ПРОБЛЕМИ РЕНТНИХ ТА РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ - Рентна політика в природоексплуатуючій сфері

На сучасному етапі реформування господарства країни, який характеризується пошуком шляхів активізації соціально-економічного розвитку, важливого значення набуває максимальне використання ренти як національного надбання на користь усього суспільства. З цим пов'язане створення досконалішої податкової системи і додаткових джерел доходів бюджету, спираючись на які, можна забезпечити стабілізацію економічного зростання. Природно-ресурсний потенціал розглядається поряд з науково-технічним як один з найважливіших складових цього процесу.

Останнім часом в урядових документах, указах Президента України, постановах Верховної Ради України все частіше концентрується увага навколо рентних за суттю проблемних питань економічної політики. Але переважно спорадичний характер їх розв'язання лише посилює необхідність системного, довгострокового, всебічно продуманого вирішення цих питань державного значення. Рентна політика і властиві їй специфічні механізми регулювання вимагають виваженості та послідовності, а відтак мають спиратися на науково обгрунтовані підходи.

Проблема розробки теоретико-методологічних засад і прикладних аспектів формування рентних відносин в умовах ринкової економіки, насамперед зважаючи на особливості перехідної економіки України, належить не лише до надто складних, багатоаспектних та міжгалузевих проблем, а й до недостатньо досліджених, хоча рентні відносини, вилучення рентних доходів постійно знаходились в полі зору вчених.

Проте зараз у зв'язку з трансформацією суспільно-політичних і економічних відносин вони набули нової гостроти і вимагають розкриття додаткових аспектів. Йдеться про розроблення проблематики реалізації права власності держави на природні ресурси, рентних засад платності природокористування, визначення перспективних шляхів вилучення рентних доходів. Нині переважна частина рентного доходу від державної власності у природно-ресурсній сфері певним чином "розчиняється" у фінансових потоках, причому як дохідних, так і видаткових. Протистояння цій уже усталеній тенденції реалізації рентних відносин має забезпечувати насамперед податкова складова рентної політики з притаманним їй комплексом нормативно-правових і фінансових інструментів вилучення та розподілу рентного доходу як суспільного блага.

Проведення такого секторального аналізу рентоносних природно-ресурсних сфер дає можливість виявити специфіку їх рентоутворення та особливості реалізації рентної політики, а надалі визначити шляхи й засоби її вдосконалення.

Стратегія активізації податкової складової державної рентної політики полягає у підвищенні дієвості системи пошуку природно-ресурсної ренти, її акумуляції, вилучення і раціонального, економічно та соціально виваженого перерозподілу рентного доходу від використання природно-ресурсного потенціалу як суспільного блага й національного багатства. Водночас рентний дохід за об'єктами природно-ресурсного користування має стати більш важливим регулятором процесу відтворення природно-ресурсного потенціалу, забезпечувати розширене відтворення через нагромадження еколого-економічних активів.

Репрезентована наукова робота є відгуком авторів на нагальну потребу розроблення дієвої податкової складової реалізації рентної політики в природоресурсній сфері, перетворення рентних платежів та екологічних податків на вагому складову доходів держави, насамперед для акумуляції фінансових ресурсів на здійснення цільової природоохоронної та природовідтворювальної діяльності, а надалі й механізмів спрямування ренти як суспільного надбання на вирішення соціальних і економічних проблем.

Похожие статьи




ПРОБЛЕМИ РЕНТНИХ ТА РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ - Рентна політика в природоексплуатуючій сфері

Предыдущая | Следующая