Історичні умови розвитку середньовічного світогляду і філософії - Філософські системи середньовіччя та ренесансу

Залежно від історіософської позиції, середньовіччя як історичну епоху можна вважати або закономірним продов-женням античності (і тоді важко зрозуміти безодню між ними), або новим витоком історії. Більш прийнятною є друга позиція, яка грунтується на концепції історичного колово-роту (греко-римська цивілізація занепала, прийшли нові на-роди і розпочався новий цикл нової цивілізації).

Варвари, які завоювали Римську імперію, перебували на стадії становлення феодального (традиційного землеробсь-кого) суспільства. А феодалізм ще не визнавав особи. Європейський феодалізм перейняв від античності чи християнство, а християнство як релігія передбачає певну самостійність особи і орієнтована на особу, наділену свобо-дою волі. (Релігія є носієм ідеї особистості.) Оскільки ж за феодальних відносин особа не може реалізуватись як со-ціальна одиниця, вона під впливом християнства утверджу-ється як Духовна особа. Духовна особа -- це своєрідний компроміс феодалізму і християнства: особа, яка не може реалізуватись у зовнішньому світі, заглиблюється в себе.

Античність не знала ідеї трансцендентного (потойбічного стосовно реального світу) Бога. Вважалося, що боги, як і люди, живуть в єдиному для всіх космосі (коемоцентричний світогляд). Середньовіччя по-іншому ми-слило і Бога, і світ. Бог творить світ з нічого, він абсолютно перший, істинне буття. Природа як творіння Бога втрачає єною самоцінність. Вона виступає тільки символом чи зна-ком божественної премудрості, адресованим людині. Від-ношення Бога і природи мислиться в категоріях справж-нього і несправжнього буття олеатів: Бог єдиний, неподіль-ний, незмінний (трансцендентний); природа множинна, подільна, рухома, але існує завдяки Богові.

Філософія в середньовіччі розвивалася в лоні релігії як панівного світогляду тієї епохи. Релігія, безумовно, звужува-ла межі філософського мислення, задавала і проблематику, і загальну модель вирішення проблем. Крім того, філософія в епоху середньовіччя не мала власної соціальної бази -- осо-би, яка потребувала б філософського світогляду. Тому розвиток в лоні релігії був єдино можливим способом існування і збереження філософського мислення загалом. В іншій іпо-стасі воно тоді просто не могло б існувати.

Формування християнської філософії має свої особли-вості. Як релігія, християнство підозріло ставилось до язич-ницької мудрості -- античної філософії. Одначе, вступив-ши з нею в дискусію, воно змушене було відповідати на аргументи аргументами. Завдяки цьому шляхом "запере-чення" в лоно християнства був перенесений філософсь-кий стиль мислення.

Носіями філософії в дану епоху було вузьке коло слу-жителів церкви. Світської філософії не існувало. Звідси догматизм, авторитаризм і традиціоналізм цієї філософії.

Похожие статьи




Історичні умови розвитку середньовічного світогляду і філософії - Філософські системи середньовіччя та ренесансу

Предыдущая | Следующая