Філософія Аристотеля - Антична філософія
Аристотель із Стагіра (384-322 рр. до н. е.) - напевно, найуніверсальніший філософ Стародавньої Греції, який синтезував досягнення попередників і залишив нащадкам численні праці із різноманітних галузей знань: логіки, фізики, психології, етики, політології, естетики, риторики, поетики й, звичайно, філософії. Авторитет і вплив Аристотеля величезні. Аристотель не тільки відкрив нові предметні галузі пізнання і розробив логічні засоби аргументації, обгрунтовані знання, але й ствердив логоцентристський тип західноєвропейського мислення.
Вісімнадцятирічним юнаком Аристотель стає слухачем Платонівської Академії в Афінах, де протягом 20 років засвоював ідеї та принципи філософії Платона. Аристотель - найбільш обдарований учень Платона. І не випадково вчитель, оцінюючи здібності Аристотеля, говорив: "Іншим учням потрібні шпори, а Аристотелю - вуздечка". Аристотелю ж приписують вислів: "Платон мені друг, але істина дорожча", який досить точно відображає ставлення Аристотеля до філософії Платона. Піддаючи серйозній критиці ключові положення філософії, захищав її в суперечках із опонентами. Для нього виявилися чужими містико-релігійні, есхатологічні сюжети платонівських творів, навіяні орфіко-піфагорійською езотерикою і міфопоетичними, метафоричними діалогами Платона. Якщо ж Платон байдужий до емпіричних джерел знання, то Аристотель, навпаки, одержимий пристрастю до всілякого роду збирання фактів і їх класифікації, внаслідок чого філософський дискурс Аристотеля виглядає суворішим понятійно-категоріально, ригористичне і завершеним. Платонівська манера роздумувати під час відкритого діалогу, навпаки, задавала його учасникам проблемно-пошукову ситуацію без остаточних відповідей і твердих позицій. Філософська діяльність Аристотеля поширюється і на інші жанри, він створює власну філософську конструкцію, піддаючи принциповій, але коректній критиці філософію Платона, і насамперед її ядро - теорію ідей.
В основному філософському трактаті "Метафізика" (поняття метафізика з'явилося при перевиданні аристотелівських творів Андроником Родоським у І ст. до н. е. і буквально означає: "те, що після фізики") Аристотель не погоджується з платонівським припущенням про ідеї як самостійне буття, що не залежить від існування чуттєвих речей. Аргументує Аристотель тим, що ідеї Платона - прості копії, двійники чуттєвих речей і не відрізняються від них за змістом. Вводячи ідеї, Платон тільки подвоює світ існуючих уже речей. У змісті ідей немає нічого такого, чим би відрізнялися від відповідних їм чуттєвих речей. Так, ідея людини нічим не відрізняється від сукупності загальних ознак, що належать окремій людині. По-друге, Платон настільки відокремив світ ідей від світу речей, що втрачаються підстави для будь-яких відносин між ними. По-третє, па думку Аристотеля, Платон впадає в суперечності, коли розглядає взаємовідносини між самими ідеями подібно до загального та окремого, і водночас ідеї виступають як суть буття речей. Проте одна й та ж ідея не може бути водночас субстанцією і несубстанцією. Аристотель наводить так званий аргумент "третьої людини". Окрім чуттєвої людини і крім "ідеї" людини ("другої людини"), необхідно припустити існування ще однієї (яка підноситься над нею) ідеї людини. Ця ідея охоплює спільне між першою "ідеєю" і чуттєвою людиною і є "третьою людиною". По-четверте, відокремивши ідею, віднісши її до світу вічних сутностей, що відрізняється від змінюваного світу речей, Платон позбавив себе, з погляду Аристотеля, можливості пояснити факти народження, загибелі й руху. Підсумовуючи, Аристотель робить висновок, що основна причина труднощів, у яких заплутався Платон із своєю теорією, полягає в абсолютному відокремленні загального і окремого та в протиставленні їх один одному.
Кожна окрема річ, за Аристотелем, є єдність матерії та форми. Та на відміну від ідей Платона, незважаючи па свою нематеріальність, форма не є якась потойбічна суть, що ззовні приходить в матерію. Форма є дійсність того, можливістю чого є матерія, і навпаки, матерія є можливість того, дійсністю чого буде форма. Так Аристотель намагався подолати прірву між світом речей та світом ідей. За Аристотелем, у межах чуттєво сприйманого світу можливий послідовний перехід від матерії до порівнянної з нею форми, від форми - до співвідносної матерії. Існують же лише окремі речі - індивідууми. Це і є буття.
