ФЕНОМЕН СПІВЧУТТЯ ЯК АСПЕКТ КУЛЬТУРИ - Культура як ціннісне ставлення людини до світу
Історія культури XX ст. свідчить про те, що прискорений розвиток техногенної цивілізації, котрий, безумовно, розширює можливості людини, водночас не вирішує моральні проблеми, які постають перед людством. Численні жертви другої світової війни, насильство тоталітарних режимів - усе це потребує від етиків звернення до аналізу традиційних духовних цінностей, котрі виявляються в процесі спілкування людей. Йдеться насамперед, про вияв співчуття, милосердя, любові тощо.
Серед найголовніших причин, що підкреслюють необхідність такого аналізу, слід також зазначити характерну для сучасної кльтури ознаку - безмежну віру у суверенну цінність раціональної самосвідомості людини. Особистість, що ототожнюється з її розумовою діяльністю, будучи впевненою у раціональних формах існування, втрачає усвідомлення своєї життєвої єдності з сукупністю всього живого. Більше того, підкреслюючи свою унікальну самоцінність, домагаючись вирішення своїх власних інтересів, сучасна людина руйнує рівновагу своєї екзистенційної стабільності. Іншими словами, надаючи перевагу цінностям, які служать виключно її інтересам, людина ставить під загрозу саме своє існування.
Сучасні теорії раціонального обгрунтування універсальних моральних цінностей майже не беруть до уваги той факт, що людина є не тільки мислячою, свідомою, а також і живою, чуттєвою та тілесною істотою. Саме крізь почуття світ ще здатний розмовляти з людиною інтимною мовою. Сфера чуттєвих переживань - це то сховище, в якому ще збереглася можливість формування індивідуального складу людини, її схильностей і потягів.
Феномен співчуття, звертає на себе увагу передусім тим, що у різних культурах, релігіях, етичних системах, котрі стикаються між собою у вирішенні багатьох принципових моральних проблем, вияв співчуття безумовно визнається як ознака високого духовного розвитку особистості, як міра її людяності. Проте слід зауважити, що форми вияву співчуття значною мірою залежать від культурних особливостей того чи іншого суспільства.
Ми говоримо про співчуття, як про ставлення до іншої людини, що грунтується на визнанні законності її потреб і інтересів; воно викликається стражданнями інших людей і виражається в бажанні запобігти, полегшити або припинити ці страждання. Іншими словами співчуття - це почуття, що не дозволяє нам залишатися осторонь при стражданнях інших людей внаслідок нашої людяності. "Люди були б чудовиськами, якби природа не наділила їх співчуттям у вигляді підтримки розуму; воно стримує у кожному з нас надмірний вияв егоїзму", - писав Руссо.
Особливу увагу феномену співчуття, його місцю і ролі у житті суспільства приділяв Ф. Ніцше. Відомо, що він не тільки не визнавав моральну значимість співчуття, а й навіть вважав його шкідливим для людини. Таке ставлення Ніцше до співчуття зумовлюється його ставленням до сучасної моралі, а також його уявленням про те, яка саме поведінка людини є справді моральною. Пануючу у сучасній йому Європі мораль, Ніцше рішуче засуджував, оскільки вона перетворилася на універсальну, для всіх значиму умову спільного існування і спільної діяльності. Основні цінності сучасної моралі спрямовані тільки на збереження спокійного, без проблемного існування більшості людей.
Своєрідну спробу визначити метафізичне підгрунтя співчуття зробив А. Шопенгауер. На його думку, опору етики в її моральних дослідженнях слід шукати у сфері метафізики, оскільки питання етики не можуть бути вирішеними на основі закономірностей світу. Наукове етичне дослідження повинно мати онтологічну та гносеологічну опору. Етика повинна пояснювати людям сутність явищ, аби вони змогли на основі глибокого, адекватного пізнання зробити справедливий, правильний вибір. Шопенгауер виступає проти абсолютизації в етиці у якості вихідного принципу моралі понять обов'язку, корисності та задоволення, котрі були засадничими у попередніх етичних вченнях, і створює оригінальну етичну доктрину, в основу якої кладе принцип співчуття.
У сучасній філософській та етичній літературі феномен співчуття все частіше розглядають у контексті парадигми спілкування. Усвідомлення фундаментального значення процесів спілкування як для розвитку культури і цивілізації, так і для кожної окремої особистості, - характерна ознака філософії XX ст. Саме у процесі спілкування "моральна проблематики набуває довершеної форми, у повній мірі реалізує свій духовний і гуманістичний потенціал". Особистісне спілкування - це діалогічне, проблемне спілкування, коли позиція іншого особистісно значима. У такому разі індивідуальний особистісний розвиток стає можливим лише за умом розвитку іншого, що дозволяє подолати такі моральні пороки, як заздрість, марнославство, жадоба, і, навпаки, сприяє співчуттю, співпереживанню, взаємодопомозі тощо.
