Шляхи підвищення платоспроможності підприємства, Обгрунтування планування розміру активів підприємства та джерел їх формування - Методики визначення і аналізу платоспроможності підприємства

Обгрунтування планування розміру активів підприємства та джерел їх формування

Одним з найвагоміших чинників, що визначають рівень платоспроможності підприємства є політика фінансування активів підприємства.

Політика фінансування активів підприємства представляє собою частину загальної політики управління його активами і виявляється в оптимізації об'єму і складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного та позикового капіталу, достатньої фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Існує три принципових підходи до фінансування активів підприємства.

Консервативний підхід передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватися постійна частина активів і приблизно половина змінної їх частини. Друга половина змінної частини активів підприємства повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Така модель фінансування активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що при інших однакових умовах приводить до зниження рівня його рентабельності.

Помірний (або компромісний) підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинна фінансуватися постійна частина активів, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу весь обсяг змінної їх частини. Така модель (тип політики) фінансування активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до средньоринкової норми прибутку на капітал.

Агресивний підхід до фінансування активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансується лише невелика частка постійної їх частини (не більше половини), в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу - переважна частка постійної і вся змінна частини активів підприємства. Така модель (тип політики) створить проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Разом з тим, вона дозволяє здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а отже забезпечувати при інших рівних умовах найбільш високий рівень його рентабельності.

Політика фінансування активів обирається підприємством відповідно до запланованих розмірів активів і власних фінансових ресурсів.

Планування розміру активів підприємства здійснюється відповідно до потреби в них. Розрахунок потреби в активах підприємства здійснюється за їх видами (основні засоби, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей, грошові активи та інші види активів).

Потреба в основних засобах розраховується по окремих їх групах.

На першому етапі визначається потреба в окремих видах машин і обладнання, що використовуються у виробничому технологічному процесі.

На другому етапі визначається потреба в окремих видах машин і обладнання, що використовуються в процесі управління операційною діяльністю (офісні меблі, електронно-обчислювальні машини, засоби зв'язку і т. п.).

На третьому етапі визначається потреба в приміщеннях (будівлях) для здійснення безпосереднього виробничого процесу (з усіма допоміжними його видами) і розміщення персоналу управління.

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з технології здійснення операційного процесу.

При визначенні вартісного обсягу позаоборотних операційних активів, необхідних підприємству, враховується форма задоволення потреби в окремих їх видах - придбання у власність, фінансова або оперативна оренда тощо.

Потреба в запасах товарно-матеріальних цінностей розраховується диференційовано в розрізі наступних їх видів:

а) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси сировини і матеріалів;

б) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси готової продукції (для промислових підприємств);

в) потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарів (для торгових підприємств).

Потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення одноденної їх витрати на норму запасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду встановлюються кожним підприємством самостійно виходячи з галузевих і інших особливостей його господарської діяльності шляхом їх нормування.

Для усереднених розрахунків в зарубіжній практиці застосовують наступні стандартні норми запасів: по сировині і матеріалам - 3 місяці (90 днів); по готовій продукції - 1 місяць (30 днів); по товарах, що реалізуються підприємствами торгівлі - 2 місяці (60 днів).

Потреба в грошових активах визначається на основі майбутнього їх витрачання на розрахунки по оплаті праці (виключаючи нарахування на неї); по авансових та податкових платежах; по маркетинговій діяльності (витрати на рекламу); за комунальні послуги і інші. Така потреба визначається, переважно, в розрізі перерахованих видів платежів на майбутні три місяці (що забезпечує достатній запас платоспроможності підприємства). В умовах інфляції нормативи активів підприємства в грошовій формі знижуються.

Потреба в інших активах встановлюється методом прямого рахунку по окремих їх різновидах з урахуванням особливостей підприємства. Розрахунок потреби в інших активах здійснюється окремо по позаоборотних і оборотних активах.

За результатами проведених розрахунків визначається загальна потреба у

Позаоборотних і оборотних активах підприємства. Потреба у позаоборотних активах розраховується шляхом підсумовування потреби в основних засобах, нематеріальних активах і інших видах позаоборотних активів. Відповідно потреба в оборотних активах визначається шляхом підсумовування потреби в запасах товарно-матеріальних цінностей, грошових активів і інших видах оборотних активів.

