Розробка заходів щодо запобігання банкрутству аграрного підприємства - Стратегія попередження банкрутства аграрного підприємства

Дуже низька інвестиційна привабливість підприємства на даному етапі не дає можливості розраховувати на залучення додаткових коштів фінансових інвесторів зі сторони. Проблема має бути вирішена власними силами і в найближчий час. Можливою є лише підтримка держави, у вигляді фінансової підтримки виробництва деяких видів сільськогосподарської продукції (підприємство має племінну свиноферму).

Щоб виконувати термінові платіжні зобов'язання, кожному підприємству потрібно мати у своєму розпорядженні достатній обсяг ліквідних засобів. Якщо їх бракує, підприємство вважається неплатоспроможним. Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки. Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

    1) виручка від реалізації основної продукції; 2) надходження у вигляді інших операційних доходів; 3) доходи від інвестиційної діяльності; 4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав; 5) кошти, залучені на умовах позики; 6) державні дотації та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності двох сторін: інвесторів (кредиторів) та власника. Однак насамперед треба розраховувати на власні можливості, тобто на внутрішні джерела збільшення вхідних грошових потоків.

Першим симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення рівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації суб'єкта господарювання. У довгостроковому періоді збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансове неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих санаційних резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Проте малоймовірно, щоб дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, принесли відчутні результати в короткостроковому періоді.

Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:

    1. обсягу реалізованої продукції; 2. ціни одиниці такої продукції.

Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову політику підприємства. Стимулювати збут можна помірними цінами.

Зрозуміло, що головним інструментом маркетингу є ціноутворення. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін.

Так на перших погляд все зрозуміло - треба підвищити ціну до рівня собівартості і досягнути рівня беззбитковості. Однак за сучасних ринкових умов ціни на сільськогосподарську продукцію залишаються дуже низькими.

Виникає потреба звернутися до інших методів підвищення вхідних грошових потоків. Одним з таких методів є реструктуризація активів підприємства.

В рамках реструктуризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

    1. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви -- це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Приховані резерви мобілізуються такими заходами:
      - реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо). Пропонується до продажу будівля сирзаводу з наявним устаткуванням, яке на даному етапі виробничої діяльності простоює. Балансова вартість цього об'єкту 800 тис. грн., експертна оцінка становить 710 тис. грн., в тому числі вартість будівлі 300 тис. грн., а устаткування - 410 тис. грн. - Індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реальним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшуються статті "Статутний капітал" чи "Додатковий капітал").
    2. Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Але ще не розроблена нормативна база щоб дати можливість зробити це реально. 3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі. Пропонується здати в оренду частину площі току під зерносховища фермеру. Здається площа у 200 м2 на осінньо-зимовий період (з листопада по березень включно) - 5 місяців. Ціна 1 м2 становить згідно договору 100 грн. 4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низько ліквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). 5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів соціального призначення. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для погашення заборгованості або розширення виробництва. Пропонується продаж системи водозабезпечення приватному підприємству, яке вже має досвід подібних операцій у районі. Експертна оцінка системи становить 1500 тис. грн. Система включає 3 водонапірні вежі, водопровід, каналізаційну систему та очисні споруди для питної води. 6. Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо (факторинг). На підприємстві згідно договору очікується повернення в кінці цього року 100 тис. грн. дебіторської заборгованості від Якимівського елеватору.

Усі схарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше спричиняють зміни в окремих статях активу балансу.

Можливі вивільнені кошти складають 2410 тис. грн. (таблиця 3.3), які пропонується використати на відновлення виробництва.

Таблиця 3.3

Обсяг прогнозованих вивільнених коштів для відновлення виробничої діяльності підприємства.

Джерела коштів

Сума, тис. грн.

Продаж сирзаводу

710

Продаж системи водозабезпечення

1500

Оренда приміщень току під зерносховище

100

Погашення дебіторської заборгованості

100

Разом

2410

Одним із головних напрямків підвищення платоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємств, що перебувають у фінансовій кризі, є зменшення вихідних грошових потоків. Вихідні грошові потоки підприємства можна класифікувати таким чином:

    1) оплата товарів, робіт, послуг, які становлять собівартість продукції; 2) оплата товарів, робіт, послуг, які не належать до валових витрат; 3) здійснення реальних та фінансових інвестицій; 4) сплата, податків та інших платежів до бюджету; 5) повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку.