Здатність виявляти співчуття має не тільки біологічне походження. Біологічна конституція людини лише дозволяє їй відчувати ті чи інші почуття, проте вона зовсім не зумовлює, які саме почуття будуть властиві цій окремій людині. А факти з реального життя свідчать про те, що далеко не всі люди здатні співчувати іншим. Щоб це сталося, необхідно прийти до розуміння того, що цей "інший" - унікальний у своїй "інаковості", що його внутрішній світ не менш цікавий, аніж наш власний, і що страждання можуть зруйнувати цей неповторний світ, а ми самі збідніємо, не познайомившись з ним. Своїм тактовним співчутливим ставленням ми можемо підтримати буття іншого, коли той страждає. І якщо нам не цікава саме ця конкретна людина (у такому випадку виявляти співчуття найбільш важко), то ми повинні розуміти, що наше співчуття до неї, наша допомога можуть стати вирішальними для існування іншого "іншого", для якого вона (людина, що страждає) є найважливішою людиною у світі. Таке усвідомлення цінності співчуття можливе лише у процесі спілкування людей за умов глибокого пізнання сенсу життя, інших людей та допитливого самопізнання.
Похожие статьи
-
Реалізація багатств культури припускає їхнє освоєння, тобто перетворення в духовне і практичне надбання особистості і суспільства. Тому найважливішим...
-
Культура є початок вічності... Н. А. Бердяєв Порівнювнюючи визначення культури в різноманітних словниках, працях філософів і вчених, можна виявити...
-
Філософія як специфічний феномен людської культури - Філософія Стародавньої Греції
Прагнення стати не тільки освіченою, а й сучасною людиною не може здійснитися без вивчення філософії, яка завжди була джерелом віковічних запитань...
-
Поняття про культуру. Історичні моделі культури Поняття "культура" у своєму сучасному значенні увійшло до вжитку європейської гуманітарної думки...
-
Термін "культура" вперше зустрічається в одному з творів знаменитого римського оратора Цицерона (45 р. до н. е.). Первісно він означав обробку грунту,...
-
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя Цінність - явище соціальне, тому не може бути однозначно істинною чи хибною. Поняття істини надто...
-
ВСТУП - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності
Формуючи стратегічну мету вдосконалення особистості, потрібно орієнтуватися на перспективні ресурси та можливості розвитку суспільства. Реально це...
-
Чуттєвість людини як філософська проблема
Чуттєвість людини як філософська проблема Думки науковців з приводу людської чуттєвості завжди були неднорідними. Відмінність поглядів вилилася у тривале...
-
Філософія перебудови Будь-які суттєві зміни в суспільному житті не відбуваються без їх філософського обгрунтування. Філософія Відродження провістила...
-
Аби пізнати людину, потрібно його полюбити. Фейєрбах відкидає трактування людини як тільки духовної істоти (у тому числі картезіанське "Мислю, отже,...
-
Висновок - Матеріалізм і ідеалізм як два способи філософського освоєння людини і світу
Філософія деколи розуміється як деяке абстрактне знання, гранично віддалене від реальностей повсякденного життя. Навпаки, саме в житті беруть початок...
-
Історично-філософські форми ставлення людини до природи - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Розкриваючи історію взаємин між суспільством і природою, підкреслимо, що ці відносини в рамках тієї чи іншої цивілізації мають власну специфіку, тобто...
-
Філософія у сфері культури Вивчення філософії є важливою частиною загальноосвітньої гуманітарної підготовки вітчизняних фахівців вищої кваліфікації. Так...
-
Доля людини в світлі деонтології
Доля людини в світлі деонтології В контексті деонтологічної етики автор розглядає філософські позиції і концепції щодо сутності людського буття. Важливим...
-
Соціальний вимір гідності людини у філософії стоїцизму
Соціальний вимір гідності людини у філософії стоїцизму Проблема гідності людини значуща не тільки в етичній, духовній площині, вона актуальна і в...
-
Цінності як структурний елемент діяльності - Цінності в житті людини та суспільства
Свій ціннісний світ людина вибудовує в процесі предметно-практичної діяльності. А будь-який акт діяльності включає в себе ідеальний момент, під час якого...
-
Питання свободи, вибору і відповідальності людини займає одне з головних місць в екзистенціалізмі. Людина вільна вибирати свою сутність і ставати тією,...
