ВИСНОВКИ - Жанрово-стильовий пошук в оперній творчості Жюля Массне

В оперному мистецтві Ж. Массне можна знайти відгомони різних сучасних йому ідей і творчих пошуків. Переходячи від захоплень Р. Вагнером до веризму, від казки і комедії до історичних панорам чи екзотичної розповіді, демонструючи широкий спектр засобів вокального інтонування, розширюючи і видозмінюючи функції оркестру, Ж. Массне ніколи не розчаровував свою публіку. Огляд і аналіз оперної творчості Ж. Массне показав, що композитор був митцем широкомасштабним і різнобічним. Він звертався до різних сюжетів, більшість із джерел яких належала до творів світової класики, але трактував їх по-своєму. Композитор пробував себе у різних жанрах, привносячи у кожний щось нове. Його часом порівнювали з Р. Вагнером, а опери називали "малими "Парсифалем" і "Тристаном". При цьому прихильники французького академізму і чистоти національних ідеалів дорікали йому за відхід від канонів французької музики. Захисники нового мистецтва, навпаки, вважали Ж. Массне занадто тісно пов'язаним з оперними традиціями.

Його звинувачували в еклектизмі, у наслідуванні, у відсутності індивідуальності. П. Чайковський називав французького сучасника таким еклектиком, як Ш. Гуно, але при цьому відзначав, що він "нікого не наслідує особливо". Мелодику Ж. Массне порівнювали то з творами Ш. Гуно, то з тим же П. Чайковським. За схильністю до грандіозності задумів і "гуркотіння" оркестру бачили у ньому послідовника "великої" опери Дж. Мейербера. Прекрасне володіння контрапунктичною технікою викликало зіставлення з творчістю Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, В. А. Моцарта.

Сучасні теми, вбрані у веристські форми, давали привід для паралелей з операми представників нової італійської школи П. Масканьї та Р. Леонкавалло. У той же час тонке пророблення фактури, змінність гармонічних фарб немов би містили у собі імпресіоністичні риси. Це проявилося ще у "Вертері" (перша дія, "Місячне світло"). А прозорість, навіть деяка акварельність "Попелюшки" ще більше наблизила Ж. Массне до імпресіоністичної стилістики. Поетичний звукопис природи, прозорість фактури, простота мелодій, натуральноладові звороти, збільшені тризвуки і використання ланцюжків септаккордов і нонаккордов у пролозі "Гризельди" свідчили про схожість цієї музики з першою сценою "Пеллеаса і Мелізанди" К. Дебюссі. Працюючи у різних музичних жанрах, Ж. Массне віддавав перевагу жанру ліричному, де повною мірою проявилися вишуканість його стилю, замилування красою, атмосфера кохання, що забарвлює усю дію. Звертаючись до тієї чи іншої сталої оперної моделі, він при цьому руйнував межі "чистих" жанрів. Зв'язок із тією чи іншою традиційною жанровою основою найчастіше виявлявся опосередковано. З десяти сценічних творів Ж. Массне, що за зовнішніми ознаками належать до жанру "великої" опери, лише чотири у головних параметрах відповідають жанровим нормативам (балетні номери, п'ятиактна структура, історичний сюжет у романтичному висвітленні, ефектні масові сцени тощо). Тенденція жанрової трансформації простежується і при звертанні Ж. Массне до жанру комічної опери. Фактично переважна частина тих опер, які за певними ознаками мають спільність з формами і структурою французької комічної опери, пов'язана із самостійним розвитком драматургічних засад та естетики нового ліричного жанру. Типово веристські драми являють собою двохактні опери "Наваррка" і "Тереза", а також вирішена у широких масштабах п'ятиактної вистави "Сафо". Подібне по'єднання різних прикмет утруднює чітку жанрову класифікацію оперної творчості Ж. Массне. музичний оперний композитор

В оперній творчості композитора немов би перетинаються минуле, сьогодення і майбутнє мистецтва Франції. Твори Ж. Массне, що виросли на основі міцних національних традицій і відповідали на запити сучасної публіки, не втратили своєї актуальності і у наш час, свідченням чого є репертуар багатьох театрів світу.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Жанрово-стильовий пошук в оперній творчості Жюля Массне

Предыдущая | Следующая