чверті ХVІІІ ст. шалюмо в ансамблевому виконавстві позначався значними кантиленно-виразними, динамічними (контрастна динаміка) та артикуляційними можливостями. Натомість віртуозно-технічні якості шалюмо в сфері ансамблевого музикування мають значно менше застосування ніж у сольному виконавстві. На початку другого десятиліття з'являються перші ансамблеві твори за участю кларнета. - В другій чверті ХVІІІ ст. виразові можливості кларнета в ансамблевому мистецтві позначені використанням як верхнього, так і нижнього регістрів. Поряд з мелодійним, віртуозним (мілка техніка) характером письма, особливе місце в цей період займають яскраві фанфарні інтонації. Кларнет у ранній період свого існування (барочний кларнет) в ансамблевому виконавстві мав художні характеристики більш притаманні мідним духовим інструментам. - В третій чверті ХVІІІ ст. відбувається кристалізація стилю письма для кларнета. Виразові можливості кларнета цього періоду вже не позначені виразністю притаманною мідним духовим. В художньо-функціональній диференціації інструментів ансамблю кларнет постає як кантиленно-виразний інструмент з повноцінними тематичною, гармонічною, тембрально-колористичною функціями та яскраво вираженим ліричним характером письма. - Остання чверть ХVІІІ ст. передусім позначена суттєвим збільшенням тематичної активності кларнета в ансамблі. Це сприяло значному розширенню діапазону мелодичних побудов (три октави), збільшенню їх у масштабі. Таким чином, кларнет остаточно стверджується у надзвичайно природній для нього мелодичній функції. В останньому десятилітті ХVІІІ ст. кларнет починає багатогранний процес ансамблевого еволюціонування, позначеного перш за все різноманіттям його взаємодій з іншими інструментами ансамблю. - Ствердження кларнета в оркестрі ХVІІІ ст. позначене перейманням художнього потенціалу його попередника - шалюмо. В першій чверті ХVІІІ ст. виразові можливості шалюмо в оркестрі були представлені яскравими кантиленними, тембральними (м'який, густий тембр), динамічними (прийом відлуння), артикуляційними якостями. Проте віртуозно-технічні можливості шалюмо в оркестровому виконавстві мали дуже незначне застосування. - З другого десятиліття ХVІІІ ст. в оркестрі з'являється кларнет. Використовується лише верхній регістр інструмента, переважають побудови фанфарного складу. В цей період виразність кларнета має чітку подібність до художніх якостей мідних духових. Наприкінці першої чверті ХVІІІ ст. Й. Фабер в партії кларнета використав арпеджіо в діапазоні шалюмо. Таким чином, виразові можливості кларнета починають поєднувати в собі художні надбання свого попередника. - В другій чверті ХVІІІ ст. виразність кларнета позначається суттєвим розширенням діапазону інструмента (три октави). Від середини століття кларнет поступово набуває більш м'якого звучання. - В третій чверті ХVІІІ ст. виразовий арсенал кларнета в оркестрі характеризується гнучкими динамічними можливостями, мелодійністю, багатою штриховою палітрою, винятковою тонкістю та ліричністю звучання. В цей період кларнет використовується як у мелодичній, гармонічній, так й у тематичній функціях. - В останній чверті ХVІІІ ст. багатофункціональне використання кларнета значно сприяло розкриттю в оркестровому виконавстві повного арсеналу його виразових можливостей. - Широкого розповсюдження та разом з цим набуття постійного творчого місця як на концертній естраді, так і в камерній та оркестровій музиці кларнет отримав лише наприкінці ХVІІІ століття. Основою для цього звершення постало формування у нового інструмента власної художньої індивідуальності, яку вже не можна було порівняти з будь-яким іншим інструментом. - Велика роль в утвердженні кларнета в музичному мистецтві належить діяльності перших кларнетистів-виконавців, - композиторів, - керівників музичних колективів, - викладачів, - інструментальних майстрів. Кожна подія, яку вони здійснювали з кларнетом у руках, мала епохальне значення. - Перед сучасними виконавцями постають труднощі з використанням у концертах Й. М. Мольтера кларнета in D. Так, у видавництві "Breitkopf &; Hдrtel" партію соліста транспонували для її виконання на кларнеті in A. Це призвело до колосальних технічних та технологічних незручностей. Ми ж маємо практичний намір залишити партію соліста без змін та виконувати її на кларнеті in B, а оркестровий супровід транспонувати в іншу тональність. - У розвитку європейського кларнетового виконавства ХVІІІ ст. Україна займає цілком окреслене місце, позначене як виконавською функцією, так і поступовим утвердженням кларнетової викладацько-просвітницької діяльності. Використання кларнета на українських землях означеного періоду відбувалось насамперед у ансамблевій та оркестровій музиці. Це суттєво сприяло утвердженню "молодого" інструмента у цій жанровій спрямованості, роблячи кларнет самостійним, художньо індивідуальним представником європейської музичної культури.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ століття

Предыдущая | Следующая