Проблеми і шляхи удосконалення стратегічного планування на підприємстві - Стратегічне фінансове планування на підприємстві

У період переходу від планової до ринкової економіки була фактично ліквідована загальнодержавна планова система, що використовувала директивну форму планування. Результатом цього стало поглиблення протиріччя між планомірністю на підприємствах і фактично анархією в масштабі країни.

Однак використання ринкових засад не означає переваги над плановими важелями. У плануванні головним є не диреквність, а визначення цілей, шляхів та засобів їх досягнення, щільно також відмітити, що ринки не виникають самі по собі, їх потрібно формувати, підтримувати зв'язки між виробниками покупцями.

Стратегічне планування на нинішньому етапі є економічною основою ринкових відносин всіх господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності. Чим більше самостійності надається підприємствам, тим актуальнішою стає потреба в стратегічному плануванні. Для них важливо не виправляти помилки або компенсувати отриманий збиток, а запобігти можливому невдалому результату в майбутньому.

Ринкова економіка вимагає від процесу стратегічного планування детального дослідження умов діяльності, використання нових методів та прийомів обгрунтування планових завдань.

План повинен бути життєздатним та гнучким відносно внутрішніх та зовнішніх умов ринкової системи, легко піддаватися змінам під впливом нових ринкових вимог, нової нормативної інформації, наукових розробок, а також при появі нових проблем та цілей.

В умовах невизначеності зовнішнього середовища однією головних завдань керівництва будь-якого господарюючого суб'єкту є найбільш точне визначення того, що саме виготовляти, продавати на ринку. Отже стратегічне планування є основою організації діяльності та управління підприємством, служить базою для розробки та прийняття життєво важливих для нього рішень. Чим вище рівень невизначеності, що породжується нестабільністю, тим значніше роль стратегічного планування.

В умовах ринкової економіки планування для підприємців стає засобом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, необхідною складовою для приведення діяльності у відповідність до вимог ринку.

Проблеми, пов'язані з організацією системи стратегічного фінансового планування на сучасних українських підприємствах, можна виокремити за ступенем важності:

    - нереальність стратегічних фінансових планів; - оперативність складання планів; - прозорість планів для керівництва; - відрив довгострокових фінансових планів від короткострокових; - реалізація планів; - комплексність

Майже третина проблем пов'язана з нереальністю стратегічних фінансових планів, що викликано, як правило, необгрунтованими даними щодо збуту, питомої ваги коштів у розрахунках, зниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні. Одна з головних причин такої ситуації - функціональна роз'єднаність підрозділів, що беруть участь у формуванні стратегічних фінансових планів.

Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, необхідність тривалих процедур їх ітераційного узгодження, недостовірність інформації призводить до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.

Дві попередні проблеми неминуче викликають третю - "непрозорість " планів для керівництва. Це природний наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів для керівництва, чітких внутрішніх стандартів фінансових планів. Дуже важливо, щоб укладачі стратегічних планів брали участь у прийнятті його останнього варіанта, а керівник не переглядав без ретельного аналізу міркувань підлеглого.

Порушення послідовності операцій стратегічного планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розподілу дефіцитних оборотних коштів підприємствах за напрямами і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв'язана, але для більшості з них - вона й надалі лишається актуальною.

Існує ще дві проблеми - реалізація планів та їхня комплексність. Під реалізацію планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що, крім фінансових розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками і збитками, рухом заборгованості, плановим балансом. Усі вони складаються у формі, зручній для керівників.

Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планів показників. Для більшості українських підприємств такими показниками під час складання річного плану є виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темп економічного зростання компанії. Дуже часто на підприємствах не формується плановий баланс і не аналізується його структура, не прогнозується динаміка зміни фінансової стійкості й ліквідності. Відсутність такого аналізу на етапі довгострокового планування істотно знижує його ефективність як інструменту управління підприємством.

Стратегічний фінансовий план лише тоді стане реальним інструментом управління компанією, коли його виконання можна буде оперативно контролювати.

