Висновки - Китайська виконавська інтонація в європейській вокальній музиці ХІХ-ХХ століть

Розгляд мовленнєво-інтонаційних можливостей освоєння вокалу різних національних шкіл наводить китайських співаків на думку про універсальність досвіду тональної мови Китаю в масштабах європейської театралізованої вокальної культури. Інтуїтивно усвідомлювана аналогічність мовленнєвих взаємодій у музичній діяльності, яка дає китайським музикантам досить впевнене орієнтування в значеннєвих нагромадженнях європейської класичної музики, за матеріалами зробленого дослідження, визначилася як деяка закономірність мовленнєвих інтонаційних спільностей, як об'єктивна основа аналогій у виразності музичного мистецтва Сходу і Заходу.

У процесі зроблених аналізів постає очевидною опірність патетичних і виявляючих волю конструкцій в інтонаційно-мелодійних побудовах для китайських артистів, у яких досвід національної мови стає надійним "провідником" змістів, породжених у принципово відмінних - регіонально та історично - традиціях.

Акцентуємо інтонаційно-мелодійну універсальність окремих фігур європейської музичної риторики типу "теми Хреста", яка, маючи чітку семантичну значимість у християнській Європі, виявляє у вокально-мовленнєвих перетинаннях Схід - Захід потенціал мелодійного архетипу. Свідчення цього - четверта конструкція китайської тональної мови, яка припускає володіння "ламаним" контуром вище за середній рівень мовленнєвого діапазону у втіленні високої піднесеності, надщоденності проголошення мовних побудов. Аналогічного архетипового навантаження набувають деякі з ритмомотивів європейської музики, зокрема, ритмо-формула канта, яка органічна для китайської пісенності і пов'язана, як і першостимул кантової європейської музики, із плавним кроковим жестом-рухом.

Досвід виконання класичної європейської музики, творів українських авторів китайськими артистами показує глибинність їхнього торкання до того, що в сучасному гуманітарному знанні називають Великим розумом людської спільноти - на рівні інтернаціональних єдностей.

Європейська музична "мова афектів" причетна до базису мовленнєвої конструктивності культурного людського спілкування в цілому, відкриваючи реальний шлях до мовленнєвого "есперанто" як щирого цивілізаційно-творчого початку людських взаємодій.

Усвідомлення мовленнєво-інтонаційних перетинань у музично-культурному орієнтуванні китайських і європейських музикантів дозволяє китайським вокалістам у виконавській роботі впевнено освоювати твори, що сьогодні знов опрацьовуються для концертного виконання в європейському художньому побуті. Йдеться про виконання пісень О. Цемлинського, оригінальність яких була оцінена в країнах німецької культури за останні десятиріччя, а в Україні і концертна апробація розпочата тільки в останні роки. Свій внесок у це освоєння здійснили китайські музиканти, які оцінили естетизм і ніжність звуковедення в піснях О. Цемлинського.

Досвід китайських вокалістів дозволяє класифікувати в більш тонких градаціях, ніж це прийнято в традиційному музикознавстві, раціоналістичні-класицистські лінії німецької і французької шкіл, що розробляли неокласичні позиції в мистецтві ХХ століття, але були оплотом романтизму в ХІХ столітті. Одночасно постає очевидною для Франції органіка класицизму, а для німецького регіону - романтизму. Саме порівняння їх з китайським раціоналізмом дозволяє уточнити художні розходження "музичної діалектики" німецької школи, співзвучної "еклектизму" етнічних орієнтацій, споріднених із "імперськими" традиціями китайської нації.

Одночасно раціоналістична механіка Франції від XVІІІ століття мала виходи на китайський "спосіб мислення" у мистецтві, котрі повною мірою реалізували символісти наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Саме французька театральна декламація, яка породила ідею мовленнєво-інтонаційної опосередкованості мелодики в опері та вокальних жанрах у цілому, містить потенціал зв'язків з театралізованістю мовленнєвих висловлень китайців, надзвичайно чуттєвих до естетизму французької художньої сфери.

Аналіз китайських вокальних творів з позицій прояву в них мовленнєвої енергії вказує на впізнаваність цих конструкцій для європейських музикантів. Відповідно досягається впевненість у вокалізації китайськими співаками творів українських і слов'янських авторів.

Мовленнєво-інтонаційне "налаштовування" китайських вокалістів дозволяє уловлювати принципову співвіднесеність мелодійних контурів українських мелодій з німецькими співочими побудовами та констатувати велику віддаленість від останніх зразків мелодизму російських авторів, відверто більш смислово важких для китайських музикантів. Більш того, уловлюється "камінь спотикання": інтонація "патетичного звернення", надзвичайно розповсюджена в російському мелодійному користуванні, співвідноситься з другою інтонацією китайської мови, але уникає російської тривалості в уповільненому "відході" від завойованої кульмінації хвильового підйому. У роботі висловлюється гіпотеза про культурно-генетичну обумовленість уникання китайцями зазначених конструкцій "меланхолійного убування", оскільки культ "руху серця" у художній діяльності для китайця спрямований на процес збирання енергії, а не руху в ній по лінії убування.

Досвід китайських вокалістів у виконанні європейської музики утворює той логічно необхідний, за теоремою К. Геделя, вихід за межі системи, який дозволяє повніше оцінити її, тобто європейську музичну систему. А для китайців, що виконують, поряд з національним надбанням, європейську музику, зазначене порівняння доставляє аргументи на користь універсальності культурного досвіду, що історично просувався зі Сходу на Захід і визначав "етимологічну довіру" європейського мистецтва до художніх типологій, початок яких знаходимо в країнах Сходу та, зокрема, у Китаї.

Ми солідаризуємося з думкою Г. д'Аннунціо, що усвідомлює Штучність Мистецтва глибинним центром буття. Зазначена ідея, заявлена європейським автором, є тим самим, що й конфуціанський "культ культури", який породив церемоніальність-ритуальність Китаю як спосіб життя, як ідеал спілкування і принцип мислення. Поетичний виклад цієї думки покликаний завершити дане дослідження про аналогії в культурних типах і представленнях народів далеких і близьких як про родову неперервану нитку зв'язку Людського в людях.

Похожие статьи




Висновки - Китайська виконавська інтонація в європейській вокальній музиці ХІХ-ХХ століть

Предыдущая | Следующая