Розрахунок потреби в активах доцільно здійснювати в трьох варіантах:

1) мінімально необхідна сума активів, що дозволяє вести господарську діяльність;

2) необхідна сума активів, що дозволяє вести господарську діяльність з достатніми розмірами страхових запасів по основних видах оборотних коштів (матеріальним і грошовим активам);

3) максимально необхідна сума активів, що дозволяє придбати у власність всі потрібні основні засоби і нематеріальні активи, а також створити достатні розміри страхових запасів по всіх видах оборотних активів.

У процесі розрахунків спочатку визначаються показники мінімального і максимального варіантів потреби в активах, а потім в рамках цих її меж формується необхідна їх сума.

Формування відповідних принципів фінансування оборотних активів в кінцевому результаті визначає співвідношення між рівнем рентабельності використання власного капіталу і рівнем ризику зниження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, своєрідним барометром якого виступають сума і рівень чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу).

Оптимізація обсягу поточного фінансування активів підприємства дозволяє виявити і мінімізувати реальну потребу підприємства в фінансуванні активів за рахунок власного капіталу і фінансового кредиту, що залучається (в довгостроковій або короткостроковій його формах).

На першому етапі розрахунків прогнозується обсяг кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді. Її основу складає як кредиторська заборгованість по товарних операціях, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок обсягу кредиторської заборгованості підприємства, що прогнозується в майбутньому періоді, здійснюється по наступній формулі:

К3п = (КЗт + КЗвн - К3пр) х (1 + Тр) (2.1)

де К3п - прогнозний обсяг кредиторської заборгованості підприємства;

КЗт - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства по товарних операціях в аналогічному попередньому періоді;

К3вн - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості (кредиторської заборгованості інших видів) підприємства в аналогічному попередньому періоді;

К3пр - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (всіх видів) в аналогічному попередньому періоді;

Тр - запланований темп приросту товарообігу, виражений десятковим дробом.

На другому етапі розрахунків, виходячи з раніше встановлених планових обсягів запасів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також обсягів кредиторської заборгованості, визначається обсяг поточного фінансування активів підприємства. Розрахунок здійснюється по наступній формулі:

ОТФп = 3п + ДЗп - КЗп (2.2)

де ОТФп - прогнозований обсяг поточного фінансування активів підприємства;

3п - запланований обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства;

ДЗп - запланований обсяг дебіторської заборгованості підприємства;

КЗп - прогнозний обсяг кредиторської заборгованості підприємства.

Якщо в майбутньому періоді тривалість фінансового циклу підприємства не міняється, то розрахунок обсягу поточного фінансування активів здійснюється по спрощеній формулі:

ОТФп = ПФЦ х ОРп (2.3)

де ОТФп - прогнозний обсяг поточного фінансування активів підприємства;

ПФЦ - тривалість фінансового циклу підприємства, в днях;

ОРц - одноденний об'єм реалізації продукції, що планується.

На третьому етапі розрахунків з урахуванням виявлених у процесі аналізу резервів розробляються заходи щодо скорочення прогнозного обсягу поточного фінансування активів (а відповідно і тривалість фінансового циклу) підприємства. Оскільки запаси товарно-матеріальних цінностей, що плануються, забезпечують реальний приріст операційної діяльності, основна увага при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості і особливо - збільшенню обсягу кредиторської заборгованості підприємства.

Оптимізований з урахуванням цих заходів обсяг поточного фінансування активів служить основою вибору конкретних джерел фінансових коштів, що інвестуються в ці активи.

При визначенні структури цього фінансування виділяють наступні групи, джерел:

    - власний капітал підприємства; - довгостроковий фінансовий кредит; - короткостроковий фінансовий кредит; - товарний (комерційний) кредит; - внутрішня кредиторська заборгованість підприємства.

Участь власного і довгострокового позикового капіталу в фінансуванні активів визначається виходячи з цілей залучень довгострокового фінансового кредиту.

Результати розробленої політики формування і політики фінансування оборотних активів отримують своє відображення в зведеному плановому документі - балансі формування і фінансування активів підприємства. Цей баланс дозволяє пов'язати заплановану загальну суму активів з обсягом фінансових коштів, що планується залучати з різних джерел для забезпечення їх формування.

Похожие статьи




Шляхи підвищення платоспроможності підприємства, Обгрунтування планування розміру активів підприємства та джерел їх формування - Методики визначення і аналізу платоспроможності підприємства

Предыдущая | Следующая