До шляхів удосконалення стратегічного фінансового планування на підприємствах можна віднести наступні:

    - Рухливість зовнішнього середовища. - Збільшення розмірів підприємства та розширення напрямків його діяльності - Перехід суб'єктів господарювання до принципово іншого критерію щодо результату діяльності: максимум прибутку на одиницю витрат - Збільшення масштабу та комплексність господарських завдань - Зростаюче значення часу - Обмеженість ресурсів - Забезпечення рентабельності витрат і капітальних вкладень - Необхідність отримання фінансування для досягнення цілей - Вплив на процес реалізації плану зовнішнього середовища - Зростання продуктивності праці

Рухливість зовнішнього середовища. Постійна змінна вимог споживчого попиту є причиною зрушення інших чинників: технологій, засобів виробництва, комунікацій, соціальних відносин. В цих умовах при прийнятті рішень потрібно використовувати оновлені дані про внутрішнє та зовнішнє середовище, здійснювати пошук нових підходів до вирішення проблем. Рішення про майбутнє підприємства в таких умовах не може бути прийняте на основі інтуїтивних відчуттів.

Збільшення розмірів підприємства та розширення напрямків його діяльності. Зростання масштабів, складність і різноманітність напрямків діяльності підприємств вимагають особливої уваги до попереднього визначення: номенклатури та асортименту продукції; джерел фінансування; виробничих ресурсів для забезпечення виробничої програми або товарообороту.

ПеРехід суб'єктів господарювання до принципово іншого критерію щодо результату діяльності: максимум прибуТку на Одиницю витрат. Величина прибутку залежить від багатьох чинників: частки підприємства на ринку, конкурентоспроможності продукції, рівня витрат і т. д. Стратегічне планування забезпечує підприємству основу для прийняття правильних управлінських рішень щодо забезпечення прибутковості та знижує ризик; сприяє пошуку найбільш перспективних напрямів діяльності.

Збільшення масштабу та комплексність господарських завдань. Це вимагає розподілу їх на складові частини, взаємоузгодження реалізації завдань в часі та своєчасного забезпечення ресурсами. Виконання кожного завдання сприяє досягненню загальних цілей організації. Комплексність викликає необхідність у спеціалізації, що вимагає залучення до виконання широкого кола фахівців, які можуть мати різні погляди на хід виконання завдань. Це може призвести до порушення узгодженості в їх діях. Під час планування думки різних фахівців поєднуються, керівництво доводить до виконавців свою точку зору щодо засобів досягнення підприємством намічених цілей.

Зростаюче значення часу. Продукція, роботи або послуги мають бути представлені на ринку вчасно, тобто саме тоді, коли їх потребує споживач. Підприємству необхідно вийти на ринок зі своєю продукції до того, як на ньому з'являться його конкуренти з аналогічною продукцією. Ці часові чинники враховують при розробці планів.

Обмеженість ресурсів. Правильно складений план передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів та заходи для маневрування ними.

Забезпечення рентабельності витрат і капітальних вкладень. Проект, у який здійснюються капітальні вкладення, приносить прибуток тільки після його реалізації та початку продажу продукції. Це підкреслює необхідність детальної розробки проекту та його дотримання в ході реалізації.

Необхідність отримання фінансування для Досягнення цілей. Підприємство може розраховувати на зовнішнє фінансування за умови наявності ретельно розробленого плану та графіків його виконання.

Вплив на процес реалізації плану зовнішнього Середовища. Це вимагає оперативного втручання у хід виконання планових завдань, для чого необхідно заздалегідь передбачити певні заходи, які дадуть змогу запобігти небажаним наслідкам. Зміни в плані й аналіз їх наслідків можливі тільки за умови існування самого плану.

Зростання продуктивності праці. Досягнення цілей підприємства залежить від продуктивності роботи персоналу. Планування забезпечує єдність цілей працівників, що сприяє підвищенню ефективності їх роботи. В плані передбачають певні заходи для підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Похожие статьи




Проблеми і шляхи удосконалення стратегічного планування на підприємстві - Стратегічне фінансове планування на підприємстві

Предыдущая | Следующая