На обсяг останніх двох напрямків витрачання грошових коштів можливості впливу підприємства обмежені. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від установленого державою порядку визначення об'єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяг платежів з повернення позик і процентів визначається умовами кредитних договорів і значною мірою залежить від готовності кредиторів до участі в санації підприємства-боржника

Можливості впливу підприємств на обсяги вихідних грошових потоків за першими трьома напрямками є набагато більшими. Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, - головний внутрішній санаційний резерв суб'єктів господарювання, що перебувають у фінансовій кризі.

У короткостроковому періоді санаційні резерви, пов'язані зі зниженням собівартості продукції, набагато легше виявити та мобілізувати, ніж, скажімо, резерви збільшення виручки від реалізації продукції. Заходи щодо зниження вихідних грошових потоків за даним напрямком безпосередньо впливають на рівень ліквідності та платоспроможності підприємства. Зниження рівня витрат істотно залежить від рішучості керівництва та персоналу проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів.

Розрізняють основні групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це - зміна:

    1) обсягів виробництва; 3) технічного рівня виробництва.

Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:

    1) упровадження нових та удосконалення існуючих технологій; 2) застосування нових сортів та гібридів рослин й порід тварин та ефективне їх використання; 3) зниження трудомісткості одиниці продукції.

Зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити потребу в капіталі. Потреба в капіталі -- це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:

    1. витрати, пов'язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати); 2. витрати, пов'язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введенню в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним. На даному періоді підприємство планує не здійснювати таких витрат через кризове становище.

Витрати другої групи пов'язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі. Оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції. ТОВ планує зниження обсягів виробництва продукції за умов використання коштів, отриманих з джерел, зазначених вище. Проаналізувавши витрати за останній рік, вирішено скоротити вартість оборотних засобів, використовуваних у тваринництві, до 1000 тис. грн. через значне скорочення поголів'я тварин. У рослинництві прогнозуємі витрати складають 1410 тис. грн., при цьому планується поряд з основними культурами впровадити нову - рапс за рахунок площ, які не були засіяні у попередньому році. Розподіл коштів представлений у таблиці 3.4

Таблиця 3.4

Розподіл вивільнених коштів по напрямам діяльності ТОВ "Калініна"

Напрям діяльності

Сума, тис. грн.

Рослинництво, всього

1410

В т. ч. вирощування рапсу

167,5

Тваринництво

1000

Разом

2410

Впровадження нової культури обумовлено прогнозуванням прибутковості даної культури за умов повного дотримання технології. Результати впровадження викладені у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Показники ефективності вирощування рапсу на підприємстві.

Показник

Значення показника

Площа посіву, га

100

Запланована врожайність, ц/га

20

Запланована собівартість 1 т., грн.

837,2

Запланований валовий збір, т.

200

Валові витрати, тис. грн.

167,44

Ціна реалізації, грн. за т.

1275

Виручка від реалізації, тис. грн.

255

Прибуток на 1 ц., грн.

437,8

Прибуток від реалізації, тис. грн.

87,56

Рентабельність виробництва, %

52,26

Поступове впровадження у виробництва нових прогресивних культур та сортів рослин допоможе підприємству вийти з кризи, хоча для цього необхідний деякий час.

Загалом, за даних умов керівнику ТОВ варто розробити та дотримуватися антикризової стратегії. Дотримання стратегії разом з залученням інвестиційного капіталу дозволить підприємству поступово стати на ноги.

Велику увагу необхідно приділяти врахуванню можливих ризиків, загальна сума яких збільшується в умовах антикризового регулювання.

Таким чином, для відновлення підприємства необхідно чітко дотримуватися антикризової стратегії, враховуючи всі можливі фактори впливу. Основними напрямами роботи в даних умовах є зменшення вихідних фінансових потоків та максимізація вхідних, а також покращення інвестиційної привабливості підприємства задля залучення додаткових коштів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Не остання увага повинна приділятися антикризовій оцінці всіх можливих ділових ризиків.

Похожие статьи




Розробка заходів щодо запобігання банкрутству аграрного підприємства - Стратегія попередження банкрутства аграрного підприємства

Предыдущая | Следующая