Онтологія (метафізика), за Аристотелем, покликана досліджувати перші причини, або вищі початки. їх чотири: по-перше, причина матеріальна, тобто матеріал, речовина, із чого виготовляється та чи інша річ, наприклад, срібна чаша; по-друге, причина формальна - форма, образ, що набирає матеріал; по-третє, причина-мета, як-от: жертвоприношення, що визначає форму та матеріал потрібної для нього чаші; по-четверте, причина дієва, що створює своєю дією результат, готову реальну чашу, тобто срібної справи майстер. Причина матеріальна і причина формальна є форма (суть) і матерія, що утворюють усі речі. Причина формальна - фінальна - є, безсумнівно, основною, оскільки надає речі закінченість, визначеність, якість. Завдяки "збираючій розбірливості" майстра, який об'єднує причини, срібна чаша стає остаточно готовою.
Онтологія і метафізика має з'ясувати питання про причини буття як буття, у всій його універсальності й тотальності. На думку Аристотеля, буття має кілька визначень. Усе, що не є чисто ніщо, по праву входить до сфери буття (чуттєве і усвідомлюване). Множинне і різноманітне за змістом буття Аристотель класифікує чотирма групами: перша - буття як категорії (або буття в собі); друга - буття як акт і потенція; третя - буття як акциденція; четверта - буття як істина (небуття як неправда). Категорії становлять основну групу значень буття. Категорії, за Аристотелем, це не поняття, а роди, або розряди буття і, відповідно, основні роди понять про буття як про суще. Таких категорій 10: субстанція (або суть), якість, кількість, відношення, дія, страждання, володіння, спокій. Категорія суті різко відокремлена від інших, тому що, говорячи про суть, відповідаємо на питання: яка ця річ (якість), чи велика (кількість) тощо. У Аристотеля два критерії суті: перша - мислимість (пізнавана в понятті) і друга - здатність до окремого існування. Але ці критерії виявляються несумісними, адже "лише окреме володіє самостійним існуванням беззастережно", але окреме не відповідає критерію пізнання - не осягається розумом, не виражається поняттям, йому не можна дати визначення. Тому Аристотель приймає компромісне рішення: щоб визначити критерій, під суттю розуміє не окрему річ (вона визначальна), не рід речей (рід речей самостійно не існує), не якість і не кількість (вони теж самостійно не існують), а те, що визначається і настільки близьке до окремого, що майже з ним зливається. Це і є та суть, що названа в "Метафізиці" суттю речі, або суттю буття речей.
Друга група значень буття - потенція й акт - первісне взаємопокладають один одного. Так, існує значна відмінність між сліпим і зрячим, який заплющив очі. Перший безнадійно незрячий, другий має цю здатність, але в потенції.
Третя група - буття як акциденція. Це буття випадкове і непередбачуване, тобто такий тип буття, який не пов'язаний з іншим буттям істотно (як от, чиста випадковість, що я стою, або що я сліпий).
Четверте значення буття - буття як істина. Належить людському інтелекту, що розглядає речі як відповідні реальності (істина) або як невідповідні їй (неправда).
Субстанція, суть буття і потенція буття, акт утворюють предмет метафізики, у центрі якої виявляється проблема субстанції (чуттєвої і надчуттєвої). Чуттєва субстанція - композиція матерії та форми, що надає підстави окремому, тобто індивіду. Надчуттєва субстанція - першопочаток, вічний двигун, Бог. Бог для Аристотеля - чистий інтелект, "мислення в мисленні", не має величини, частин, неподільний, безпристрасний і незмінний. Як же Бог (першорушій) приводить все в рух, залишаючись непорушним? Вічний двигун виступає не як дієва сила (на зразок тієї, що веде майстра, який створює чашу із срібла), але як "саиза зіпаїіз", тобто причина мети: Бог притягує, рухаючи до досконалості. Світ, за Аристотелем, не має початку, тобто того моменту, коли був Хаос (не-Космос) не існувало. Адже якщо Бог вічний, то світ завжди такий який є. Буття, як істину, вивчає логіка.
Аристотель вживав термін аналітика (від грецького - розв'язання), що означав метод, за допомогою якого добуваємо із деякого висновку елементи й передумови і, відповідно, розуміємо, наскільки обгрунтований і виправданий. Аристотель вважав, що цей прийом присутній у будь-яких умовиводах (силогізмах), тому в розробленій ним класифікації наук логіка не виділяється як окрема галузь знань, а як орган, інструмент, що використовується всіма науками.
