Філософія Л. Фейєрбаха - Гегель та Фейєрбах - представники німецької класичної філософії

Після смерті Гегеля прихильники його філософії поді-лилися на два табори -- старогегельянців, які трималися за систему вчителя, і молодогегельянців, які перейняли де-які аспекти його методу. Виражаючи настрої німецької буржуазії напередодні революції 1848 р., молодогегельян-ці -- Бруно Бауер (1809--1882), Давид Штраус (1808-- 1874), Макс Штірнер (1806--1856) -- вважали головним завданням філософії критику релігії. До молодогегельян-ців належав і Людвіг Фейєрбах, роль вчення якого в історико-філософському процесі визначається передусім тим, що воно стало проміжною ланкою між Гегелем і Марк-сом. Фейєрбах був учнем Гегеля, але під впливом суспіль-них настроїв і нових досягнень природознавства, яке він вивчав в університеті, перейшов на матеріалістичні пози-ції. Критиці релігії (насамперед християнства) присвяче-на основна його праця "Сутність християнства". Вихідна теза цієї критики полягала в тому, що сутність Бога -- це відчужена сутність людини. Людина, вважав він, ство-рила за своєю подобою (сутністю) духовну істоту, яку на-ділила своїми рисами (мудрістю, силою, волею, добротою) і поклоняється своєму творінню. Отже, Бог -- це сутність людини, перенесена на небо і протиставлена їй. Люди-на -- страждуща істота, природа не відповідає на її стра-ждання (сподівання, мрії) і людина творить Бога як своє відчуження.

Головне завдання своєї філософії Фейєрбах вбачав у по-доланні релігійного відчуження. Людина повинна бачити в іншій людині Бога, ставитися до неї як до Бога, а не покло-нятись вигаданій нею сутності. Це, на його думку, повертає людині всю повноту її буття. Але Фейєрбах не ставив собі запитання: хто є гарантом того, що розуміння людиною бо-жественного, яке вона проектуватиме на інших людей, є справжнім, а не свавільним? Якщо мірою Бога є людина, тоді зникає сенс заклику бачити Бога в іншій людині.

Свою філософію Фейєрбах називав Антропологізмом, Оскільки людина проголошується основним предметом фі-лософії. Суть фейєрбахівського антропологізму полягає в тому, що людина постає як родова істота, тобто як істота, наділена рисами, притаманними людському роду взагалі. Такими родовими рисами він вважав мислення (розум), полю і чуттєвість (серце). Значно менше уваги, порівняно ;і попередниками, він приділяв культуро творчій природі людини, її історичному способу буття.

Похожие статьи




Філософія Л. Фейєрбаха - Гегель та Фейєрбах - представники німецької класичної філософії

Предыдущая | Следующая