Філософія як специфічний феномен людської культури - Філософія Стародавньої Греції

Прагнення стати не тільки освіченою, а й сучасною людиною не може здійснитися без вивчення філософії, яка завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо смислу життя та смерті, тайни людського існування, розгадки секретів пізнання світу та історії. Філософія - це сфера людського знання, яка є не тільки атрибутом цивілізації і культури, а й тією духовною силою, своєрідним "інтелектуальним магнітом", до якого прагне кожна особистість. Як у "спільному знаменнику" всіх форм людської діяльності, в ній інтегровано і пізнання людства, і вся його суспільно - історичну практику. Один з найвідоміших філософів XX ст. К. Ясперс назвав період виникнення філософії "осьовим часом історії". Завдяки філософії людський дух зумовив могутній цивілізаційний та суспільний прогрес, який постійно розширюється і прискорюється.

На рівні буденної свідомості філософію розуміють як абстрактне знання, відірване від реального "нормального" життя. Таке уявлення занадто далеке від істини, адже філософське знання спрямоване на конкретну людину, з їх прагненнями, сподіваннями, настроями, пошуком відповідей на "вічні" запитання про призначення і смисл життя. Однак цей смисл не знаходить і не зберігається в готовому вигляді, його потрібно постійно шукати. Смисл означає наше ставлення до явищ навколишнього світу, їх оцінку і значення під кутом зору того, що потрібно людині. В природному, позалюдському нема ні смислу, ні безглуздя, як немає в ньому прогресу і реакції, добра і зла, істини і омани; він етично і культурно нейтральний. Все це - людські виміри. Смислоутворюючим ініціатором життя є тільки людина, що максимально актуалізує необхідність входження в запитальний потенціал сучасного філософствування.

У своїй цілісності філософія уособлює мудрість і знання, віру і розум, дух і душу. Цим самим вона покликана стверджувати творчі начала в житті, не взаємовиключення, а поєднання їх через послідовне подолання всього, що заважає гідному процесу самореалізації особистості.

Ще більшою мірою хвилюють людину проблеми сенсу життя та його кінцевої мети, розуміння вічності людського існування, пошук меж пізнавальних можливостей людей, споконвічні прагнення до істини, її відмінності від правди і хибного погляду тощо. Перебуваючи в системі суспільних відносин, які постійно ускладнюються, людина має знайти відповідь і на цілий ряд морально - етичних питань: що таке совість, обов'язок, честь, відповідальність, справедливість, добро і зло, гідність та ін..

Без таких відповідей неможливе практичне життя людини. Вирішуючи проблемні запитання, філософія дає певні відповіді. Але й це відповіді специфічного гатунку.

Плюралізація ідей у процесі розвитку філософії - не заперечення їх істинності, а імпульс до нового творчого пошуку, тому вивчення філософії дає унікальну можливість для розвитку мислення, активізує його процеси.

Включаючи в предмет свого дослідження нові проблеми, філософія тим самим постійно розширює свої межі. Філософія вже за своєю природою покликана звертатися до різноманітних сфер об'єктивної реальності, до різних галузей знання.

Виділені з життя проблеми, які аналізуються на рівні філософії, сприяють формуванню світоглядних, духовно - моральних, естетичних ідеалів, цінностей, гуманізації буття особистості. Для цього філософія надає індивіду різноманітний фактичний матеріал для аналізу і водночас досить ефективні "інструменти" для інтелектуального мислення. Вивчення філософії - це апробована багатовіковим досвідом людства найкраща школа творчого мислення.

Філософія необхідна, бо жодна людина не може обійтися без системи ідей, переконань, які передають її уявлення про світ і ставлення до нього. Адже жити - означає спілкуватися зі світом, звертатись до нього через духовну, психологічну необхідність. Прагнення мати повне уявлення про світ властиве кожній освіченій людині, яка не повинна бути обмеженою ні в чому. Адже справжнє життя немислиме без духовних і душевних спонукань і пошуків, тривог і турбот про інших. Без цього воно перетворюється на існування, яке не дає радості та задоволення навіть самому собі. Якщо забуто про "душу", визначальними стають примхи "тіла".

Давньогрецька філософія охоплює більш ніж тисячолітній період - із VII ст. до н. е. до V ст. н. е. Формування і становлення філософського погляду на світ підготували міфологія, література, культура, де визначалися місце і роль людини в Універсумі пояснювалися мотиви причин і дій. У давньогрецькій філософії ми заходимо зародження ідей та думок, які сьогодні є невід'ємною складовою європейської духовної культури. Саме вона визначала стиль сучасного філософського мислення, вічне прагнення людини до мудрої істини, яке ніколи не може завершитися повністю.

Похожие статьи




Філософія як специфічний феномен людської культури - Філософія Стародавньої Греції

Предыдущая | Следующая