Науки Аристотель поділяє на три групи: перша - теоретичні науки, тобто ті, що ведуть пошук знання не заради нього самого, - метафізика, фізика, математика, психологія; друга - практичні науки, що добувають знання заради морального вдосконалення, - етика і політика; третя - науки продуктивні (творчі), мета яких - знання заради творчості, - риторика й поетика. Найбільш значущими й цінними є, за Аристотелем, науки теоретичні, серед яких чільне місце належить філософській метафізиці. Абсолютна цінність філософії полягає в тому, що не прагне досягнути практичної утилітарної мети, є самодостатнім знанням. Тут-то Аристотель залишається вірним платонівській традиції. Філософія Аристотеля завершує період розвитку, що іменують класичним.
Похожие статьи
-
Вчення Платона - Антична філософія
Значне місце в філософії античної класики належить філософу Платону (427-347 рр. до н. к.) - славетному мислителю, основоположнику...
-
Періодизація історії античної філософії. Сократ - Платон - Арістотель - Антична філософія історії
Антична філософія - це філософія давньої Греції і давнього Рима; виникла в VI столітті до н. е. у давньогрецьких містах-державах (полісах) і розвивалася...
-
Лицей Аристотеля - Античная философия
Аристотель (лат. Aristotle), древнегреческий ученый, философ, основатель Ликея, учитель Александра Македонского. Отец Аристотеля -- Никомах, был врачом...
-
Система філософії математики Аристотеля - Філософія і математика
Аристотеля (384-322 р. до н. е.) по праву був названий "найбільшим філософом стародавності". Основні питання філософії, логіки, психології,...
-
Философия Платона и Аристотеля - Античная философия
Платон (427-347 гг. до н. э.) является первым греческим философом, создавшим целостную концепцию объективного идеализма, суть которого состоит в том, что...
-
Объясните суть положения Аристотеля о материи и форме. - Античная и средневековая философия
Был ли это материализм? Какие учения в истории философии опирались на концепцию Аристотеля? Истинное бытие, т. е. материальный объект, он понимается как...
-
Висновки - Антична філософія історії
Серед авторитетних для неплатників текстів крім текстів Платона (коментарі на платонівські діалоги становлять основну частину спадщини цієї традиції)...
-
Платон и Аристотель создавали свои философские картины мира в эпоху великих потрясений, происходивших в современном им обществе. С этой точки зрения было...
-
Пізнай самого себе. Сократ - Антична філософія
Сократ (469~399 рр. до н. е.) мав надзвичайний вплив на античну і світову філософію. Сократ цікавий не тільки своїм ученням, а й способом життя....
-
Філософія Платона - Антична філософія історії
Платон Афінський (427-347 pp. до н. е.) - давньогрецький філософ, засновник платонізму, об'єктивного ідеалізму. Він народився на острові Егіна (недалеко...
-
В основі онтології неотомізму знаходиться гілеморфізм - висхідне до Арістотеля вчення про два початки буття - матерію та форму. "Матерія" - пасивний,...
-
Філософія у сфері культури Вивчення філософії є важливою частиною загальноосвітньої гуманітарної підготовки вітчизняних фахівців вищої кваліфікації. Так...
-
Учення Парменіда про буття - Антична філософія
Ще один, досить суттєвий крок на шляху вивільнення філософії від елементів міфологічної свідомості зроблено представниками Елейської школи. Власне, саме...
-
Філософія Геракліта - Антична філософія
Філософія Геракліта не здатна розвести, від межувати фізичне й моральне. Геракліт говорить, що "вогонь усе охопить і всіх розсудить", вогонь - не тільки...
-
Основні етапи розвитку античної філософії - Антична філософія
Антична філософія (спершу грецька, а потім римська) охоплює більш ніж тисячолітній період із VI ст. до н. е. до VI ст. н. е., зародилася в...
-
Філософія Демокріта. Космологія. Теорія пізнання - Антична філософія історії
Демокріт з Абдер - давньогрецький філософ - атоміст і вчений - енциклопедист, народився близько 460 р. до н. е., рік смерті невідомий, за деяким даними...
-
Что такое "органон" Аристотеля? - Античная и средневековая философия
Какие логические методы им разработаны и каково их значения для современного знания? Естественное введение в свод философских и научных работ Аристотеля...
-
Антична філософія - Етапи розвитку філософії
Антична філософія висунувши та зробивши цілу низку ідей, являє собою комиску не лише Європейської філософії, а й культури загалом. Етапи розвитку...
-
Основные работы Платона., Основные работы Аристотеля. - Античная философия
Мы являемся обладателями 23 подлинных диалогов Платона, одной речи под названием "Апология Сократа", 22 приписываемых Платону диалогов, 13 писем, многие...
