Теоретичні аспекти стратегічного фінансового планування, Сутність стратегічного планування - Стратегічне фінансове планування на підприємстві

Сутність стратегічного планування

У теоретичному аспекті фінансове планування розглядається як невід'ємна частина загального планування господарсько-виробничої діяльності підприємства.

Теоретики оперують при фінансовому плануванні спеціальними категоріями: зовнішнє середовище, цілі, сфера впровадження, стратегія і т. ін. Термін зовнішнє середовище -- охоплює економічні, фінансові, валютні, кредитні, конкурентні та інші умови, з якими щодня стикається кожне підприємство. Так, американські дослідники (Р. Ленц, П. Лоуренс, Дж. Лорш та ін.) підтверджують, що основним джерелом непевності підприємства в економічній діяльності є зовнішнє середовище. Відзначаються багатовимірність і непередбачуваність зовнішнього середовища, неможливість простежити всі дії і взаємозв'язки, які складаються у фінансовому плануванні. У фінансовій сфері найбільше виявляється визначеність. Ризик вкладення коштів є двох видів (систематичний і несистематичний ризик), пов'язаних з економічною системою і відповідною діяльністю підприємства. Систематичний ризик визначається зовнішнім середовищем, а несистематичний -- внутрішніми відношеннями (суб'єктивними й об'єктивними чинниками). Дослідники підкреслюють, що реальність і слушність урахування всіх зовнішніх економічних, фінансових, валютних та інших обставин визначають як: фінансових планів, які розробляються підприємством самостійно. [6]

Розробляючи плани, кожне підприємство ставить перед бою певні цілі. Формуючи стратегічні плани, підприємство поділяє основні напрями розвитку, які зводяться до визначення цілей. Нестача інформації і швидкість її опрацювання ускладнюють формування цілей фірми, що підтверджує і закордонні вітчизняний досвід. Наприклад, збільшити внутрішню вартість акціонерного капіталу фірми або досягти високих темпів збільшення прибутків і дивідендів на одну звичайну акцію залучення додаткового зовнішнього фінансування неможливо. Одночасно з постановкою мети потрібно визначити можливу сферу використання капіталу, тобто географічну арену і диверсифікацію виробництва з метою розширення обсягу продажу товарів, надання послуг. Менеджери розглядають можливі нові ринки для придбання сировини, різноманітних матеріалів, машин, устаткування, ліцензій, лізингові операції.

Для визначення цілей і сфер застосування капіталу підприємство має поставити конкретні, базовані на розрахунках завдання. Вони можуть бути кількісними, наприклад, реалізація певної кількості товарів, а у фінансовій сфері підприємство може поставити завдання досягти коефіцієнтів прибутковості або коефіцієнтів заборгованості належного рівня. Завдання фірми можуть бути і якісними. На основі визначення мети, сфери застосування, поставлених завдань розробляє стратегія підприємства. [3]

Західний дослідник А. Чендлер вважає, що "стратегія - визначення довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання, поставлених цілей".

Американські економісти Р. Кларк, В. Вільсон, Р. Дейнс дають визначення фінансової стратегії в широкому плані та пов'язують її з фінансовою політикою і плануванням. Фінансова стратегія визначає картину розвитку підприємства в майбутньому Стратегія -- це мрія або передбачення. Вона показує, яким підприємство може стати в майбутньому і як цього досягти визначенням учених, фінансова стратегія -- це основа вибору альтернативи, що зумовлює природу і напрямки організації фінансових відносин. Підприємство проводить фінансову політику, яка відрізняється від стратегії тим, що грунтується на деталях, конкретизованих даних. [6]

Стратегія втручається у фінансову дійсність через планування. Стратегічне планування західні економісти розглядають під різним кутом зору:

    - як одну з функцій управління; - як вибір із кількох варіантів в умовах невизначеності та ризику; - як поведінку юридичної особи -- підприємства -- під впливом непевності зовнішнього середовища та особливостей розвитку внутрішніх чинників.

Фінансове планування економісти розглядають як важливий засіб у здійсненні стратегії. Планування -- це розробка деталізованого розпорядку дій на наступний період для впровадження стратегії. Тому складання таких фінансових документів, як бюджет грошових виплат-прибутків, прогноз прибутку є важливою частиною фінансового планування. [4]

Фінансова стратегія погоджується із загальною стратегією економічного розвитку підприємства. Це чинник забезпечення нормального функціонування підприємства в майбутньому. Початкове завдання -- це розвиток здорової конкурентної позиції, яка визначається в процесі розробки інноваційного, маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямків як стратегії фірми чи підприємства, так і його політики.