-
Філософська сутність праці Стрижень економічного життя суспільства - потреби і праця. А вся історія цивілізації є постійною діяльністю людей, що...
-
Творчість Хільдегарди з Бінгена як винятковий феномен середньовічної філософії, літератури та духовного наставництва Терехова Л. В., Студентка...
-
Походження моралі, Гармонія добра і зла - Проблеми сенсу життя людини
У своїх роботах Ніцше указує приблизно на період в 10000 років, коли стався перелом. Люди крок за кроком дійшли до того, що уявили вирішальний голос про...
-
Матеріалізм як один з основних напрямів сучасній філософії Матеріалізм (від латів. materialis - речовий) - одне з дух головних філософських напрямів, яке...
-
Вступ - Матеріалізм і ідеалізм як два способи філософського освоєння людини і світу
Філософію незрідка представляють як вельми мудровану, абстрактну науку, відірвану від реального, повсякденного життя. Немає нічого дальшого від істини,...
-
Ідеалізм (французьке idealisme від греч. idea - ідея) - загальне позначення філософських учень, що стверджують, що свідомість, мислення, психічне,...
-
Вища культура - Проблеми сенсу життя людини
Сенс життя філософський мораль Як наслідок нової моралі, Ніцше захоплюється надзвичайно високими ідеями. Суть яких в основному зводиться до розділення...
-
Структура культури - Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість і культура
Загальноприйнятим є розмежування культури На Матеріальну Та Духовну. Кожна з них, взята окремо, виражає поняття культури у більш вузькому значенні слова...
-
Відомий американський економіст Денніс Мідоус, автор екологічного бестселера 1970-х під назвою "Межі зростання", в якому він з точністю передбачив...
-
Висновок - Техніка як соціальний феномен
Сьогодні ми можемо говорити лише про період становлення філософії техніки як спеціальної області філософських досліджень. Область досліджень "філософія і...
-
Взаємодія техніки і суспільства - Техніка як соціальний феномен
Багато дослідників в області філософії всерйоз зацікавлені такими проблемами як соціальні наслідки технічного розвитку, етичні проблеми й особливості...
-
Поняття техніки. Різні тлумачення поняття техніки - Техніка як соціальний феномен
Довгий і складний шлях пройшло у своєму розвитку людство і весь цей шлях невіддільний від прогресу техніки. Мінялися історичні епохи, відбувався рух від...
-
Висновки - Проблема людини у філософії античності
Отже, відповідно до поглядів Протагора (5 ст. до н. е.), людина від природи роздягнена і беззбройна. Вона може підтримати себе тільки завдяки...
-
Соціальні фактори формування свідомості людини
Соціальні фактори формування свідомості людини Коли людина виділяє себе з природи, тоді вона протиставляє себе їй і починає усвідомлювати своє "Я" і свою...
-
Сутність пізнання у філософській традиції - Традиції, їх роль у пізнанні та бутті людини
Пізнання є специфічним різновидом духовної діяльності людини, процесом осягнення навколишнього світу, отримання й нагромадження знань. А знання - це...
-
Видатний німецький філософ Мартін Хайдеггер (1899-1976) вважається засновником екзистенціалізму. Саме він у книзі "Буття і час" (1927) сформулював...
-
Мета життя людини - Сенс життя людини
Люди не уміють цінувати своє існування, вважають життя одноманітним і постійно заклопотані тим як би "убити час", Ці люди самі знецінюють і позбавляють...
-
Людина у пошуках сенсу життя - Сенс життя людини
На відміну від тварин інстинкти не диктують людині, що йому потрібне, і на відміну від людини вчорашнього дня, традиції не диктують сьогоднішній людині,...
-
Філософія, її предмет, функції і місце в сучасній культурі
ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ І МІСЦЕ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ Питання про предмет філософії викликає великі труднощі не тільки у тих, хто починає...
-
СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ - Людина як предмет філософського аналізу
Питання про природу людини - також один з центральних у філософській антропології - це питання про його емпіричну (природному) відмінність від усіх інших...
-
Місце людини у світі - Людина як найбільша цінність у філософії
Антропологічна філософія платонівське дуалізм Місце людини в світі по-різному тлумачиться представниками основних філософських напрямків. Суб'єктивний...
-
В. Х. Лобас як вчений формувався в ідейній атмосфері 1960-х років. Вирішальний вплив на нього мали зміни в Радянському Союзі і передусім в тогочасній...
-
Всі наші міркування про людину підводять до висновку, що основою буття людини постає діяльність як особливий, специфічний прояв людської активності....
ФЕНОМЕН СПІВЧУТТЯ ЯК АСПЕКТ КУЛЬТУРИ - Культура як ціннісне ставлення людини до світу