-
Неопозитивізм і проблеми наукового знання - Філософія пізнання і науки
Нові проблеми, що виникли в розвитку науки в 20-30-і роки ХХст., призвели до виникнення нової історичної форми позитивізму - неопозитивізму. Суть цих...
-
Заключение - Философское учение Аристотеля
Мышление Аристотеля направлялось острым ощущением реальности, существующей независимо от людских мнений и желаний, и глубокой верой в способность...
-
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства
Філософія, коло її проблем, призначення і сенс в житті людини і суспільства Філософія - надзвичайне складне, багато в чому таємниче духовне явище, що не...
-
Філософія та її роль у суспільстві - Етапи розвитку філософії
Поняття філософії походить від грецьких слів: Філео і Софія, що означає в перекладі: любов до мудрості. У період Київської Русі філософія асоціювалась з...
-
Формування філософії Нового часу, Френсіс Бекон - Філософія Нового часу та епохи Просвітництва
Френсіс Бекон Філософія Френсіса Бекона (1561-1626) підкорена свідомій спробі формування науки та наукового пізнання. Трактат у вигляді проекту (який не...
-
Філософія досократиків, Космоцентризм - Антична філософія
Космоцентризм Перші грецькі філософи - мудреці займалися осмисленням природи, Космосу, з'ясовуючи причини й початок світу, їх часто називають "фізиками",...
-
Этические и политические взгляды Аристотеля - Древнегреческая (античная) философия
Этика и политика образуют единую практическую часть философского знания, предметом которой становится благо, осуществимое в поступках: этика...
-
Основні особливості античної філософії - Антична філософія історії
Виділимо деякі загальні ознаки, характерні для всієї Античної філософії. Антична філософія відрізняється розмаїтістю шкіл, напрямків, проблем. Це...
-
Атомістична філософія - Антична філософія
Піфагорієць Екфант із Сіракуз учив, що початок всього - "неподільні тіла і пустота". Атом (дослівно: неподільний) - логічне продовження...
-
Вчення Філолая - Антична філософія
Піфагорійське вчення досягає вершини в творчості Філолая (V ст. до н. е.). Одиниця, про яку знаменитий геометр Евклід скаже: є те, через що кожне з...
-
Філософія Зенона Елейського - Антична філософія
Зенон Елейський (490-430 рр. до н. е.), захищаючи й обгрунтовуючи погляди свого вчителя й наставника Парменіда, заперечував мислимість чуттєвого буття,...
-
Аристотель -- древнегреческий философ классического периода, ученик Платона. Онтология. - учение о бытии: в классической философии Рассматривая проблему...
-
Вступ - Антична філософія історії
Антична філософія, тобто філософія стародавніх греків і стародавніх римлян, зародилася в VI ст. до н. е. . в Греції і проіснувала до VI в. н. е. (коли...
-
Філософія періоду античної класики, Софісти - Антична філософія
Софісти Поява в Стародавній Греції в середині V ст. до н. е. софістів - явище закономірне. Софісти навчали (за плату) красномовству (риториці) і вмінню...
-
Античная философия - Этика Аристотеля
Античная философия представляет собой совокупность философских учений, развивавшихся в древнегреческом рабовладельческом обществе с конца VII века до...
-
Логика Аристотеля, Фундамент логики - Логика Аристотеля
Фундамент логики Логика - это наука о доказательстве, и, таким образом, необходимо разделить все умозаключения на истинные и ложные. У Аристотеля истина...
-
ВСТУП, Сучасна дискусія про предмет філософії права - Філософія права, її предмет і завдання
Право філософія суспільство Філософія права -- самостійна галузь теоретичного знання. її предмет не вичерпується жодною філософською чи юридичною...
-
Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів: - Філософія стародавнього сходу
- емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього; -...
-
Этика Аристотеля - Философия и культура
Аристотель - величайший из древнегреческих философов, основоположник дуализма, "отец логики", ученик и решительный противник Платона. Он родился в 384...
-
Зарубіжна філософія ХХ ст. - Етапи розвитку філософії
Заруб. Філософія ХХ ст. в багатьох відношеннях являє собою своєрідне та цікаве явище - вона активізує і широко використовує не тільки останні найновіші...
-
Введение - Исследование двух типов времени Аристотеля и их отражения в природе
При рассмотрении разных работ Аристотеля его взгляды могут показаться противоречивыми, поскольку в части работ он делает упор на опыт и практику, в...
Філософія Аристотеля - Антична філософія