Давньогрецькі атомісти - Досократівська філософія
Навколо історичного існування філософа Левкіпа (ок. 500-440 р. до нашої ери) велися суперечки. Висловлювався здогад, що це ім'я був псевдонімом молодого Демокрита. Однак дослідження Дільса і Зеллера, а також Маковельского підтверджують його історичне існування. З його робіт практично нічого не збереглося, якщо не вважати декількох думок, що дійшли за посередництвом інших античних авторів. Однак, згідно Г. Дільсу, йому можна приписати двох книг: "Великий діакосмос" і "Про розум".
Левкіп висунув основні принципи атомістичної філософії. Він визнавав незліченні, що постійно рухаються елементи - атоми, що мають нескінченну безліч форм, тому що бачив у речах постійне виникнення і зміна. Він учив, що суще не більш ніж не-суще і що обоє вони є рівною причиною виникнення речей. Думаючи суть атомів повної і щільний. Він учив, що вони є суще, що рухається в порожнечі; порожнечу називав не-сущим, затверджуючи, що вона є не меншим, чим суще. Таким чином, основний принцип атомістичної науки про буття: "Єдине, що існує, - атоми і порожнеча".
Атоми характеризуються формою, порядком і положенням. Вони є причиною речей, що виникають і гинуть завдяки їх з'єднанню і роз'єднанню.
Допущенням існування порожнечі, не-сущого, зважується проблема руху. Існування порожнечі уможливлює рухом атомів.
Демокрит (ок. 460-370 р. до нашої ери) був учнем Левкіпа й учився в Анаксагора.
Демокрит цілком розділяє навчання Левкіпа про атоми і порожнечу. До характеристик атомів Демокрит додає ще і величину і вагу. Вага, однак, він не вважав істотною властивістю атомів, але визнавав її простим наслідком того фата, що вони мають деякий розмір. Подібним чином і величина не дає якісної характеристики атомів.
Атоми самі по собі незмінні, були, є і будуть постійно ті ж самими, тому що "не можуть перетерплювати ті зміни, в існуванні яких переконані всі люди, що навчаються до цього сприйняттям". Концепція атомізму містить, таким чином, представлення про незнищені і незроблені матерії.
Атоми, по Демокриту, нескінченні, тільки якщо мова йде про їхню величину і число. Також нескінченні вони і щодо розходження форм. Мова тут йде про виражену в дусі того часу думки про нескінченність матерії.
Демокрит зовсім новим способом вирішує питання про відношення матерії і руху. Відповідно до його представлень, гарантією можливості руху є існування порожнечі. Рух наданий атомам у природному стані. Демокрит думав, що первинний рух ніколи не був повідомлений атомам, воно є, говорячи сучасною мовою, основним способом їхнього існування. Рух передається зіткненням, і рух у цьому розуміння є основним джерелом розвитку, оскільки в результаті зіткнення атоми з'єднуються, з цього виникає усе, що ми бачимо. У такий спосіб Демокрит переборює проблему дуалізму матерії і рухи. Тут варто сказати, що в Демокрита мова йде тільки про рух чисто механічному. Механістичний рух визнається єдино можливою формою руху.
Розуміння світу в Демокрита тісно зв'язано з основними принципами його навчання про буття і його розуміння відносин між явищами. Тут Демокрит був прихильником строгої необхідності. Розвиток уселеної, порядок світу, усі сутності визначені механістичним рухом атомів. Тому в його системі немає місця для об'єктивного існування "випадковості", і сама "випадковість" порозумівається незнанням причин визначеного явища.
У відповідності зі своїм навчанням Демокрит дає матеріалістичне пояснення виникнення богів: древні люди, бачачи неземні явища (грім, блискавку, блискавиці, затьмарення місяця), боялися і думали, що боги суть причини цих речей.
Зведення щодо поглядів Демокрита на пізнання, що дійшли до нашого часу, іноді суперечать один одному. Одне ясно, що Демокрит відкидає негативне відношення до почуттєвого пізнання, як це було в єліатів. Аристотель його погляди характеризував однозначно: "Демокрит... думав, що істинно суть те, що нам є" .
Про значення, що Демокрит додавав почуттєвому пізнанню свідчить і його концепція образів - ЄЙДОЛІВ. Єйдоли виникають десь між об'єктивною річчю і відповідним органом почуттів суб'єкта сприйняття. Предмет виділяє із себе в повітря щось, подоба предмета, що у свою чергу утискується у вологу частину ока. Власне образ предмета виникає десь у просторі між предметом і оком і, як відбиток попадає у відповідний орган почуттів. Тому Демокрит відводив почуттєвому пізнанню основну і незамінну роль, бачачи в ньому першу й основну передумову всякого подальшого пізнання.