У процесі розробки фінансової стратегії встановлюють мету, тимчасові межі, а також рекомендації, характер дій. Відповідно уточнюється можливість досягнення їх. Цілі фінансової стратегії визначити складніше, ніж загальноекономічні орієнтири. Дослідження показують, що керівники акціонерних товариств Заходу віддають перевагу таким цілям:

    Ш максимальному розміру фірми; Ш збільшенню розмірів фірми; Ш зниженню можливості втрати власної роботи (навіть це береться до уваги). Хоч усі розуміють, що кінцева мета -- підвищення добробуту акціонерів.

Велике значення має встановлення часу досягнення мети. Розробка фінансової мети на квартал, один рік, 10 років має специфічні особливості в кожному окремому випадку. Так, у США керівники корпорацій віддають перевагу тривалішому періоду, в Японії --коротшому. Американські теоретики говорять про те, що фінансова стратегія має визначатися в довгостроковому плані, бо саме в цей період підприємство залежить від низки чинників. Наприклад, корпорація хоче уникнути банкрутства, тому прогнозний період може становити день, тижні максимум -- місяць. Насамперед необхідно врахувати теперішні умови діяльності (фірми, підприємства) та їхні зміни в майбутньому. [6]

Ринкове середовище зумовлює необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія основних етапів планування, її сутність в першу чергу залежать від наявного стабільного замовлення на відповідну перспективу (5, 10, 15 років).

Стратегія -- це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та способи їх досягнення. Залежно від цього підприємство планує розвиток свого виробництва, нарощування відповідних потужностей, оновлення технології виробництва, впровадження найновішої технології, відповідну підготовку кадрів. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Функції стратегічного планування:

1) розподіл ресурсів - включає планування розподілу ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних тощо); стратегія функціонування підприємства будується не лише на розширенні бізнесу і задоволенні ринкового попиту, а й на ефективному споживанні ресурсів, зниженні витрат; тому пошук комбінацій раціонального споживання ресурсів є найважливішою функцією стратегічного планування;

Адаптація до зовнішнього середовища - ринкове середовище стосовно господарюючих суб'єктів завжди містить сприятливі і несприятливі умови; тому завдання цієї функції полягає у пристосуванні господарського механізму підприємства до цих умов, тобто використати переваги у конкурентній боротьбі і відвернути різноманітні загрози; завдання стратегічного планування полягає в тому щоб забезпечити для підприємства нові сприятливі можливості через створення відповідного механізму адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища;

Координація і регулювання - передбачає узгодження зусиль структурних підрозділів підприємства для досягнення цілей, визначених стратегічним планом; процес декомпозиції цілей відбувається не спонтанно, а на плановій основі в стратегічному плані, тому всі компоненти стратегічного плану мають бути ув'язаними за ресурсами, структурними підрозділами, виконавцями і функціональними процесами; об'єктами координації і регулювання є внутрішні виробничі операції;

Організаційні зміни - передбачає формування організації, яка забезпечить злагоджену роботу управлінського персоналу, врахування минулого досвіду стратегічного плану, розвиток сучасного економічного мислення; ця функція виявляється у проведенні різних організаційних перетворень на підприємстві: перерозподіл функцій управління, повноважень, відповідальності, створення системи стимулювання тощо. [3]

Головним, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну мету підприємства признано називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища. Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Вони будуть реальними і ефективними, якщо буде забезпечено наступні вимоги: стратегічні цілі мають бути конкретними і вимірюваними; чітко зорієнтованими в часі (коли і якої цілі треба досягнути); мають бути досяжними, збалансованими, ресурсно забезпеченими; цілі мають бути однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну.

В цілому бажано, щоб стратегічні цілі були встановлені для кожного напрямку діяльності підприємства.

Коли визначені основна місія та цілі за напрямками розвитку виробництва, розпочинається етап стратегічного планування. Спочатку необхідно вивчити зовнішнє середовище. На основі аналізу зовнішнього середовища потрібно визначити можливі загрози для підприємства, тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників: політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних.

Для розробки й здійснення стратегії необхідно мати також аналіз ринкових чинників, які можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства.

Похожие статьи




Теоретичні аспекти стратегічного фінансового планування, Сутність стратегічного планування - Стратегічне фінансове планування на підприємстві

Предыдущая | Следующая