Значення, що додає атомістична гносеологія почуттєвому пізнанню, не заважало, однак, Демокриту розкрити значення і функції раціонального пізнання. Він розуміє процес пізнання складає з двох ступіней. Почуттєве пізнання є деякою нижчою ступінню пізнання і знайомить нас з навколишнім світом явищ. Підійти ж до пізнання "щирої сутності" (тобто пізнанню атомів), відкриттю причинних зв'язків можна лише за допомогою раціонального пізнання. Почуттями можна сприймати лише те, що утвориться з'єднанням атомів, а це саме по собі минущо.
Демокрит прагне також "природним" образом пояснити виникнення суспільства. Відповідно до цього пояснення, люди на початкових стадіях свого розвитку жили неупорядкованим життям. Вони поєднувалися, коли на них нападали звірі, потім вони разом узимку ховалися в печерах і ховали там запаси, потім - пізнали вогонь, було винайдене мистецтво й усе, що може бути корисним людям у спільному житті. Таким чином, Демокрит вважає, що основним стимулом розвитку суспільства була необхідність задоволення потреб. Суспільство - сукупність індивідів. Але суспільство і закони, відповідно до нього, не є інструментом розвитку індивідуальності, але скоріше лише обмежуючими засобами, що запобігають виникнення ворожнечі. Він не засуджує нагромадження, але засуджує придбання їхніми дурними способами.
Етика Демокрита тісно зв'язана з його соціальними і політичними поглядами. Він намагається сформувати деякі "універсальні" моральні правила. Центральним у його етиці є "досягнення доброї думки". Шлях до цього - через життєву урівноваженість і помірність. Головним засобом досягнення чесноти він вважає переконання, виховання в дусі моральності.
Похожие статьи
-
Атомістична філософія - Антична філософія
Піфагорієць Екфант із Сіракуз учив, що початок всього - "неподільні тіла і пустота". Атом (дослівно: неподільний) - логічне продовження...
-
Анаксагор - Досократівська філософія
Анаксагор (500-428 р. до нашої ери) за свідченням Діогена Лаєртського, був учнем Анаксимена. Анаксагор вважає основою всіх речей нескінченна безліч малих...
-
Основні філософи і школи досократівської філософії, Мілетська школа - Досократівська філософія
Мілетська школа Мілетська школа відома як перша філософська школа. У ній уперше свідомо було поставлене питання про першооснови всього сущих. На першому...
-
Геракліт Єфейський - Досократівська філософія
З ім'ям Геракліта з Ефеса (540-480 р. до нашої ери) зв'язане виникнення ще однієї сильної філософської школи Древньої Греції. Збереглося близько 130...
-
Проблема співвідношення і первинності духу і матерії є основоположною проблемою філософського мислення, а поставили її давньогрецькі філософи, чіткий...
-
Піфагор - Досократівська філософія
Життя Піфагора приходиться на період приблизно між 584-500 р. до нашої ери. Відповідно до Діогену Лаєртському, він написав три книги: "Про виховання",...
-
Єліати - Досократівська філософія
Ксенофана з Колофона (565-470 р. до нашої ери) можна вважати ідейним попередником елейської школи. Подібно мілетцям, Ксенофан визнає матеріальність...
-
5. ПРОБЛЕМА БУТТЯ ТА її ФІЛОСОФСЬКИЙ СМИСЛ - Сучасна філософія як наука
Категорія буття: її зміст і специфіка Основні форми буття та їхній зміст Єдність матерії, руху, простору, часу Мета: визначити зміст категорії "буття",...
-
"Філософія" кількісно-якісних відношень
У статті розглядається питання зв'язку мови і мислення на прикладі категорій кількості та якості. Проводиться порівняльне дослідження квантитативності та...
-
Вступ - Досократівська філософія
Грецька антична філософія сформувалася в VII - VI ст. до нашої ери. Своїм характером і спрямованістю змісту, особливо методом філософствування вона...
-
Остаточний поворот до затвердження автономії людського розуму, до визнання його основою поведінки і пізнавальної активності людини стався із зародженням...
-
Становлення і розвиток філософської думки в Україні (XI - XVII ст.) - Вітчизняна філософія
На величезній території, що обмежувалася на заході Верхньою і Середньою Віслою, півночі -- Прип'яттю, північному сході та сході включала пониззя Березини...
-
Важливу роль у розвитку науки і культури відіграла Києво-Могилянська академія, яка виступила водночас провідним центром філософської думки України другої...
-
Демокріт - Філософія і математика
Аргументи Зенона розкрили внутрішні протиріччя, що мали місце в сформованих математичних теоріях. Тим самим факт існування математики був поставлений під...
-
ФІЛОСОФІЯ ПОЗИТИВІЗМУ - Становлення і розвиток некласичних типів філософії
У першій половині ХІХст. експериментально-математичне природознавство, що виникло в XVIIст., досягло величезних успіхів, підсилилася його роль у розвитку...
-
Платоновський ідеалізм - Філософія і математика
Твори Платона (427-347 р. до н. е.) - унікальне явище у відношенні виділення філософської концепції. Це високохудожній захоплюючий опис самого процесу...
-
Движение как неотъемлемое свойство атомов. Многообразие форм движения - Античная философия
Согласно Демокриту, атомы неделимы (atomos--"неделимый"), они абсолютно плотны и не имеют физических частей. Но во всех телах они сочетаются так, что...
-
Світоглядні основи виникнення античної філософії - Антична філософія
Космологічний натуралізм - філософська течія, що намагалася пояснити походження і будову всесвіту з позицій стихійного матеріалізму, згідно з яким...
-
Рене Декарт - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Рене Декарт (1596-1650) знаменує сформованість філософії Нового часу. Найбільш відомими його творами є: "Правила для керування розуму", "Міркування про...
-
8. ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ - Сучасна філософія як наука
Проблема пізнання у філософії Структура знання. Чуттєвий і раціональний рівні пізнання Проблема творчості Вчення про істину. Практика як критерій істини,...
-
Картезіанство - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Картезіанство складається з багатьох напрямів та течій філософії другої половини XVII ст., серед яких можна знайти навіть взаємовиключні. Картезіанська...
-
Філософські ідеї Володимира Ілліча Леніна. - Філософія марксизму та ленінізму
З розвитком економічної теорії марксизму формувалась і політична теорія з акцентом уваги на питання влади, стратегії і тактики пролетарського руху....
-
Нелінійна філософія історії Нелінійна, або плюралістично-циклічна, концепція є другою найзагальнішою просторовою моделлю історичного часу, яка визнає...
-
Готфрід Вільгельм Лейбніц - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Готфрід Вільгельм Лейбніц (1646-1716) уособлює завершений тип раціоналістичної філософії. В його вченні знайшла своє місце як раціоналістична, так і...
-
Філософія перебудови Будь-які суттєві зміни в суспільному житті не відбуваються без їх філософського обгрунтування. Філософія Відродження провістила...
-
Філософія Джона Толанда - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Учень та послідовник Д. Локка, Д. Толанд (1670-1722) продовжив та поглибив критику релігії з позицій деїзму та матеріалізму, сприяв подальшому розвиткові...
-
Філософія Нового часу історичними передумовами свого формування має утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову революцію...
-
Система філософії математики Аристотеля - Філософія і математика
Аристотеля (384-322 р. до н. е.) по праву був названий "найбільшим філософом стародавності". Основні питання філософії, логіки, психології,...
-
Німецька класична філософія Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку світової філософії, що охоплює напружений, дуже яскравий за...
-
Вступ - Філософія Г. С. Сковороди
Діяльність кожного історичного діяча, з її засобами й метою, оцінюється з індивідуально-етичного погляду, корисного для суспільства щирістю його мотивів,...
-
6. СВІДОМІСТЬ - Сучасна філософія як наука
Проблема свідомості у філософії Відображення як загальна властивість матерії Соціальна природа свідомості Структура свідомості і її основні рівні Мета:...
-
Питання діалектики природи в роботах В. І. Вернадського - Творчість В. І. Вернадського та філософія
"Саме Вернадському належать такі роботи, відкриття, гіпотези, в яких підсумовуються, узагальнюються наукові досягнення минулого і на підставі нових...
-
2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ - Сучасна філософія як наука
Зародження філософської думки, її культурно - історичні передумови Антична філософія Філософія середньовіччя Філософія Відродження Філософія Нового часу...
-
Філософія бунту анархічного песимізму в контексті українського шістдесятництва
Філософія бунту анархічного песимізму в контексті українського шістдесятництва Для нашого часу особливо гостро стоїть питання: чи перебуває сучасна...
-
Філософія Аристотеля - Антична філософія
Аристотель із Стагіра (384-322 рр. до н. е.) - напевно, найуніверсальніший філософ Стародавньої Греції, який синтезував досягнення попередників і залишив...
-
Неопозитивізм і проблеми наукового знання - Філософія пізнання і науки
Нові проблеми, що виникли в розвитку науки в 20-30-і роки ХХст., призвели до виникнення нової історичної форми позитивізму - неопозитивізму. Суть цих...
-
Філософія Геракліта - Антична філософія
Філософія Геракліта не здатна розвести, від межувати фізичне й моральне. Геракліт говорить, що "вогонь усе охопить і всіх розсудить", вогонь - не тільки...
-
Концепція пізнання у філософії марксизму. Проблема істини і її критерію - Філософія пізнання і науки
Проблеми гносеології займають важливе місце у філософії марксизму. Діалектико-матеріалістична філософія розглядає пізнання як процес і результат...
-
Піфагорійська школа - Філософія і математика
На підставі даного вище дослідження мілетської школи можна лише переконатися в активному впливі світогляду на процес математичного пізнання тільки при...
-
В основі онтології неотомізму знаходиться гілеморфізм - висхідне до Арістотеля вчення про два початки буття - матерію та форму. "Матерія" - пасивний,...
Давньогрецькі атомісти - Досократівська філософія